Україна може недоотримати до 3,9 млрд євро фінансової допомоги від ЄС у 2025 році через невиконання умов програми Ukraine Facility. Як йшлося під час презентації щомісячного моніторингу консорціуму RRR4U, держава суттєво відстає від графіка виконання визначених індикаторів.
Йдеться про 14 невиконаних показників загальною вартістю понад 3,9 млрд євро, з яких 10 припадають на четвертий квартал і оцінюються у 2,5 млрд євро. Водночас із восьми індикаторів, які необхідно реалізувати до кінця першого кварталу 2026 року, виконано лише один, а ще сім – на суму 2,6 млрд євро – залишаються нереалізованими.
Окремі зобов’язання вже призвели до втрат. Зокрема, у першому кварталі 2025 року Україна не виконала вимогу щодо збільшення кадрового складу Вищого антикорупційного суду, через що не отримала 300 млн євро. Якщо ситуацію не виправити, ці кошти можуть бути втрачені остаточно вже в липні.
У другому кварталі не були ухвалені зміни до законодавства щодо перевірки декларацій доброчесності суддів (законопроєкт № 13165-2) та реформа цифровізації виконавчого провадження (№ 14005), що коштувало Україні ще 700 млн євро. У третьому кварталі невиконання зобов’язань щодо законодавства для інтеграційного пакету електроенергії (№ 12087-д) призвело до втрати ще пів мільярда євро.
Найбільший обсяг невиконаних умов припадає на четвертий квартал 2025 року – 2,5 млрд євро. Серед них – зміни до законодавства про державну службу, дерегуляційні ініціативи, вдосконалення процедур для інвестицій у відновлювану енергетику, визначення статусу НКРЕКП, а також низка рішень у сфері енергетики, транспорту та державної допомоги.
У першому кварталі 2026 року Україна також не реалізувала низку важливих реформ, зокрема запуск інформаційної системи управління людськими ресурсами, спрощення процедур неплатоспроможності для бізнесу, впровадження прозорого відбору прокурорів на керівні посади та розмежування повноважень між рівнями публічного управління.
Програма Ukraine Facility передбачає надання Україні 50 млрд євро у 2024–2027 роках. Значна частина цих коштів має спрямовуватися до державного бюджету для підтримки макрофінансової стабільності, тоді як інша – на інвестиційні інструменти та покриття ризиків у ключових секторах економіки. Виконання визначених реформ є обов’язковою умовою для отримання цього фінансування.
