Для дітей, які змушені були залишити Україну й розпочати нове життя у Франції, питання мови стає ключовим елементом їхньої адаптації та розвитку. Школа, яка є головним простором соціалізації, може або сприяти збереженню ідентичності, або ж поступово розмивати її під тиском інтеграції. Поява української мови у французьких школах у форматі другої іноземної — не факультативу чи позакласного гуртка, а повноцінної дисципліни з програмою, навантаженням і оцінюванням — має особливе значення. Вона стає не лише практичним інструментом для навчання, а й символом гідності та визнання культурного простору українських дітей, які здобувають освіту у Франції.
Як визрівало рішення про введення української мови
Процес інституціоналізації української мови у Франції не був швидким. У 2022–2024 роках, одразу після хвиль масової міграції, академії почали створювати систему підтримки для новоприбулих учнів, залучати україномовних учителів і запускати асоціативні курси. Цей досвід став підґрунтям для ухвалення рішення Міністерством освіти у 2025 році: нові програми іноземних мов для коледжу й ліцею офіційно відкрили двері для української як другої іноземної.
Починаючи з вересня 2025 року, у французьких коледжах і ліцеях з’являється можливість обирати українську мову як другу іноземну (LVB). Це рішення, яке ще кілька років тому здавалося майже нереальним, стало результатом наполегливої роботи та тісної взаємодії між Посольством України у Франції й освітніми структурами цієї країни. На першому етапі пілотний проєкт охоплює академії Парижа, Версаля, Кретея (Créteil) та Ніцци (Alpes-Maritimes), де мешкає найбільше дітей під тимчасовим захистом і вже сформовані перші навчальні групи.
Відтак академії отримали завдання впроваджувати пілотні проєкти, обираючи школи з найбільшим попитом і кадровим потенціалом. Цей шлях нагадує модель, яку вже застосували в Німеччині, де федеральна земля Гессен першою інтегрувала українську як другу іноземну для близько двадцяти тисяч школярів, задіявши сотні українських педагогів.
Як функціонує українська у французькій системі
У коледжі на вивчення другої іноземної мови відведено дві з половиною години щотижня, тоді як у ліцеї мови викладаються комплексним пакетом: від п’яти з половиною годин у класі seconde до чотирьох годин у terminale. Оцінки з української мови входять у табель і враховуються під час контрольного оцінювання.
Для підсумкових іспитів це означає конкретні результати: у Diplôme national du brevet вже з 2025 року частка контрольного компонента становитиме 40%, а у Baccalauréat середній бал з української здатен відчутно підняти загальну оцінку завдяки коефіцієнту. Викладають предмет дипломовані педагоги, серед яких чимало українських учителів, запрошених за спеціальними контрактами ще з 2022 року, що гарантує якість викладання.
Введення української у шкільний розклад має й історичний контекст – упродовж десятиліть російська мова у французьких школах залишалася нішевою, але її пропонували як другу чи третю іноземну. Для деяких родин з пострадянського простору вона колись здавалася легким способом отримати вищі оцінки. Проте після 2014 року, а особливо після повномасштабного вторгнення 2022 року, російська перестала бути нейтральним освітнім інструментом.
Для українських родин вона перетворилася на мову країни-агресора, і потреба у новій академічно чесній альтернативі стала очевидною. Українська як друга іноземна відповідає цьому запиту, дозволяючи дітям підтверджувати знання рідної мови без внутрішніх суперечностей і не шукаючи коротких шляхів за рахунок іншої слов’янської мови.
Сьогодні у Франції чітко простежується мовна ієрархія. Англійська є універсальною першою іноземною, а боротьба розгортається у площині другої мови. Тут беззаперечно лідирує іспанська, яка завдяки близькості до французької та широкій культурній присутності сприймається як доступна й практична. Німецька зберігає сильні позиції у прикордонних регіонах і вважається корисною для технічних і бізнес-напрямків, хоча поступово втрачає частку.
Італійська залишається регіональною опцією з культурним магнетизмом. У категорії «інші мови», яка охоплює китайську, арабську, португальську, польську та російську, тепер з’являється й українська. Це ще нішевий напрямок, але він має чітку логіку розвитку — від попиту родин і кадрового забезпечення до впливу на підсумкове оцінювання.
Перспективи розвитку української у Франції
Найбільший потенціал упровадження української мови спостерігається у великих містах та агломераціях, де сконцентровано значні українські громади, де вже працюють асоціативні структури та є кадровий резерв. У перспективі, залежно від результатів перших років, можна очікувати розширення практики на інші академії.
Важливо, що розвиток цього напрямку залежить від чотирьох взаємопов’язаних чинників: наявності підготовлених викладачів, сформованого попиту серед родин, можливості інтегрувати предмет у шкільний розклад без колізій та очевидної користі для іспитів. Поєднання цих елементів створює умови для стабільного майбутнього української мови у французькій школі.
Українська мова, яка вперше отримала повноцінний статус у французькій освітній системі, стає не лише навчальним предметом, а й інструментом підтримки ідентичності та культурного зв’язку для дітей біженців. Вона допомагає школярам інтегруватися без втрати власного коріння, зміцнює їхні академічні результати й водночас формує у французькому суспільстві нову освітню реальність, у якій українська стає рівноправним елементом європейського багатомовного простору. Це рішення водночас є жестом підтримки з боку Франції та прагматичним кроком, що відкриває дітям шлях до вищої освіти і зберігає для них мовну тяглість у складних умовах життя в еміграції.
