Українські біженці у Великій Британії стикаються з втратою роботи та житла через завершення терміну дії їхніх віз

Українські біженці у Великій Британії стикаються з масовими труднощами у продовженні оренди житла та збереженні роботи через закінчення терміну їхніх віз. У багатьох випадках їм вже відмовили у продовженні договорів оренди, а роботодавці тимчасово відсторонюють їх від роботи до моменту ухвалення рішення щодо оновлення візового статусу. Причиною цього є побоювання британських орендодавців та роботодавців перед значними штрафами й навіть кримінальною відповідальністю за порушення імміграційного законодавства.

За інформацією, опублікованою The Guardia, новий механізм Міністерства внутрішніх справ Великої Британії залишає українським біженцям лише два місяці для підтвердження права на проживання та працевлаштування в країні. Саме ця обмеженість у часі вже призводить до втрати ними роботи та житла.

Українцям, у яких завершується термін дії візи, відмовляють у поновленні оренди через невизначеність їхнього статусу. Деякі біженці отримали повідомлення від своїх роботодавців про тимчасове відсторонення з роботи до моменту отримання оновлених документів. Через страх покарання орендодавці та роботодавці перестраховуються, навіть якщо ймовірність юридичних проблем мінімальна.

Правозахисники закликають уряд Великої Британії автоматизувати процедуру продовження віз для українців. Вони попереджають, що Міністерство внутрішніх справ може не впоратися із напливом десятків тисяч заяв після відкриття візового вікна 4 лютого 2025 року. Процедура триватиме до червня 2025 року, оскільки саме в цей період 2022 року країна прийняла найбільшу кількість українських біженців.

Сімона Шехтман, керівниця групи Birmingham for Ukraine, наголошує, що ця процедура у нинішньому форматі створює значні труднощі для українців. За її словами, вона постійно працює з родинами, переважно жінками з дітьми, які втекли від війни, залишивши своїх чоловіків в Україні. Вона вважає ситуацію неприйнятною, оскільки у більшості країн ЄС продовження тимчасового захисту для українців відбувається автоматично і вже гарантоване до весни 2026 року.

Ще однією важливою проблемою, на думку Шехтман, є те, що багато українців хочуть, щоб їхній період проживання у Великій Британії враховувався при розгляді заявки на отримання громадянства. Це відповідає практиці інших європейських країн, де біженці можуть подати заяву на натуралізацію після кількох років перебування.

“Ніхто не може вважати 4,5 роки тимчасовим терміном. Люди вже вкоренилися у британському суспільстві, отримують вищу освіту, їхні діти, які приїхали сюди дворічними, зараз більше пов’язані з Британією, ніж з Україною”, – пояснює вона.

Професорка Бірмінгемського університету Сара Джонс зазначає, що переважна більшість українських біженців ймовірно отримає продовження візи та статус 3C leave, який дозволяє їм залишатися у Великій Британії на час очікування рішення. Проте сам процес може зайняти до двох місяців, а механізм підтвердження статусу в цей період залишається незрозумілим.

На її думку, складність форми заявки є ще однією великою перешкодою для українців, які володіють англійською мовою як іноземною. Попередження про те, що заповнення заявки за межами 28-денного вікна може призвести до її відхилення, викликає ще більше занепокоєння серед біженців.

Голова Асоціації українців у Великій Британії Петро Ревко додає, що для українців третя річниця війни є надзвичайно важким емоційним періодом. Він вважає, що британська влада повинна була запустити механізм продовження віз раніше, оскільки нинішня ситуація спричинила хаос, паніку та поширення чуток.

За його словами, уже з’явилися шахраї, які пропонують українцям прискорене оформлення документів за тисячі фунтів.

Ольга Меглінська, керівниця Brama Trust, організації, яка допомагає українським біженцям у Соліхаллі, повідомляє, що багато українців вже зараз стикаються з труднощами у продовженні договорів оренди.

“На наших групах підтримки я бачу, як люди починають ламатися. Знову зростає кількість випадків посттравматичного стресового розладу. Тепла та гостинна атмосфера, яка допомогла українцям оговтатися після втечі з країни, зникає, а невизначеність майбутнього відкриває старі рани”, – наголошує вона.

Українська біженка Міла з Харкова розповідає, що не може знайти нове житло через невизначеність з візою, а її орендодавець вирішив продати квартиру.

“Коли ми тільки приїхали, мої діти спали на підлозі. Це був страшний час. Я не хочу, щоб моя донька знову через це проходила”, – каже вона.

Наталія Когут, яка прибула з Києва у 2022 році, також не може продовжити договір оренди, бо її орендодавець вимагає гарантій щодо її візового статусу на весь наступний рік.

“Я шукала це житло кілька місяців, і тепер мушу його втратити через нестабільну та несправедливу систему”, – обурюється вона.

Когут також критикує рішення уряду скасувати можливість переходу від гуманітарної візи до постійного місця проживання.

“Я хочу будувати своє життя тут. В Україні у мене майже нічого не залишилося. Три роки – занадто довгий термін, щоб жити в стані невизначеності”, – пояснює вона.

Педрам Панбехчі, інженер, який разом із дружиною приїхав з Києва у 2023 році, розповідає, що їхня компанія припинить їхнє тимчасове працевлаштування до моменту оновлення візового статусу. Це означає, що вони можуть залишитися без роботи до восьми тижнів і ризикують втратити житло вдруге.

“Ми розглядаємо можливість переїзду в іншу країну, тому що у Великій Британії забагато бюрократичних перешкод. Я навіть думаю про повернення в Україну”, – додає він.

За словами Дженні Волтон, керівниці Refugee Employment Network, українці часто мають високу кваліфікацію, але їхній досвід не визнається у Великій Британії.

Джен Стобарт, директорка TENT UK, зазначає, що багато роботодавців несвідомо відсіюють українців, наприклад, через прогалини в резюме або відсутність адаптаційних програм.

Українська HR-консультантка Дарія Петраковська не змогла знайти роботу за спеціальністю, оскільки британські центри зайнятості спрямовують її на менш кваліфіковані посади. Вона наголошує, що в Україні користувалася професійною мережею, якої у Великій Британії не має, що значно ускладнює пошук роботи.