Українська спільнота в Ізраїлі, яка зростала протягом останніх років на тлі війни й масового вимушеного переміщення, увійшла в період гострої невизначеності. Вона торкається не лише юридичного становища людей, а й їхнього повсякденного життя, побутових планів та елементарного відчуття безпеки. У державах, які приймають великі групи біженців, саме стабільність правового режиму здатна відігравати для них роль мінімального захисного механізму, тоді як його хиткість або відсутність призводить до відчуття непричетності до місця, де вони намагаються влаштуватися бодай тимчасово. Таку реальність зараз переживають українці, які прибули до Ізраїлю після 2022 року.
Загроза депортації
За повідомленням Haaretz, українські біженці, які проживають в Ізраїлі на підставі тимчасового групового захисту, можуть опинитися під ризиком депортації до завершення 2025 року. Йдеться про людей, яким після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну надали можливість проживати й працювати легально, що дозволило тисячам сімей уникнути безпритульності та зберегти елементарну соціальну опору.
Цей правовий режим, запроваджений у 2022 році, зараз добігає кінця, а рішення про його продовження, яке мало б запобігти масовій втраті легального статусу, досі не ухвалене.
Офіційна затримка з боку ізраїльської влади призводить до того, що десятки тисяч українців ризикують опинитися в ситуації, коли їхнє перебування в країні буде розцінене як таке, що суперечить міграційному законодавству. У разі відсутності оновленого рішення вони можуть потрапити під дію процедур примусового виселення.
Реакція громади та правозахисників
Правозахисні організації, які протягом останніх років допомагали українським біженцям адаптуватися до нових умов, застерігають, що невизначеність з правовим статусом створює небезпечний тиск на цілу спільноту.
За їхніми словами, родини, які будували життя на основі отриманих дозволів, сьогодні опинилися у стані, де кожен наступний день може обернутися втратою роботи, житла або можливості відкрито пересуватися країною.
Представники української громади також підкреслюють, що відсутність рішень у період перед зимою посилює психологічний і соціальний тягар, оскільки люди не знають, чи зможуть залишитися в країні хоча б до завершення холодного сезону.
Всередині спільноти за цей час сформувалися різні групи людей: частина інтегрувалася в місцеве середовище, знайшла роботу й створила необхідні соціальні зв’язки, тоді як інші живуть під постійним страхом, що будь-яке затягування з оновленням документів може призвести до непередбачуваних наслідків.
Зменшення доступу до медичних і соціальних послуг, складності з оновленням дозволів та обмежений захист з боку держави лише підсилюють відчуття нестабільності серед тих, хто втратив дім через війну.
На початку 2025 року Ізраїль запровадив нову систему електронного дозволу на в’їзд ETA-IL для громадян безвізових країн, серед яких і Україна. Ця зміна вплинула не лише на туристів, а й на тих українців, які приїжджали до країни до родичів або шукали тимчасового прихистку. На загальному тлі країна й надалі зберігає нейтральну позицію щодо війни, надаючи гуманітарну допомогу, однак утримуючись від участі у військовому постачанні.
Правова пауза, яка утворилася навколо продовження групового захисту для українських біженців, створює відчутну соціальну напругу всередині громади, яка намагається втриматися на поверхні після травматичного досвіду вимушеного виїзду з України.
Подальший розвиток подій залежить від того, наскільки швидко ізраїльська влада ухвалить рішення, яке дозволить українцям не опинитися під загрозою примусової депортації, що стало б ударом для тисяч родин, які продовжують боротися за стабільність у країні, котра стала для них тимчасовою домівкою.
