Батьки у Великій Британії возз’єднаються зі своєю дворічною донькою
У квітні 2022 року, в рамках програми Homes for Ukraine, 31-річні Олександра та Ярослав вирушили до Великобританії з надією на краще майбутнє. Залишивши свою дворічну доньку Анну під опікою бабусі та дідуся у Києві, вони мали намір облаштувати нове житло і заснувати бізнес у новій країні. Однак, незважаючи на всі зусилля та початкові успіхи, їхня заявка на возз’єднання з донькою була відхилена британською владою через нові суворі правила щодо спонсорства. Це рішення викликало великий резонанс у суспільстві та привернуло увагу правозахисних організацій, що борються за права біженців.
Подробиці історії
31-річні Олександра та Ярослав вирішили залишити свою доньку Анну під опікою бабусі та дідуся в Києві, тоді як самі вони переїхали до Великобританії, щоб облаштувати нове житло і заснувати бізнес. Проте їхня заявка на возз’єднання з донькою була відхилена владою.
Українським біженцям заборонили перевезти свою дворічну доньку до Великобританії через нові суворі правила щодо спонсорства, які вимагають наявності приймаючої сторони, що покриває витрати. Ці правила були посилені, що призвело до відмови в дозволі на возз’єднання родини. Однак, після тривалої боротьби та завдяки втручанню громадських і благодійних організацій, вони змогли домогтися перегляду рішення. Як повідомляє The Independent, тепер родина зможе возз’єднатися з дитиною після того, як уряд скасував попереднє рішення.
31-річні Олександра та Ярослав залишили свою доньку Анну з бабусею та дідусем у Києві і переїхали до Великобританії за програмою Homes for Ukraine у квітні 2022 року. Вони облаштували житло і заснували новий бізнес. Після того, як вони подолали початкові труднощі, влада відхилила їхню заявку на возз’єднання з дитиною у квітні цього року.
Міністерство внутрішніх справ Великобританії вирішило, що українські батьки не можуть вважатися відповідними спонсорами через відсутність у них британського чи ірландського громадянства, а також дозволу на постійне проживання у Великобританії. Це рішення спричинило значний резонанс у британській пресі.
Після розголосу та завдяки втручанню благодійної організації Settled, яка взаємодіяла з високопоставленими представниками Міністерства внутрішніх справ, 18 червня було нарешті схвалено візу для їхньої доньки Анни.
Олександра так висловилася з цього приводу:
“Я відчуваю полегшення, нарешті все владнано, і ми можемо жити нормальним життям — я дуже рада цьому”.
Однак, попри позитивне рішення у справі Анни, правила, що забороняють українцям спонсорувати близьких членів родини, все ще залишаються в силі. Це спонукало Олександру, пера з Лейбористської партії лорда Дабса та багато благодійних організацій закликати новий уряд прем’єр-міністра сера Кейра Стармера терміново відновити право на спонсорство для українських біженців.
Лорд Дабс, який сам переїхав до Великобританії у шестирічному віці, рятуючись від нацистів, сказав, що “радий” тому, що Анні тепер було надано дозвіл на переїзд до Великобританії. Проте він також зазначив, що ситуація є “глибоко шокуючою” і “зраджує нашу підтримку українців”.
Він висловив сподівання, що уряд найближчим часом змінить законодавство та забезпечить кращі умови для біженців з України та інших країн, особливо для возз’єднання сімей.
Доктор Ванда Випорська, виконавчий директор Safe Passage International, зазначила, що після зміни правил урядом Сунака у лютому, до неї звернулися багато українських батьків з Великобританії, які відчайдушно намагаються возз’єднатися зі своїми дітьми, але їм цього не дозволяють. Випорська підкреслила важливість перегляду цих правил для забезпечення благополуччя родин біженців та надання їм можливості жити разом.
Ця ситуація також привернула увагу міжнародних правозахисних організацій, які закликають уряд Великобританії переглянути свою політику щодо біженців і надати їм більше прав та можливостей для возз’єднання з родинами. Правозахисники стверджують, що такі обмеження суперечать гуманітарним принципам і порушують права дітей на сімейне життя.
Олександра та Ярослав продовжують працювати над облаштуванням свого життя у Великобританії, сподіваючись, що їхній досвід допоможе привернути увагу до проблем інших українських родин, які опинилися у схожій ситуації. Вони активно беруть участь у кампаніях та заходах, спрямованих на зміну законодавства та покращення умов для біженців у Великобританії.




