В Ірландії проведуть ексгумацію на місці поховання 796 немовлят, яких народили в Будинку матері та дитини

У місті Туам, Ірландія, 14 липня стартують розкопки на місці масового поховання 796 немовлят, народжених у Будинку матері та дитини й померлих у період з 1925 по 1961 роки. Про це повідомляє CNN.

На місці поховання не було надгробків і жодних записів про смерті. Про існування масового поховання стало відомо у 2014 році, коли місцева аматорка-історикиня Кетрін Корлесс виявила відповідні докази у закинутому резервуарі для стічних вод. Наразі біля цієї ділянки вже працює важка техніка, і 14 липня команда ірландських та міжнародних судово-медичних експертів офіційно розпочне розкопки, які триватимуть близько двох років.

У минулому на цій території функціонував Будинок Святої Марії — релігійний притулок, що діяв з 1925 по 1961 рік і приймав тисячі жінок та дітей. Це була одна з багатьох установ, куди впродовж XX століття таємно відправляли незаміжніх жінок, які завагітніли, щоб вони народжували у закритих умовах. У таких закладах матерів часто розлучали з дітьми, яких віддавали на усиновлення, іноді за кордон — до США, Канади або Австралії. Чимало дітей померли, а їхні тіла були просто викинуті. Матері зазвичай так і не дізнавалися, що сталося з їхніми немовлятами.

У 1925 році п’ятимісячний Патрік Деррейн став першою задокументованою дитиною, що померла у туамській лікарні. Останньою була Мері Карті, яка також померла у віці п’яти місяців у 1960 році. Загалом протягом 35 років у цій установі померли 796 немовлят.

Кетрін Корлесс, зацікавившись історією своєї родини, ще у 2005 році відвідала курс з місцевої історії. Згодом її увагу привернула школа Святої Марії та “дитбудинківці”, які навчалися окремо від інших учнів.

“Ніхто не допомагав, і ні в кого не було жодних записів”, — заявила вона і додала, що це лише підживлювало її рішучість дізнатися більше про дітей.

Прорив стався після розмови з доглядачем місцевого кладовища, який показав їй житловий масив, що стоїть на місці колишнього будинку. Він згадав, як у 1970-х двоє хлопчиків натрапили на зламану бетонну плиту. Вони відкрили її й побачили кістки. Знахідку тоді засипали землею.

Довгий час вважалося, що це рештки людей, які померли під час Великого голоду 1840-х років, адже до появи будинку матері та дитини там був робітний притулок. Але Корлесс знала, що жертв голоду було поховано в іншому місці, де стоїть пам’ятник.

Вивчаючи старі карти, вона виявила, що на плані 1929 року те місце було позначене як “каналізаційний резервуар”, а на схемі 1970-х — вже після знесення будинку — поруч стояв напис “місце поховання”. Вона звернулася до РАЦСу з проханням надати імена всіх дітей, які померли в цій установі. Їй видали список із 796 імен.

Дослідження Корлесс набуло розголосу у 2014 році. Спочатку у місті їй не повірили, однак у 2017 році висновки були підтверджені — офіційне розслідування уряду Ірландії виявило “значну кількість людських останків” у ході тестових розкопок.

У період з 1922 по 1998 рік католицька церква разом з державою створили в Ірландії систему інституцій, що жорстоко карали й дискримінували незаміжніх жінок. Коли у 2014 році стало відомо про поховання немовлят у Туамі, влада спершу відреагувала скептично. А релігійний орден Бон Секур, який керував будинком з 1925 по 1961 рік, найняв консалтингову компанію, що повністю заперечила існування масового поховання.

Попри це, ті, хто пережив перебування в будинку, та їхні родини, продовжували вимагати правди. У 2015 році уряд розпочав розслідування щодо подібних установ, у результаті чого на території Туама виявили “значну кількість” останків. Влада визнала, що до 1960 року в таких установах “не рятували життя ‘незаконнонароджених’ дітей. Насправді значно зменшували їхні шанси на виживання”. Ці події призвели до офіційних вибачень ірландського уряду у 2021 році та запуску програми компенсацій.