Уряд Великої Британії оголосив про суттєве посилення правил імміграційної системи. Основними змінами стануть підвищені вимоги до знання англійської мови, скасування автоматичного права на постійне проживання після п’яти років, а також заборона на міжнародний найм у сфері догляду. Про це повідомляє Bloomberg.
Нововведення передбачають, що всі дорослі залежні мігранти повинні будуть володіти базовим рівнем англійської мови. Постійне проживання стане можливим лише після 10 років перебування у країні, і лише за умови “реального внеску в економіку та суспільство”. Усі маршрути міграції — робота, навчання, возз’єднання родин — будуть посилені.
Найм працівників у сфері догляду з-за кордону буде припинено, але тим, хто вже перебуває у Великій Британії, дозволять залишитися й змінити роботодавця. Кількість віз для низькокваліфікованих працівників зменшать на 50 000 починаючи з наступного року. Крім того, уряд планує пришвидшити процедуру депортації іноземних злочинців.
“Поселення у Великій Британії має бути привілеєм, а не правом. Ми наводимо лад у міграційній системі”, — пояснив Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер.
Міністр внутрішніх справ Єветт Купер додала, що уряд має на меті прив’язати міграційну політику до реальних потреб ринку праці. У деяких галузях — таких як будівництво, охорона здоров’я, інженерія та штучний інтелект — планується запровадити прискорені імміграційні маршрути.
Оголошення нових правил відбулося на тлі падіння рейтингу Лейбористської партії після місцевих виборів та зростання підтримки антиімміграційної партії Reform UK на чолі з Найджелом Фараджем. Reform UK вперше випередила лейбористів у соцопитуваннях (29% проти 22%) та здобула контроль над місцевими радами у травні.
Консерватори критикують дії уряду, називаючи їх “найгіршим стартом року” у сфері боротьби з нелегальною міграцією: з початку 2025 року понад 11 500 мігрантів перетнули Ла-Манш малими човнами, що вже перевищує показник за перші п’ять місяців минулого року.
Ліберальні демократи, своєю чергою, звинуватили лейбористів у поверхневому підході до проблеми, наголосивши, що криза в системі соціального догляду не вирішується жорсткими обмеженнями, а потребує підвищення зарплат і створення можливостей для професійного розвитку місцевих працівників.
