Війна змінила хід нашого життя і визначила головний порядок денний, але це не означає, що інші загрози зникли. Коронавірус не розчинився у вирі інших катастроф і продовжує залишатися чинником, що суттєво впливає на здоров’я людей. Зараз ми інакше ставимося до нього, ніж кілька років тому, однак сама хвороба не стала менш реальною. У 2025 році він продовжує циркулювати, набувати нових форм і нагадувати про себе вже не як глобальна сенсація, а частина повсякденності. Це змушує знову ставити ті ж самі запитання, які у певний момент визначали порядок денний всього світу. Що відомо про нові штами COVID-19 у 2025 році? Чи стали вони більш небезпечними? Чи може знову виникнути епідемія масштабу 2019 року, а можливо, навіть сильніша?
COVID-19 в Україні у 2025 році: нові штами і статистика, яка змушує насторожитися
Як відомо, за час пандемії в світі захворіли 687,69 млн людей, з них понад 6,8 млн померли, а одужали 660 млн. Якщо скласти 660 млн (одужалі) + 6,8 млн (померлі) = 666,8 млн. Це менше за загальну кількість випадків (687,69 млн). Отже, виникає різниця приблизно у 20,9 млн. Однак ця «нестиковка» пояснюється тим, що в статистиці ВООЗ і у відкритих базах, зокрема тих, які відображаються у відкритих джерелах інформації, завжди залишається категорія «активні випадки». Це ті люди, які на момент підрахунку ще хворіли, перебували під медичним наглядом або про їхній статус не було точних даних. Тобто не всі випадки відразу можна зарахувати або до одужалих, або до померлих.
Крім того, дані різних країн оновлюються нерівномірно: десь є затримки у внесенні показників про одужання, десь — про летальні випадки. Тому на глобальному рівні цифри виглядають не ідеально збалансованими, але це є типовим ефектом роботи з відкритою статистикою.
Проте згідно з даними ВООЗ, загальна кількість смертей у світі, прямо чи опосередковано пов’язаних з пандемією COVID-19 (надлишкова смертність), лише тільки з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2021 року становила 14,9 млн людей. При цьому в середньому у 2021 році від коронавірусу в Україні помирало 7168 осіб на місяць.
Розгортання нової ситуації з коронавірусом на початку 2025 року показує, що хвороба, яка змінила світ наприкінці 2019 року, не зникла остаточно, а лише набула інших форм і адаптувалася до нових умов. Замість того, щоб залишитися у минулому, COVID-19 продовжує циркулювати, породжуючи нові штами, які мають власні симптоми, особливості перебігу й рівень небезпеки, що знову змушує суспільство по-іншому оцінювати власну вразливість і готовність до епідемічних викликів.
За даними рутинного епіднагляду, який ведеться закладами охорони здоров’я по всіх областях України, окрім Луганської та Запорізької, лише з 18 по 24 серпня 2025 року було підтверджено 7265 випадків COVID-19, що у 2,1 раза перевищує показник попереднього тижня, коли було зафіксовано 3540 випадків. Водночас було зареєстровано 8 летальних випадків серед осіб з позитивним результатом на SARS-CoV-2. Якщо співставити ці дані з епідемічною ситуацією 2024 року, то можна побачити суттєву різницю: за чотири тижні 2025-го року (з 28 липня по 24 серпня) кількість нових випадків становила 12 689, що у 2,6 раза менше, ніж за аналогічний період 2024-го року, коли було зареєстровано 33 593 хворих.
Зокрема, в Києві станом на кінець серпня у стаціонарах перебуває вже 89 пацієнтів з підтвердженим COVID-19. Серед них 28 дітей і 12 вагітних жінок — категорії, які традиційно належать до найуразливіших груп. Лише за одну добу було госпіталізовано 19 осіб. Крім того, за серпень у Рівненській області було зафіксовано понад тисячу випадків COVID-19 серед всіх хворих на грип та ГРВІ. Госпіталізації також виглядають загрозливо: 169 осіб опинилися на лікарняних ліжках, з них 118 із коронавірусом.
Взагалі в Україні лише за тиждень з 18 по 24 серпня було підтверджено 7265 нових випадків COVID-19. Це вдвічі більше, ніж було тижнем раніше. Наступний відрізок часу, з 1 по 7 вересня, приніс ще драматичніше зростання: 14 414 нових випадків, що на третину перевищує попередні показники. При цьому лідерами за кількістю хворих залишаються Київ та Київська область, Дніпропетровщина і Львівщина. Це демонструє, що вірус знову активно циркулює серед населення, і ситуація поступово ускладнюється.
Слід зазначити, що особливу увагу медичної спільноти привертають нові штами. Вперше штам під назвою Nimbus (N.B.1.8.1), який є субваріантом Omikron, було зафіксовано на початку 2025 року у США. Його ключова характеристика полягає у підвищеній заразності, хоча він не демонструє тяжчого перебігу порівняно з попередніми штамами. Головною відмінністю Nimbus став інтенсивний біль у горлі, тоді як інші симптоми залишаються типовими для COVID-19: нежить, кашель, підвищена температура, головний біль, відчуття втоми, а також втрата нюху або смаку.
Приблизно в той же час було виявлено ще один субваріант — Stratus (XFG), який також належить до лінії Omikron. Він відрізняється охриплістю та хриплим голосом у пацієнтів, але водночас супроводжується й іншими звичними симптомами: нежитю, кашлем, підвищенням температури, втратою нюху чи смаку, загальною слабкістю. В Україні станом на 25 серпня 2025 року за результатами секвенування було зафіксовано три випадки інфікування Nimbus і 125 випадків інфікування Stratus. А вже на початок вересня кількість підтверджених випадків інфікування Stratus зросла до 225.
Stratus (XFG) привертає увагу ще й тим, що є рекомбинантним субваріантом попередніх ліній Omikron LF.7 та LP.8.1.2. Це означає, що він утворився шляхом поєднання двох різних ліній, унаслідок чого виникла нова конфігурація вірусу. Така властивість коронавірусу знову нагадує про його здатність до швидкої еволюції, яка створює труднощі для прогнозування подальшого перебігу пандемії.
Попри те, що нові штами у більшості випадків не викликають тяжчого перебігу захворювання, ніж раніше, вони демонструють високий рівень заразності. Це створює додаткові ризики для людей похилого віку, осіб з хронічними хворобами чи ослабленим імунітетом, адже навіть легші форми можуть призводити до ускладнень. Крім того, клінічна картина ускладнюється появою нетипових симптомів: виражений біль у горлі, охриплість, скрипучий голос, що змушує лікарів звертати особливу увагу на відмінності від класичних проявів грипу чи сезонних застуд.
Якщо порівнювати сучасну статистику з даними попередніх років, то стає очевидним, що масштаби не набули колишньої катастрофічності. Наприклад, у період з 1 до 7 листопада 2020 року в Україні було зафіксовано 64 891 випадок COVID-19 та 1144 летальні випадки. Рівно рік потому, у вересні 2021 року, цифри становили 14 905 випадків і 281 смерть. На тлі цих даних сьогоднішні показники виглядають значно нижчими, однак це не виключає необхідності уважного моніторингу, адже коронавірус демонструє непередбачуваність у своїй динаміці.
У медичній практиці підхід до лікування й профілактики за останні роки також суттєво змінився. Масова вакцинація, яка охопила мільярди людей, сформувала певний рівень колективного імунітету, а багато хто переніс COVID-19 у легкій або середньотяжкій формі, що також сприяло формуванню антитіл. Завдяки цьому перебіг хвороби у більшості випадків став легшим, проте уразливі групи населення залишаються під серйозною загрозою. Важливим елементом залишається лабораторна діагностика, адже навіть за наявності імунітету й вакцинації тестування дозволяє своєчасно виявити зараження і запобігти поширенню.
Водночас особливу увагу міжнародні експерти зараз приділяють паралельним загрозам, серед яких дедалі частіше називають пташиний грип підтипу H5N1. За даними Conversation, у 2025 році він може стати одним із найбільших викликів для глобальної охорони здоров’я. У США вже зафіксовано 61 випадок зараження людей цим вірусом, що значно перевищує попередні роки, причому переважна більшість випадків пов’язана з контактом із хворими тваринами. Хоча поки що передача від людини до людини не зафіксована, небезпека мутації, яка зробить це можливим, залишається реальною.
Таким чином, у 2025 році ситуація з COVID-19 в Україні й світі виглядає менш драматичною, ніж на початкових етапах пандемії, проте нові штами Nimbus і Stratus демонструють, що коронавірус продовжує адаптуватися й зберігати здатність до швидкого поширення. Це означає, що увага до моніторингу, лабораторної діагностики, вакцинальних кампаній і заходів профілактики має залишатися на високому рівні, оскільки навіть зниження загальної летальності не скасовує загрозу ускладнень для найбільш уразливих груп населення і потенційної появи нових хвиль захворювання.
Світ перед новим етапом COVID-19: аналіз поширення нових штамів коронавірусу у світі
У середині 2025 року світова ситуація з COVID-19 знову виходить на перший план не через рекордні показники смертності, як це було у 2020-му чи 2021-му роках, а помітні зміни у структурі поширення вірусу. Нові варіанти, які отримали назви Stratus (XFG) та Nimbus (NB.1.8.1), демонструють високі темпи розповсюдження й здатність швидко витісняти попередні субваріанти, що створює ризики для систем охорони здоров’я, попри відсутність доказів їх більшої смертельності. Саме цей парадокс — легший перебіг хвороби при одночасно значно більшій заразності — і стає предметом уваги науковців та аналітиків, адже він змінює логіку реагування на пандемічні процеси.
Великобританія, яка завжди була одним з лідерів у сфері геномного секвенування, вже в червні 2025 року повідомила, що Stratus став домінуючим варіантом у країні, його частка сягнула понад 60 відсотків всіх зразків. Така швидкість зміни картини нагадує перші місяці появи «Омікрону» у 2021 році, коли менш ніж за квартал він повністю витіснив «Дельту». Але на відміну від тієї хвилі, коли зростання заражень майже автоматично призводило до перевантаження лікарень, тепер наслідки виглядають інакше: переважна більшість випадків є легшими, хоча це не означає, що загроза зникла. Адже навіть за меншої тяжкості кожен десятий випадок серед вразливих груп — людей похилого віку, хронічно хворих або імунокомпрометованих — може потребувати госпіталізації.
В Індії, де епідеміологічний моніторинг теж проводиться системно, у штаті Мадхья-Прадеш Stratus був виявлений у понад 63 відсотках протестованих зразків, тоді як Nimbus там взагалі не зафіксували. Це показує, що домінування конкретного варіанта залежить від локальних умов, зокрема рівня вакцинації, охоплення бустерними дозами, а також від поведінкових факторів населення. Тобто не можна говорити про універсальний сценарій: те, що відбувається в одній країні, може кардинально відрізнятися від ситуації в іншій.
Nimbus, який походить від лінії «Омікрону», отримав класифікацію Всесвітньої організації охорони здоров’я як «варіант, що моніториться». Лише за один місяць його частка у світовій структурі зросла з 2,5 до понад 10 відсотків, і це стало сигналом, що він має конкурентні переваги у поширенні. Проте дослідження на сьогодні не підтверджують більшої летальності чи тяжкості перебігу хвороби, ніж у попередніх варіантів. Водночас характерна особливість Nimbus — сильний біль у горлі — стала новим маркером для діагностики, хоча набір симптомів у цілому залишається знайомим: від кашлю й нежитю до втрати нюху й смаку.
У глобальному масштабі Nimbus вже викликав помітне зростання кількості інфікованих у Китаї, Японії, Сінґапурі та Гонконзі. При цьому цікавою деталлю є зміна клінічної картини серед дітей. Наприклад, у Сінґапурі та Японії лікарі повідомляють про випадки, коли нові штами частіше викликають нетипові прояви — розлади травлення або надмірну втому, що ускладнює вчасне розпізнавання COVID-19. Це може мати серйозні наслідки для шкільних колективів, адже такі симптоми легко сплутати зі звичайними кишковими інфекціями чи перевтомою, а значить, епідеміологічний ланцюг переривається значно пізніше.
Однак найбільш тривожним фактором є різке скорочення масштабів тестування у світі. Країни після кількох років боротьби з пандемією суттєво зменшили інвестиції в лабораторну інфраструктуру, і тепер нові варіанти відстежуються менш системно. Це створює ілюзію стабільності, коли офіційні цифри показують відносно невеликі спалахи, тоді як реальне поширення може бути значно більшим. Саме тут криється основний ризик: якщо Stratus чи Nimbus справді виявляться здатними швидко охоплювати великі популяції, то світ може знову зіткнутися з ситуацією, коли система охорони здоров’я реагуватиме із запізненням.
Лікарі наголошують, що сьогодні COVID-19 фактично перетворюється на сезонне респіраторне захворювання, подібне до грипу, однак із суттєвою різницею: вірус продовжує демонструвати високу пластичність і здатність до мутацій. Це означає, що сценарій повного «зникнення» вже не виглядає реалістичним. Натомість суспільство змушене жити в умовах постійного моніторингу й готовності реагувати на нові хвилі. У цьому сенсі ситуація з пташиним грипом H5N1, який у 2025 році вийшов за межі пташиних популяцій і вже фіксується серед великої рогатої худоби та навіть коней, додає ще один рівень тривоги: одночасне поширення кількох нових інфекцій створює серйозний виклик для глобальної системи охорони здоров’я.
Таким чином, аналітична картина виглядає подвійною. З одного боку, нові штами COVID-19 не викликають катастрофічних наслідків, не призводять до різкого зростання смертності й дедалі більше сприймаються суспільством як чергова сезонна хвороба. З іншого боку, їхня надзвичайна здатність швидко поширюватися, нетипові симптоми серед дітей і зниження уваги держав до тестування можуть створити передумови для нового витка глобальної проблеми. Це поєднання — видима «звичність» і прихована загроза — робить ситуацію у 2025 році настільки складною для прогнозування та управління.
Отже, COVID-19 у 2025 році довів, що його вже неможливо розглядати як окремий епізод, адже він перетворився на постійний чинник глобальної вразливості. Він мутує, змінює симптоми, створює нові виклики для медицини й водночас провокує небезпечну ілюзію безпеки. Світові суспільства звикли до його присутності настільки, що часто перестають помічати загрозу. Україна, як й інші країни, стикається з тим, що навіть помірні хвилі здатні оголити слабкі місця системи охорони здоров’я, а скорочення тестування та зниження уваги до епіднагляду створюють ризик пропустити момент, коли нова мутація здатна змінити ситуацію радикально.
У глобальному масштабі COVID-19 входить у небезпечний контекст разом з іншими потенційними викликами, зокрема пташиним грипом H5N1, який дедалі частіше вражає не лише птахів, а й ссавців. Це означає, що світ має готуватися не до однієї пандемії, а тривалого періоду багатофакторних загроз, де головним ресурсом стає не швидкість реагування, а здатність підтримувати довготривалу стійкість. Для України ця перспектива означає необхідність дивитися далі за поточні цифри: зберігати увагу до нових штамів, не допускати розвалу профілактичних механізмів і водночас готуватися до того, що пандемії майбутнього можуть накладатися одна на одну. Щоб знову не опинитися в пастці хаосу та безпорадності, як це сталося у 2019 році, готуватися до нових хвиль COVID-19 потрібно завчасно, поки вірус ще не перетворив звичність на катастрофу.
