Вперше з 2011 року скоротилася кількість біженців у Німеччині: що це значить для українців
З початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну, хвиля українських біженців буквально захлиснула європейські держави. Німеччина стала одним з головних напрямків, де шукали порятунку мільйони людей, і вже за кілька місяців після початку війни тут сформувалася найбільша українська громада за кордоном. Тоді уряд ФРН оперативно відкрив програми тимчасового захисту, забезпечивши переселенців доступом до житла, освіти, медицини та соціальних виплат. На тлі тодішнього різкого приросту біженців загалом, у німецькому суспільстві розгорталися дискусії про інтеграцію, фінансові витрати та соціальне навантаження.
Проте зараз ситуація починає набувати інших рис. Якщо у 2022–2023 роках у центрі уваги стояло питання, як прийняти та розмістити всіх, хто приїхав, то нині до Німеччини вперше за довгий час надходять новини про зменшення кількості людей, що мають статус біженця. Ця тенденція відображає ширші зміни: хтось вирішує повертатися додому, хтось знаходить легальні підстави для нового статусу у країні, а ще хтось стикається з депортаційними процедурами.
Перше скорочення з 2011 року
За даними уряду Німеччини, у першому півріччі 2025 року кількість біженців скоротилася приблизно на 50 тисяч осіб. Якщо наприкінці 2024 року їхня кількість становила близько 3,55 мільйона, то станом на середину 2025 року в країні залишалося приблизно 3,5 мільйона людей, що офіційно належать до категорії біженців. Це перше скорочення такого показника з 2011 року, адже всі попередні роки Німеччина демонструвала лише приріст у цій сфері.
До цієї статистики входять різні категорії: як ті, хто нещодавно звернувся по притулок, так і ті, хто вже багато років мешкає в Німеччині, продовжуючи перебувати під захистом. Таким чином, офіційні цифри відображають не лише нові хвилі міграції, але й довготривалі історії перебування у країні.
Причини зменшення
Слід зазначити, що зменшення кількості біженців уряд пояснює одразу кількома чинниками. Насамперед ідеться про депортації тих, кому було відмовлено у статусі. Значну частину становлять і добровільні виїзди: частина людей вирішує повернутися на батьківщину або переїхати до інших країн.
Ще одна причина полягає у натуралізації, тобто отриманні німецького громадянства. Лише торік цим шляхом пішли понад 83 тисячі сирійців, які тривалий час жили у ФРН і відповідали встановленим вимогам.
У підсумку ці процеси поступово змінюють статистичну картину: кількість тих, хто перебуває у країні як біженець, скорочується, а кількість тих, хто інтегрувався та набув громадянства, зростає.
Український вимір
Важливим аспектом є українська громада, яка сьогодні становить одну з найбільших часток серед біженців у Німеччині. Станом на кінець липня 2025 року в країні проживало близько 1,27 мільйона українців, які мають статус тимчасового захисту. Це величезна цифра, яка свідчить про масштаб присутності та виклики інтеграції.
Водночас у статистиці є ще одна суттєва категорія: приблизно 492 тисячі осіб у Німеччині мають невизначений статус. Це або прохачі притулку, або ті, кому надали тимчасовий дозвіл на перебування. Для них майбутнє залишається непевним, адже політичні рішення Європейського Союзу можуть суттєво змінити їхні перспективи.
Нещодавнє рішення Ради Європейського Союзу має принципове значення для українських переселенців. Брюссель ухвалив загальні рекомендації щодо поступового скасування статусу тимчасового захисту, термін якого завершується 4 березня 2027 року. Ідея полягає у тому, щоб дати країнам-членам ЄС можливість плавно виводити людей із системи тимчасового захисту, пропонуючи їм інші легальні варіанти проживання — наприклад, перехід на трудові або освітні візи, або ж заохочуючи повернення в Україну, коли це стане можливим з точки зору безпеки.
Для багатьох українців це означає необхідність заздалегідь готуватися до зміни свого правового статусу: вивчати вимоги для довгострокових дозволів на проживання, розглядати варіанти натуралізації, якщо планується залишатися у ФРН, або ж оцінювати перспективи повернення додому.
Зниження кількості біженців у Німеччині, зафіксоване вперше з 2011 року, є знаковим моментом, що демонструє завершення етапу постійного зростання й перехід до стабілізації. Для українців ця тенденція означає нові виклики: необхідність планувати майбутнє у країні, де статус тимчасового захисту має визначений термін, і де дедалі більше уваги приділяють інтеграції через освіту, роботу чи громадянство. З одного боку, цифри показують зменшення загального навантаження на систему, а з іншого — нагадують, що питання довгострокового влаштування мільйонів людей, серед яких велика частина українців, ще залишається відкритим і потребує відповідальних політичних рішень.
