Президент США Дональд Трамп наказав перекинути два атомні підводні човни до “відповідних регіонів” у відповідь на погрози з боку екс-президента Росії Дмитра Медведєва. Цей крок став одним із найбільш явних проявів ядерного сигналінгу з боку Вашингтона за останні роки і водночас небезпечним жестом, який може мати серйозні наслідки в умовах деградуючої архітектури глобальної безпеки.
Що сказав Трамп і чому це важливо
У серії публічних заяв, включно з інтерв’ю каналу Newsmax, Дональд Трамп повідомив, що наказав перемістити два американські ядерні підводні човни “ближче до Росії” після того, як Дмитро Медведєв, заступник голови Ради безпеки РФ, пригрозив сценарієм “автоматичного ядерного удару”, натякаючи на доктрину останнього удару СРСР.
“Коли хтось говорить про ядерну зброю, мої очі загоряються. Це найвища загроза“, – сказав Трамп, наголосивши, що його мета – “бути готовим”, якщо слова Медведєва виявляться не просто риторикою.
Це перший випадок, коли Трамп на посту президента публічно говорить про передислокацію американських стратегічних ядерних сил у відповідь на конкретні погрози з боку Росії.
Що означає переміщення ядерних підводних човнів
Американський підводний флот має два основні типи субмарин: SSN (атомні ударні човни) і SSBN (атомні підводні ракетоносці з балістичними ракетами). Саме останні є ключовим елементом стратегії ядерного стримування США, так званої “ядерної тріади”.
Клас Ohio, як і новіші Columbia (на стадії введення в експлуатацію), здатні нести до 20 міжконтинентальних балістичних ракет Trident II D5, кожна з яких може мати кілька ядерних боєголовок з індивідуальним наведенням. А головне, вони призначені для невидимої присутності, що гарантує здатність США завдати удару у відповідь у разі першої атаки.
Зазвичай точне розташування таких субмарин суворо засекречене. Тож публічна заява про їх переміщення є радше сигналом, аніж військовою дією. Вона має вплинути на поведінку опонента, створюючи атмосферу невизначеності й страху.
“Це психологічна гра, яка базується на припущенні, що інша сторона не знає точно, де субмарини, але мусить виходити з найгіршого сценарію”, – пояснює колишній аналітик Пентагону Марк Хертлінг.
Чи були подібні рішення в минулому
Публічні заяви про передислокацію ядерних субмарин – рідкісне явище. Востаннє подібна ескалація траплялася у стосунках США з Північною Кореєю. У 2017–2018 роках, коли Трамп ще в першій каденції погрожував Кім Чен Ину «вогнем і люттю», Пентагон заявив про направлення авіаносної групи до Корейського півострова. Водночас неофіційно повідомлялося про патрулювання ядерної субмарини USS Michigan поблизу Південної Кореї.
Однак навіть тоді Білий дім уникав прямих згадок про ядерну зброю. Тим більш небезпечною виглядає нинішня ситуація, з огляду на ядерний статус Росії.
Контекст: СНО, розпад домовленостей і ризик непорозумінь
Рішення Трампа з’явилося на тлі глибокої кризи режиму контролю над озброєннями. У 2023 році Росія призупинила свою участь у договорі СНО-ІІІ (Нового договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь). Внаслідок цього були згорнуті:
- інспекції об’єктів,
- обмін телеметричними даними,
- робота Двосторонньої консультаційної комісії, яка була ключовим каналом кризової комунікації.
Таким чином, будь-яка ескалація – навіть словесна – нині не має запобіжників для її нейтралізації. Імовірність неправильного трактування дій супротивника значно зросла.
Коли стримування більше не працює: що означає призупинення Росією участі в СНО-3
У лютому 2023 року Володимир Путін оголосив про призупинення участі Росії в Договорі про стратегічні наступальні озброєння (СНО-ІІІ) – останньої чинної угоди, яка обмежувала масштаби та розгортання ядерних арсеналів обох країн.
Підписаний у 2010 році Дмитром Медведєвим та Бараком Обамою, договір СНО-ІІІ встановлював граничні ліміти: не більше 1550 стратегічних ядерних боєголовок і не більше 700 розгорнутих носіїв, зокрема міжконтинентальних ракет і підводних ракетоносців. Також передбачався взаємний інспекційний механізм – 18 перевірок на рік з боку кожної держави.
З моменту оголошення Кремлем про “призупинку” договору, жодна інспекція не проводилась, і Росія припинила надавати США ключову інформацію щодо свого ядерного потенціалу.
Це створило атмосферу непередбачуваності та стратегічної недовіри, яка лише посилилася на тлі агресії РФ в Україні. Розгортання нових систем, зокрема, ракет “Сармат”, гіперзвукових “Кинджалів” і морських “Цирконів” подається російською стороною як відповідь на “зовнішні загрози”.
Росія також демонстративно посилила свою присутність у ядерній триаді, зокрема включивши до бойового складу нові підводні ракетоносці проєкту “Борей-А”, які здатні нести до 16 балістичних ракет з боєголовками, що розділяються.
Втрата СНО-ІІІ – це не просто юридичний колапс домовленостей між двома ядерними наддержавами. Це руйнування інституційної довіри, що десятиліттями запобігала ядерному конфлікту.
Попри те, що західні аналітики наразі не прогнозують стрімкого зростання ядерного арсеналу РФ – через економічне виснаження й технічні обмеження – сам факт демонстративного шантажу та зникнення контрольних механізмів створює потенційно небезпечну ситуацію. Адже будь-який емоційний або політичний жест (на кшталт перекидання американських субмарин) у такому середовищі може бути хибно інтерпретований і стати початком фатальної ескалації.
Якщо міждержавна довіра зруйнована, навіть словесна перепалка між Трампом і Медведєвим може спровокувати небезпечну ланцюгову реакцію.
Чому риторика Медведєва має значення
Хоча Дмитро Медведєв не є формальним керівником Росії, останні роки він став рупором агресивної кремлівської риторики. Його пост про серіал “The Walking Dead” і згадка про радянську систему “Периметр” (відомішу як “Мертва рука”) – це алюзія на сценарій автоматичного ядерного удару навіть у разі знищення командного центру.
“Медведєв грає роль злого поліцейського, знімаючи з Путіна відповідальність за відверто провокативні заяви”, – зазначає російський політемігрант і аналітик Андрій Піонтковський.
Саме ці слова, ймовірно, стали тригером для Трампа, який давно наголошує на важливості “ядерного фактору” як головного інструменту тиску.
Істерична риторика Медведєва: тінь Кремля чи спроба тиску?
Як можна було помітити, Дмитро Медведєв останніми роками перетворився на рупор російської політики, який озвучує радикальні й подекуди абсурдні заяви, значно агресивніші за офіційну лінію Кремля. Колишній президент і прем’єр, який у 2008–2012 роках вважався ліберальним фігурним фасадом режиму, нині є специфічним інструментом російської пропаганди, що тестує реакцію Заходу на крайні форми риторики.
Серед останніх прикладів – пост у Telegram від 1 серпня, у якому Медведєв заявив, що “будь-яке втручання США в пострадянському просторі є підставою для превентивного удару”, або його квітнева погроза, що “Польща зникне з карти Європи у випадку продовження підтримки України”.
У лютому 2024 року Медведєв пригрозив Заходу “ядерною зимою” у відповідь на військову допомогу Україні, а торік він пропонував “фізичне усунення” західних лідерів, зокрема президента Франції Макрона, називаючи його “малою істеричною істотою”.
“Медведєв виконує функцію індикатора: Кремль спостерігає, як реагує Захід на його заяви. Якщо реакція надто гостра – Москва зберігає дистанцію. Якщо реакції майже немає, використовує цю рамку в офіційній позиції”, – пояснює російський політичний емігрант і екс-радник Держдуми Леонід Гозман.
Попри відсутність реальної політичної влади, Медведєв є заступником голови Ради безпеки РФ, має прямий доступ до Путіна і виступає транслятором наративів, які сам Путін не може озвучити публічно.
У випадку з Трампом його згадка про серіал “The Walking Dead” та натяк на систему “Периметр” – це спроба психологічного тиску на президента США, який відкрито висуває Росії ультиматуми. Проте відповідь Трампа виявилася не менш емоційною і так само ризикованою.
Отже, публічна демонстрація ядерної готовності – небезпечна дипломатична гра. Особливо в умовах, коли офіційні канали комунікації між ядерними державами фактично не працюють.
Трамп і Путін: про всю Україну – без ілюзій
У свіжому інтерв’ю каналу Newsmax президент США Дональд Трамп визнав, що Володимир Путін “може хотіти захопити всю Україну”, хоча, за його словами, “йому буде дуже важко”. Трамп також заявив, що санкції навряд чи стримають російського лідера, бо той “добре справляється” з ними і знає, як їх обходити.
Колишні сподівання на персональне порозуміння між двома лідерами він коментує з нотками розчарування:
“У нас було багато хороших бесід… і раптом почали літати бомби”.
У відповідь Путін повторив свої умови для припинення війни – виведення українських військ з Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, нейтралітет і скасування санкцій і холодно зауважив: “Усі розчарування виникають від надмірних очікувань”.
Цей діалог свідчить про незмінну стратегічну мету Кремля – повний контроль над Україною – і про те, що США більше не мають ілюзій щодо реальної природи російської політики.
Отже, “ядерне” рішення Трампа може бути як популістським жестом, покликаним зміцнити образ “сильного лідера” перед виборцями, так і спробою примусити Кремль до переговорів на його умовах. Проте ризик полягає в іншому: подібні сигнали можуть бути сприйняті Москвою як підготовка до удару, і викликати небажану реакцію.
Єдиний шлях знизити ядерну температуру – це відновлення діалогу з контролю над озброєннями. Як не парадоксально, але саме Трамп у нещодавній заяві висловив готовність “укласти нову угоду, що прийде на зміну новому СНО”. Чи послідують за цими словами дії – побачимо.
