Заручники безпеки та бюджетів: в Дніпрі діти військових і з особливими потребами опинилися під загрозою освітньої ізоляції

Жорстокі реалії тривалого воєнного стану вимагають від суспільства максимальної консолідації, проте сфера середньої освіти в обласних центрах дедалі частіше стає майданчиком для гострих соціальних конфліктів. Замість створення максимально комфортного та захищеного простору для найуразливіших категорій громадян, батьківська спільнота Дніпра змушена витрачати ресурси на боротьбу за збереження звичних умов навчання. Особливо болючим це питання є для родин, які виховують дітей з інвалідністю, а також для сімей військовослужбовців, котрі захищають країну на передовій. Прикриваючись безпековими вимогами та економічною доцільністю, органи місцевого самоврядування ініціюють реформи, що загрожують знищити унікальні інклюзивні осередки, які створювалися роками.

Захисна споруда як привід: припинення роботи унікального освітнього простору

Протистояння розгорнулося довкола єдиної в Дніпропетровській області спеціальної школи, де здобувають освіту учні з особливими потребами. Профільне управління загальної середньої освіти міської ради оголосило про намір зупинити навчальний процес у приміщенні закладу. Головним аргументом посадовці назвали відсутність облаштованого сховища, що унеможливлює очне навчання. Родинам вихованців запропонували альтернативу — переведення дітей до інших загальноосвітніх шкіл міста.

Така ініціатива викликала хвилю обурення серед батьків, які миттєво організували ініціативну групу для прямого діалогу з можновладцями. Головне питання, яке звучить на зустрічах, стосується раціональності використання міського бюджету. За тривалий період повномасштабної війни місто витрачало значні кошти на різноманітні інфраструктурні проєкти, проте фінансування на створення безпечного простору для дітей з особливими потребами забракло.

Батьки наголошують, що впродовж всього воєнного часу навчання відбувалося у дистанційному форматі, тому реальної небезпеки перебування учнів у стінах закладу не було. Крім того, міська влада не спромоглася встановити навіть тимчасове мобільне укриття на території.

Для вихованців з діагнозом дитячого церебрального паралічу, які пересуваються виключно на кріслах колісних і потребують постійної сторонньої допомоги, ця школа є незамінною. Переведення до звичайних навчальних закладів загрожує повною втратою фахового супроводу. У звичайних школах часто бракує асистентів учителів та тьюторів, готових працювати з важкими формами інвалідності.

Батьки побоюються, що після кількох місяців невдалих спроб адаптації адміністрації інших закладів просто змусять їх перейти на індивідуальну чи домашню форму навчання. Це позбавить дітей можливості спілкуватися з однолітками та відвідувати конкурси, де вони регулярно демонструють високі результати та розвивають свої таланти. Додатковою проблемою є те, що у цій спецшколі навчалися також вихованці місцевого будинку-інтернату, для яких цей заклад був єдиним вікном у світ соціалізації. Попри тривалі дискусії та наведені аргументи, позиція профільного управління залишається непохитною, що залишає родини у стані повної невизначеності.

Формула наповнюваності: загроза розформування класів у міській гімназії

Не менш критична ситуація склалася в одній з гімназій Дніпра, де під загрозою ліквідації опинилися одразу 3 класи — 2-й, 5-й та 7-й. В ній навчаються  діти військових і з особливими потребами. Керівництво навчального закладу отримало від управління освіти рекомендаційні листи щодо переведення учнів до інших шкіл через малу чисельність дітей у колективах. Хоча офіційного наказу про розформування ще немає, представники сусідніх освітніх установ уже почали запрошувати батьків забирати документи, що спровокувало серйозну паніку та стрес серед школярів.

Батьківська рада гімназії вважає такі дії посадовців безпідставними та посилається на чинне законодавство, згідно з яким мінімальний поріг для існування класу становить 5 осіб, тоді як у згаданих колективах навчається щонайменше 10 учнів. Загальна кількість школярів у закладі перевищує критичну межу у 45 осіб, що дозволяє в повному обсязі зберігати державну освітню субвенцію. Проте міська влада апелює до власних стандартів, зазначаючи, що для обласного центру середня наповнюваність має становити близько 28 учнів на клас. Фінансування напівпорожніх кабінетів, на думку чиновників, створює надмірне навантаження на місцевий бюджет.

Особливого драматизму ситуації додає те, що серед учнів, яких планують перевести, є діти військовослужбовців та діти з особливими освітніми потребами. Для родин захисників територіальна доступність школи є питанням безпеки. Зараз діти мешкають за кількасот метрів від закладу, тоді як нові запропоновані школи розташовані за кілька кілометрів.

В умовах постійних повітряних тривог та загрози ударів безпілотниками тривалий шлях дитини додому перетворюється на постійне джерело небезпеки для батьків, які перебувають на фронті. З іншого боку, представники профільного відділу міської ради запевняють, що інклюзивні класи з високим рівнем підтримки можуть бути збережені як виняток навіть за умови малої кількості дітей.

Керівництво гімназії сподівається використати літній період для добору учнів з числа родин внутрішньо переміщених осіб, які продовжують прибувати до міста, а батьківський комітет готує офіційне звернення до Міністерства освіти і науки задля перегляду жорстких фінансових вимог місцевих посадовців.