Діти війни, залишаються найбільш незахищеною групою в українському суспільстві. Через втрату домівок, родин, шкіл і відчуття стабільності вони опиняються у повній залежності від дорослих — як тих, хто дійсно допомагає, так і тих, хто користується довірою під прикриттям благодійності. Історія, оприлюднена британським виданням The Telegraph, стосується саме такого випадку. Вона викликає тривожні запитання щодо систем перевірки, безпеки дітей і відповідальності організацій, які працюють на гуманітарному напрямі.
Волонтер-педофіл
Британський громадянин Джек Морган, засуджений за сексуальні злочини проти дітей і відсидівши термін у Великій Британії, прибув до України під новим ім’ям. У 2023 році він працював у благодійній організації Siobhan’s Trust, яка на той час здійснювала харчову підтримку для внутрішньо переміщених осіб, зокрема сімей із дітьми, на заході України. Організація роздавала гарячі страви — зокрема піцу — біля шкіл, таборів, на площах у громадах, що приймали біженців.
Як повідомляє The Telegraph, Джек Морган не лише роздавав їжу, а й систематично відвідував дитячі заклади — інтернати, притулки, школи. У публічному доступі, зокрема в соцмережах організації, залишились фотографії, де він перебуває серед дітей, контактує з ними, бере участь у заходах. Низка львівських волонтерів, які стикалися з ним у спільній роботі, звернули увагу на його дивну поведінку. Зокрема, він почав розповідати, що вступив до Іноземного легіону ЗСУ, і на цій підставі нібито збирає кошти на військові потреби.
У серпні 2024 року українські волонтери дізналися про його справжнє минуле. Інформація про судимість за сексуальні злочини щодо дітей була підтверджена. Після цього Джек Морган припинив діяльність в Україні. У лютому 2024 року його було остаточно звільнено з організації.
У самій Siobhan’s Trust, яка згодом змінила назву на HopeFull, журналістам відповіли, що не знали про його кримінальне минуле до моменту звільнення. Також представники організації запевнили, що жоден з волонтерів не залишався з дітьми наодинці, і всі дії відбувалися під наглядом. Проте факти доступу до дитячих установ і прямої участі у взаємодії з дітьми зафіксовані.
Цей випадок порушує кілька важливих питань. Насамперед — відсутність ефективного механізму перевірки волонтерів, зокрема іноземних, які працюють з дітьми в умовах війни. Українські гуманітарні структури, що базуються на довірі та терміновій допомозі, часто не мають ресурсів і повноважень для міжнародної перевірки біографій своїх іноземних учасників. Інший аспект — відповідальність благодійних фондів за доступ до дитячих середовищ, де навіть коротка присутність потенційно небезпечної особи є загрозою.
На момент публікації матеріалу в Україні не було офіційної реакції з боку правоохоронних органів. Незрозуміло, чи встановлено місце перебування Джекa Морганa, і чи порушено проти нього розслідування з української сторони.
Цей епізод ставить під сумнів не лише конкретну організацію, а й ширшу систему допуску волонтерів до роботи з дітьми під час війни. Ситуація, коли засуджена особа з історією сексуальних злочинів може місяцями перебувати поруч із неповнолітніми, вимагає незалежного аналізу та запровадження прозорих критеріїв, яких досі бракує.
Практичні поради для батьків: як убезпечити дітей
Щоб мінімізувати ризики під час спілкування дітей з великою кількістю незнайомих дорослих — волонтерів, працівників, добродійників, серед яких можуть виявитися люди з небезпечною поведінкою, батькам варто бути максимально уважними до кількох аспектів.
1. Ніколи не залишати дітей наодинці з незнайомцями, навіть якщо це «волонтер» або «представник організації»
Поясніть дитині, що вона не повинна залишатися з дорослим, якого не знає, у приміщенні без присутності когось із батьків або знайомих дорослих. Навіть під час «розваг» чи «навчальних занять» — дорослі не повинні просити дітей залишатися з ними наодинці, зокрема за межами основного простору (авто, кухня, склад, закрите приміщення тощо).
2. Завжди перевіряйте, хто контактує з вашою дитиною
Якщо дитина розповідає, що з нею спілкується якийсь «добрий чоловік чи жінка», запитайте, як його/її звати, чим вони займаються, що саме пропонують. Не лінуйтеся особисто підійти, познайомитися з цією людиною, спостерігати за поведінкою. Якщо це представник організації — дізнайтесь назву, хто координатор, чи є офіційні сторінки, телефони.
3. Звертайте увагу на незвичну поведінку дитини після спілкування з незнайомими дорослими
Зміни в настрої, замкненість, тривожність, небажання розповідати про певну людину — це сигнали, які не можна ігнорувати. Не тисніть, а делікатно з’ясовуйте, з ким дитина спілкувалася, що їй пропонували, чи щось викликало дискомфорт.
4. Не дозволяйте фотографувати чи знімати вашу дитину без вашої присутності та згоди
Поясніть дитині, що ніхто не має права фотографувати її без дозволу батьків, навіть якщо це волонтер або людина з фотоапаратом «для благодійної акції». Також варто пояснити, що публікація фото в інтернеті — це не просто «знімок на пам’ять», а слід, який залишиться назавжди.
5. Навчіть дитину говорити «ні», якщо щось викликає дискомфорт
Діти мають право відмовлятися від обіймів, дотиків, особистих питань, навіть якщо це «хороша людина». Не варто заохочувати слухняність будь-якою ціною — краще підтримати здатність дитини озвучити своє небажання або почуття тривоги.
6. Уточнюйте, хто організовує заходи, куди запрошують дитину
Якщо дитину запрошують у табір, на майстер-клас, на прогулянку з волонтерами — перевіряйте організаторів. Запитуйте, хто відповідальний, як оформлені документи, чи є доступ до координаторів, чи діє організація офіційно.
7. У таборах, притулках, на локаціях дізнавайтесь, як організований контроль за дітьми
Хто за ними наглядає? Чи існують правила поведінки персоналу з дітьми? Чи є контакти для скарг? Якщо дитина перебуває там без вас — регулярно розмовляйте з нею про її день і середовище.
8. Не бійтеся ставити незручні запитання та вимагати інформацію
Якщо щось викликає у вас сумніви — говоріть. Перевірка волонтерів, вимоги до їхньої поведінки, обмеження щодо спілкування з дітьми — це не прояв недовіри, а базова відповідальність дорослих у воєнний час.
9. Якщо виникла підозра щодо неправомірної поведінки дорослого, дійте негайно
Не мовчіть, не відкладайте. Повідомте координаторів, організацію, місцеві служби у справах дітей, поліцію. Ваша пильність може врятувати не одну дитину.
10. Не залишайте дітей емоційно наодинці з досвідом війни
Чим більше довіри й відкритого діалогу між дитиною та батьками — тим вищий шанс, що вона звернеться по допомогу, якщо щось піде не так. Розмова про безпеку має бути постійною, але спокійною, адаптованою до віку, без залякування.
