Житло для військових та їхніх родин: як оренда квартир під час війни стала ринком цинічної наживи

Поки в українському суспільстві активно обговорюються питання щодо війни, мобілізації та втрат як частина щоденної реальності, водночас мало хто піднімає болючу для тисяч військовослужбовців та їх родин проблему оренди житла. Ротації та командировки, а також короткі зустрічі з чоловіком, сином або батьком між навчанням чи відправленням на позиції перетворилася на окреме випробування з нескінченними поїздами, пошуком житла та спробою встигнути прожити хоча б кілька нормальних днів поруч.

Навколо навчальних центрів та полігонів за останні роки фактично сформувався окремий ринок цинічного заробітку на військових і їхніх сім’ях. Старі квартири без ремонту, кімнати зі старими меблями або навіть «койко-місця» зараз коштують як фешенебельний готель у великих містах. При цьому в дні ротацій чи коротких звільнень ціни можуть зростати у кілька разів.

Показовою у цій ситуації виглядає навіть сама подача оголошень про оренду житла. На платформах для пошуку квартир дедалі частіше можна побачити окремі позначки «можна військовим» або «здаємо військовим», які подаються як певна перевага чи виняток. І саме це вже багато говорить про реальну ситуацію на ринку оренди. У нормальних умовах фраза про те, що власник готовий здати житло військовослужбовцю, навряд чи мала б взагалі окремо виділятися в оголошенні. Проте в умовах війни вона поступово перетворилася на окремий критерій пошуку, який військові та їхні родини змушені враховувати ще до телефонного дзвінка орендодавцю.

Журналісти ІА «ФАКТ» вивчили цю проблему після спілкування з військоими та їхніми родинами, а також ознайомлення з десятками однакових історій у соціальних мережах. Люди вже майже буденно обговорюють суми у кілька тисяч гривень за одну-дві доби проживання, обов’язкову передоплату без жодних гарантій та ситуації, коли вибору фактично немає, тому що на зустріч з рідною людиною часто є лише 48 годин. При цьому проблема стосується не лише жінок, які приїжджають побачити чоловіків, а й самих військових.

Під час ротацій або тимчасового перебування їм нерідко або взагалі відмовляються здавати житло після фрази «я військовий», або одразу називають суми, які складно пояснити логікою війни. Особливо часто про це говорять бійці, які проходять навчання або перебувають в тимчасових підрозділах. У таких ситуаціях людина просто не має часу шукати інші варіанти й змушена погоджуватися на будь-які умови, аби просто мати дах над головою.

Ринок такого житла сьогодні формується переважно хаотично та майже повністю існує всередині соціальних мереж, Telegram-чатів, Viber-спільнот і локальних Facebook-груп, де інформація про квартири та кімнати передається буквально «з рук у руки». Саме там дедалі частіше з’являються оголошення про «житло для військових», «можна військовим» або «подобово біля навчального центру». Фактично навколо військової інфраструктури поступово виникла окрема система короткострокової оренди, яка існує на постійному потоці людей, що приїжджають на ротації, навчання, короткі звільнення чи кілька днів зустрічі з рідними.

При цьому вартість такого житла часто визначається не його реальними умовами чи рівнем комфорту, а близькістю до місця перебування військових та рівнем попиту у конкретні дні. У періоди ротацій, масових приїздів родин або коротких звільнень ціни можуть різко зростати навіть на старі квартири без ремонту, а люди, які приїжджають в чуже місто лише на 48–72 години, фактично опиняються в ситуації без вибору. В таких ситуаціях власники квартир або посередники отримують можливість диктувати практично будь-які правила — від повної передоплати до відмови заселяти людей без пояснень уже після приїзду.

Окремою проблемою залишається майже повна відсутність будь-яких гарантій для орендарів. У більшості випадків люди не отримують ні договорів, ні чеків, а всі домовленості залишаються лише в переписках месенджерів чи телефонних дзвінках. Через це військові та їхні родини фактично не мають жодного механізму захисту в ситуаціях, коли квартира виявляється зовсім не такою, як на фото, бронювання раптово скасовують або вартість проживання змінюється вже після прибуття людини до міста. І поки для одних це лише «вигідний сезонний попит», для інших — кілька днів поруч з близькою людиною, за які вони готові мовчки платити будь-які гроші.

Ми поспілкуватися з військовими, які нещодавно приїхали до Харкова на ротацію та тимчасову роботу. За їхніми словами, ситуація з орендою квартир для військових дедалі більше нагадує окремий ринок з власними правилами та цінами.

«Ми, чесно кажучи, були просто в шоці від того, що побачили. Особливо якщо говорити про подобову оренду. За стару однокімнатну квартиру можуть просити такі гроші, ніби це нова квартира десь у хорошому районі Києва. І найцікавіше, що люди навіть не соромляться це пояснювати. Мовляв, “ну ви ж військові”. Наче сам факт того, що людина служить, автоматично означає, що з неї можна брати більше», — розповідає Дмитро.

За словами захисників, зараз вони шукають квартиру вже не на кілька днів, а хоча б на місяць, оскільки робота буде пов’язана з перебуванням у Харкові. Проте навіть довгострокова оренда, за їхніми словами, перетворюється на постійний пошук компромісу між ціною та елементарними умовами для життя.

«У нас була ситуація буквально кілька днів тому. Ми телефонуємо щодо квартири, нам кажуть — 700 гривень на добу. Абсолютно звичайна квартира, без ремонту, без нічого особливого. Починаємо далі говорити, людина питає, хто буде жити. Ми чесно кажемо, що військові. І буквально через хвилину ціна вже піднімається до 1100. Просто одразу, без жодної логіки.

У той момент в мене було таке відчуття, ніби слово “військовий” для деяких людей — це вже як знак, що можна підняти ціну й люди все одно заплатять. Хоча по факту навпаки — військові зазвичай максимально спокійно ставляться до умов житла й точно не будуть щось ламати чи влаштовувати проблеми.

І справа навіть не в тому, що у нас немає грошей чи ми хочемо щось безкоштовно. Ніхто такого не просить. Ми добре розуміємо, що війна, що людям теж важко, що ціни ростуть. Однак коли тобі показують квартиру, в якій проблеми з водою, зі світлом, старі розбиті меблі, немає техніки, нормальної пральної машини чи холодильника, і при цьому за це просять 10 тисяч плюс комунальні — це вже важко пояснити здоровим глуздом», — каже Олексій.

Його побратим Сергій теж з обуренням розповідає:

«Ми дивилися одну квартиру, там реально все ледь живе. Старий диван, кухня підрозвалена, у ванній грибок, світло вибиває. І людина абсолютно спокійно говорить ціну так, ніби це якесь преміальне житло. Нам після окопів і ці умови достатні, але факт. А коли бачить, що перед нею військові, то ще й поводиться так, ніби ми все одно погодимося, бо нам нікуди діватися. Оце найбільше обурює!

Найгірше в цій ситуації навіть не суми, а відчуття того, що для когось війна вже стала просто цинічним способом заробити на всьому, що можливо. На квартирах, коротких зустрічах з сім’єю, на ротаціях. Коли ти після фронту приїжджаєш до міста й бачиш таке відношення до військових, це морально виснажує навіть більше, ніж самі витрати», — додав Олексій.

Після розмови з військовими наш журналіст вирішив перевірити одну з історій щодо квартири, про яку розповідали бійці. Мова йшла саме про ту подобову оренду, де спочатку озвучили ціну у 700 гривень, а після фрази «ми військові» вартість раптово зросла до 1100. Під час нашої телефонної розмови власник чи рієлтор квартири підтвердив, що готовий здати житло за 700 гривень на добу. Однак коли журналіст запитав, чому військовим називали зовсім іншу суму, чоловік спочатку почав уникати конкретної відповіді та пояснювати це «різними ситуаціями». Коли журналіст уточнив, що мова йде саме про військових, яким раніше озвучили вже 1100 гривень, чоловік почав пояснювати це нібито «ризиками» для власників житла.

«З військовими, чесно кажучи, різне буває. Хтось випиває, шумить, може поводитися зухвало. Були випадки, коли люди приходили у формі, з речами, з якимось спорядженням. Для сусідів це теж стрес. І ви ж самі розумієте, зараз час такий… не дай Бог через когось ще й дрон прилетить у будинок», — пояснив чоловік під час розмови.

При цьому жодних конкретних історій чи підтверджень своїх слів орендодавець так і не навів. Натомість логіка такого пояснення фактично зводилася до того, що статус військового для частини власників житла вже автоматично означає «проблемного орендаря», якому можна або підняти ціну, або взагалі відмовити в оренді квартирі. І саме це, за словами військових, сьогодні дедалі частіше стає новою нормою на ринку оренди житла.

Журналіст ІА «ФАКТ» також поспілкувався з дружиною військового – Оленою, яка розповіла про типову ситуацію для багатьох жінок:

«Мій чоловік служить вже майже три роки, я до нього постійно приїжджаю туди, де він знаходиться. Кожна така поїздка для мене є справжньою проблемою, бо завчасно з орендарями домовитися неможливо, тому ніяких шансів на те, що я зможу зняти квартиру, немає. Крім того, ціни гнуть такі, що це вже виходить за рамки розумного.

В мене двоє дітей, я працюю вчителькою, тому витрати на поїздки для мене є вкрай чутливими, тому я змушена позичати у друзів гроші. Це так наші люди цінять і вшановують військових, які їх захищають! Це просто жах! Що відбувається з нашим суспільством!». 

Під час тривалої війни в суспільстві поступово сформувалася окрема побутова економіка навколо армії, яка сьогодні охоплює буквально все — від оренди житла й транспорту до харчування, таксі та короткострокового проживання у різних містах країни. І проблема тут значно глибша, ніж просто високі ціни або «ринковий попит». У багатьох випадках мова вже йде про ситуацію, де чужа емоційна залежність, виснаження та бажання хоча б ненадовго побачити близьку людину поступово перетворюються на окремий механізм заробітку.

З плином часу змінилося ставлення до військового як до орендаря. Якщо на початку повномасштабної війни суспільство переважно сприймало людей у формі через призму підтримки та вдячності, то зараз у частини власників житла дедалі помітніше формується інше ставлення — як до людини, на якій можна заробити більше.

І поки одні українці продовжують збирати гроші на дрони, автомобілі чи амуніцію для фронту, поруч поступово формується інша реальність. В ній війна для когось стає стабільним джерелом побутового прибутку з дуже чітким розумінням того, що військовий, його дружина або родина все одно заплатять просто тому, що в них немає часу чи іншого вибору.

В Україні досі немає зрозумілої системи тимчасового розміщення для сімей військовослужбовців, доступного пільгового житла для короткострокового перебування, а в багатьох містах люди навіть не мають можливості отримати елементарний список перевірених квартир або гуртожитків з фіксованими цінами. В результаті родини військових та самі бійці, які приїжджають після фронту чи перед відправленням на позиції, змушені буквально навмання шукати житло через хаотичні Telegram-чати, Facebook-групи, Viber-спільноти та оголошення на сайтах, де немає жодних гарантій, перевірки чи хоча б мінімального контролю.