Життя між зарплатою і щоденною економією: результати дослідження щодо українців в Естонії

Переїзд до безпечнішої країни для тисяч українських родин розв’язав питання захисту від війни, проте не зняв тиску щоденних витрат, які в новому середовищі швидко визначають і рівень побутової стабільності, і якість життя.

Результати дослідження соціально-економічного становища, яке Управління Верховного комісара ООН у справах біженців показують: в Естонії українські біженці масово виходять на ринок праці, однак високий рівень зайнятості ще не гарантує відчуття фінансової впевненості, бо значну частину доходів поглинають базові витрати.

Згідно з результатами дослідження, більш як половина українських біженців в Естонії незадоволена своїм матеріальним становищем, а для частини родин брак грошей уже стосується найнеобхіднішого, зокрема продуктів. Така картина дає уявлення про життя, в якому навіть за наявності роботи сім’ям доводиться постійно співвідносити зароблене з витратами на житло, харчування, лікування та інші щоденні потреби.

Увагу в цих даних привертає розрив між рівнем зайнятості та відчуттям фінансової задоволеності. Попри те що значна частина українців у країні працює, лише третина опитаних позитивно оцінює свій заробіток, а для решти він не створює запасу міцності в умовах дорогого життя.

За даними УВКБ ООН, для 86% українських біженців в Естонії головним джерелом доходу є робота. Цей показник свідчить, що більшість людей намагається втриматися завдяки власному заробітку, а не завдяки зовнішній допомозі. Водночас сам факт працевлаштування не означає, що дохід покриває повсякденні витрати без постійної економії.

Середній місячний дохід сім’ї, зафіксований у дослідженні, становить близько 1700 євро. При цьому приблизно 1300 євро щомісяця йде на базові потреби, серед яких харчування, житло, медичні послуги та інші обов’язкові витрати. За такого співвідношення навіть відносно стабільний заробіток залишає родинам обмежений простір для непередбачених витрат, заощаджень або довшого планування.

Основну напругу в повсякденному житті створює висока вартість життя, через яку гроші швидко витрачаються на найпотрібніше. Після оплати житла, продуктів, лікування й супутніх витрат у багатьох родин залишається сума, якої недостатньо для відчуття спокою, особливо якщо в сім’ї є діти або кілька людей, які потребують постійної підтримки.

Саме через цей тиск частина українських біженців змушена обмежувати себе навіть у базових речах. З дослідження випливає, що проблема полягає не у відсутності будь-якого доходу, а в тому, що наявних грошей часто бракує для життя без постійного скорочення витрат. У таких умовах побутова економія стає звичним режимом існування.

Окремий блок даних стосується зайнятості. Торік рівень працевлаштування серед працездатних українців в Естонії зріс із 69% до 79%, тоді як частка економічно неактивних скоротилася до 10%. Такі цифри показують, що українці дедалі активніше входять у місцевий ринок праці й шукають можливість утримувати себе самостійно.

Проте це зростання не зняло головної фінансової напруги. Високий рівень зайнятості в цьому випадку не перетворився на відчутне полегшення для всіх домогосподарств, бо зростання доходів не перекриває вартості базового життя. Через це робота для багатьох стає способом триматися на плаву, проте не дає стабільності, на яку розраховують люди після вимушеного переїзду.

Станом на тепер в Естонії під тимчасовим захистом перебуває більш як 33 тисячі українців. Переважну частину цієї групи становлять жінки та діти, а така структура багато в чому визначає і фінансові труднощі, і повсякденні навантаження, з якими стикаються родини.

За таких обставин питання доходу виходить далеко за межі особистого заробітку одного члена сім’ї, бо витрати розподіляються на кількох людей, серед яких можуть бути діти, підлітки або ті, хто не має можливості працювати. Через це навіть відносно достатній, на перший погляд, сімейний дохід у конкретному побуті виявляється значно скромнішим.

Отже, оприлюднені результати дослідження показують, що значна частина українських біженців працює, проте дорогий побут поглинає більшість заробленого, а фінансове незадоволення залишається масовим. Для частини родин ця ситуація доходить до потреби заощаджувати на продуктах, що дає найточніше уявлення про глибину щоденних труднощів, з якими наші громадяни стикаються за кордоном.