12 листопада відзначаються Всесвітній день балету, Всесвітній день боротьби з пневмонією, Міжнародний день ергономіки та День фахівця з безпеки.
Цей день сповнений подій, які охоплюють століття людської історії: від козацьких облоз і перших літературних публікацій до космічних досягнень, культурних відкриттів та державотворчих рішень. Він демонструє, наскільки різноманітним і насиченим може бути розвиток людства в науці, мистецтві, політиці й культурі.
Всесвітній день балету
Починаючи з 2014 року, щороку в цей день відзначається Всесвітній день балету. Його заснували провідні балетні трупи світу, зокрема Королівський балет у Лондоні, Австралійський балет і Балет Сан-Франциско. Цей день дає змогу глядачам побачити внутрішнє життя театрів, спостерігати за репетиціями, роботою балетмейстерів, тренуваннями танцівників і підготовкою до вистав. Основна мета свята — популяризація балетного мистецтва, показ того, як воно розвивається, змінюється й пристосовується до сучасності.
Балет поєднує фізичну витривалість, емоційну виразність і музичну гармонію, створюючи мистецтво, яке зрозуміле без слів. Сучасний балет часто поєднує класичні техніки з експериментальними формами, а онлайн-трансляції дають змогу залучати глядачів з усього світу. Українські балетні колективи теж активно беруть участь у відзначенні цього дня, демонструючи власні постановки та підтримуючи культурну спадщину країни навіть у складні часи.
Цікаві факти
Перші балетні постановки у Франції виконувалися при дворі, і танцівники носили важкі костюми, через що рухи були обмеженими, а танець виглядав урочисто, але малодинамічно.
У XVII столітті король Людовік XIV особисто виступав у балетах і саме за його наказом створили Королівську академію танцю — один із перших навчальних закладів для танцівників.
Балетні пуанти з’явилися лише на початку XIX століття, коли танцівниця Марія Тальоні вперше виконала па на пальцях, створивши образ невагомої істоти, що ніби літає над сценою.
В Україні один з найстаріших балетних театрів — Львівський національний театр опери та балету, заснований у 1900 році. Саме тут відбулася одна з перших українських балетних постановок за народними мотивами.
Під час війни українські балетні колективи виступають за кордоном, збираючи кошти на підтримку митців, які залишилися в країні, а також популяризуючи українську культуру у світі.
Балетна трупа Національної опери України входить до десятки найкращих у Європі за технікою виконання та дисципліною, про що неодноразово писала європейська преса.
Існує балетна постановка на тему Чорнобильської трагедії, створена українськими митцями, де замість класичних костюмів використано захисні плащі, а рухи символізують боротьбу життя з радіацією.
Відомі українські балерини, як-от Катерина Кухар та Олена Філіп’єва, виступали на провідних сценах світу — у Ла Скала, Гранд-Опері та Королівському театрі Ковент-Гарден.
Всесвітній день боротьби з пневмонією
Цей день започаткували у 2009 році за ініціативи Глобальної коаліції проти дитячої пневмонії. Цей день привертає увагу до проблеми, яка залишається однією з головних причин смертності серед дітей віком до п’яти років і водночас серйозною загрозою для дорослих, особливо людей похилого віку. Пневмонія — це гостре інфекційне захворювання, яке вражає легені та ускладнює дихання. Найчастіше його спричиняють бактерії, віруси або грибки. Попри доступність сучасних засобів профілактики та лікування, щороку пневмонія забирає сотні тисяч життів, особливо у країнах із низьким рівнем медичного забезпечення.
Метою цього дня є поширення знань про профілактику хвороби, необхідність вакцинації, своєчасної діагностики та доступу до якісної медичної допомоги. Значну увагу приділяють також впливу екології, куріння, забрудненого повітря та хронічних захворювань на ризик розвитку пневмонії. В Україні ця тема набула особливого значення після пандемії COVID-19, коли кількість випадків ускладнених запалень легень зросла в рази. Українські лікарі наголошують, що основним засобом захисту залишається вакцинація, дотримання гігієни та звернення по допомогу при перших симптомах.
Цікаві факти
Щороку у світі від пневмонії помирає понад 2,5 мільйона людей, з них близько 700 тисяч — діти молодші п’яти років.
Перші описи симптомів, схожих на пневмонію, зустрічаються ще у працях Гіппократа, який називав це станом «гарячки в грудях».
До відкриття антибіотиків у XX столітті смертність від пневмонії перевищувала 80%, а лікування зводилося до постільного режиму й трав’яних відварів.
Під час пандемії «іспанського грипу» 1918 року більшість смертей сталася не від самого вірусу, а саме від бактеріальної пневмонії, яка розвивалася як ускладнення.
В Україні щороку фіксують понад 100 тисяч випадків пневмонії, і більшість пацієнтів лікуються в стаціонарі через ризик ускладнень.
Серед найвідоміших людей, які перенесли тяжку пневмонію, — Альберт Ейнштейн, Вінстон Черчилль і Фредді Мерк’юрі, кожен із яких у різні роки пережив серйозні ураження легень.
Пневмонія може розвинутися навіть після звичайної застуди або грипу, якщо організм ослаблений, а інфекція поширюється глибше в легені.
В Україні проводяться дослідження, спрямовані на створення універсальної вакцини проти пневмонії, яка б могла забезпечити захист від кількох типів збудників одночасно.
Міжнародний день ергономіки
Цей день присвячений науці, яка вивчає взаємодію людини з навколишнім середовищем, технікою, робочим простором і системами праці. Ергономіка спрямована на те, щоб зробити роботу, побут і навчання більш безпечними, зручними та ефективними. Вона охоплює такі аспекти, як правильна організація робочого місця, оптимальне освітлення, безпечне розташування обладнання, а також зменшення фізичних і психологічних навантажень на людину. Цей день був започаткований у 2005 році під егідою ООН, щоб підкреслити значення ергономічного підходу в сучасному суспільстві, де технології швидко змінюють умови праці.
Сучасна ергономіка є міждисциплінарною наукою, яка поєднує медицину, інженерію, психологію та дизайн. Її принципи застосовують у найрізноманітніших сферах — від виробництва та транспорту до офісного середовища й побутової техніки. Правильно організовані умови праці допомагають запобігати професійним захворюванням, травмам, перевтомі та підвищують продуктивність. В Україні тема ергономіки набуває дедалі більшого значення, оскільки в багатьох компаніях запроваджуються стандарти комфортного робочого простору, а архітектори та інженери враховують людський фактор при проєктуванні нових об’єктів.
Цікаві факти
Поняття «ергономіка» вперше запропонував польський вчений Войцех Ястржембовський у 1857 році, коли він описав «науку про працю, пристосовану до природи людини».
У 1940-х роках ергономіка почала активно розвиватися у військовій сфері, коли виникла потреба створювати прилади, які були б зрозумілими й безпечними для пілотів під час бою.
Перші офісні меблі, створені за ергономічними принципами, з’явилися у 1960-х роках і мали регульовану висоту стільця, нахил спинки та підтримку попереку.
Дослідження показують, що неправильно організоване робоче місце може знизити продуктивність праці на 30% і спричинити розвиток хронічного болю у спині, шиї та зап’ястях.
В Японії існує спеціальний інститут, що займається ергономікою побуту — фахівці досліджують, як висота кухонних поверхонь або форма ручок посуду впливають на втому та травматизм.
Ергономічний дизайн використовується не лише в офісах чи на виробництві — він визначає форму автомобільних сидінь, розташування кнопок у смартфонах, вигин мишки та клавіатури, навіть конструкцію пульта дистанційного керування.
В Україні наукові дослідження з ергономіки проводяться з 1970-х років, зокрема у Харківському авіаційному інституті та Київському політехнічному університеті, де вивчають ергономіку операторських систем і кабін літаків.
Сучасні українські IT-компанії активно впроваджують ергономічні стандарти — від підйомних столів до зон відпочинку, що допомагає зменшити стрес і підвищити ефективність працівників.
У космічній галузі ергономіка має особливе значення: усі деталі в кабіні космонавта спроєктовані так, щоб ними можна було користуватися в невагомості й без ризику для життя.
Навіть колір стін, температура повітря та рівень шуму в приміщенні є частиною ергономіки, адже вони впливають на концентрацію уваги, настрій і працездатність людини.
День фахівця з безпеки
Це професійне свято, яке відзначають всі, хто пов’язаний із захистом людей, майна, інформації та державних інтересів. До цієї категорії належать охоронці, працівники служби безпеки підприємств, фахівці з кіберзахисту, інженери з технічної безпеки, рятувальники, аналітики ризиків і співробітники структур, що займаються протидією загрозам. У сучасному світі роль безпеки зростає через розвиток цифрових технологій, збільшення кількості кібератак, а також необхідність захисту критичної інфраструктури. Це свято покликане вшанувати щоденну працю людей, які часто залишаються непомітними, але забезпечують стабільність і спокій у суспільстві.
Безпека охоплює багато напрямів — від фізичної охорони до інформаційної, техногенної та екологічної. У цифрову епоху особливої ваги набуває кібербезпека, адже витік даних чи атака на системи може спричинити серйозні збитки не лише для компаній, а й для держав. В Україні ця сфера активно розвивається: створюються національні центри кіберзахисту, впроваджуються стандарти інформаційної безпеки на підприємствах, а професія фахівця з безпеки стає дедалі затребуванішою. Цей день є нагадуванням про те, що безпека — основа функціонування будь-якої організації та важливий чинник національної стійкості.
Цікаві факти
У стародавньому Єгипті охоронці фараонів проходили сувору підготовку, яка включала не лише володіння зброєю, а й знання про отрути, архітектуру палаців і сигнальні системи — по суті, це були перші комплексні фахівці з безпеки.
У Римській імперії існувала особлива служба — когорти преторіанців, які відповідали за безпеку імператора. Згодом вони стали настільки впливовими, що могли навіть змінювати правителів, що свідчить про вагу безпеки в політичному житті.
Пожежна безпека як окремий напрям виникла після великої пожежі в Лондоні 1666 року, коли згоріло понад 13 тисяч будинків. Саме після цього було створено перші офіційні пожежні служби й запроваджено обов’язкове страхування від пожеж.
У 1863 році в Англії розробили перші правила промислової безпеки, які зобов’язували роботодавців забезпечувати працівників вентиляцією, захисним одягом і засобами порятунку. Це стало основою для сучасних стандартів охорони праці.
Перші системи сигналізації з’явилися у США в 1850-х роках — вони передавали повідомлення про пожежу або вторгнення через телеграф. З часом такі пристрої стали невід’ємною частиною фізичної безпеки будівель.
Радіаційна безпека як окрема галузь сформувалася після аварій на ранніх ядерних установках у 1940-х роках. Вона охоплює контроль випромінювання, навчання персоналу та моніторинг довкілля.
В Україні існує система цивільного захисту, до якої входять рятувальні, медичні та технічні служби, здатні реагувати на надзвичайні ситуації природного, техногенного й воєнного характеру.
Після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році Україна стала однією з провідних країн у сфері радіаційної безпеки: саме тут розроблено унікальні методики контролю рівня опромінення населення.
У транспортній сфері діють стандарти безпеки, що регламентують навіть тривалість роботи водіїв, рівень шуму, стан шин і освітлення — усе це спрямовано на зменшення ризиків аварій.
На підприємствах хімічної промисловості фахівці з безпеки проводять постійний моніторинг рівня токсичних речовин у повітрі, а системи вентиляції оснащують датчиками, які автоматично блокують викиди при перевищенні норми.
У багатьох сучасних офісах запроваджено так звану «екологічну безпеку» — контроль за якістю повітря, рівнем шуму, освітленням та навіть емоційним станом працівників, щоб зменшити професійне вигорання.
В Україні активно розвивається напрям соціальної безпеки, який охоплює захист прав людини, запобігання насильству, боротьбу з торгівлею людьми та підтримку постраждалих у кризових ситуаціях.
У деяких країнах існують «музеї безпеки», де відвідувачі можуть спробувати себе у ролі рятувальників, пройти тренажери евакуації з палаючої будівлі або симуляцію землетрусу.
Фахівці з безпеки в сучасних компаніях часто мають знання з психології, щоб запобігати конфліктам, стресу та небезпечним ситуаціям на робочому місці.
В Україні створено навчальні полігони з безпеки праці, де відтворюють реальні аварійні умови, щоб готувати фахівців до дій у надзвичайних ситуаціях.
Професія охоронця офіційно з’явилася у світі ще в XIX столітті, коли перші приватні агентства безпеки створювали для охорони банків та вантажів під час перевезень.
У США перше приватне детективно-охоронне агентство заснував Аллан Пінкертон у 1850 році, і саме звідси походить вислів «пінкертон» як синонім охоронця або слідчого.
В Україні приватні охоронні структури почали активно розвиватися після 1991 року, коли виникла потреба у захисті бізнесу та власності.
Кібербезпека офіційно визнана одним з ключових напрямів національної безпеки України, а у 2021 році створено Державний центр кіберзахисту, який реагує на спроби хакерських атак.
Щороку у світі фіксують понад 2 тисячі великих кібератак на державні та корпоративні системи, і кожна третя має на меті отримати фінансову вигоду шляхом вимагання або крадіжки даних.
Історичні події в цей день
1648 — після тривалої облоги Замостя козацькі війська зняли її, отримавши відкуп. Подія стала завершальним етапом одного з перших великих військових походів під проводом Богдана Хмельницького у ході Визвольної війни українського народу проти Речі Посполитої. Це рішення дозволило козацькому війську зберегти сили для подальших кампаній та закріпити позиції на визволених територіях.
1871 — в Одесі актор Марко Кропивницький дебютував як професійний театральний виконавець у трупі графів Маркових і Чернишова. Його перша роль у виставі за п’єсою Григорія Квітки-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці» започаткувала блискучу сценічну кар’єру митця, який згодом став одним із засновників українського професійного театру.
1893 — у газеті San Francisco Morning Call вийшло перше оповідання 17-річного Джона Гріффіта, більш відомого світу як Джек Лондон. Його твір «Тайфун біля берегів Японії» був натхненний особистими морськими пригодами письменника й став початком його майбутньої літературної слави.
1918 — гетьман України Павло Скоропадський підписав закон, яким офіційно узаконив автокефалію Української Православної Церкви. Цей акт мав важливе духовне й політичне значення, оскільки став кроком до релігійної незалежності України. Того ж дня Австрія проголосила себе республікою, завершивши епоху Габсбурзької монархії після Першої світової війни.
1922 — у Києві відкрилася картинна галерея, яка згодом перетворилася на Національний художній музей України. Вона стала центром збереження й популяризації українського живопису та графіки, де сьогодні зберігаються тисячі унікальних творів мистецтва.
1925 — у Празі відбувся з’їзд українських емігрантських організацій, на якому створили Леґію українських націоналістів. Вона стала одним із ідеологічних попередників Організації українських націоналістів (ОУН), що згодом відіграла помітну роль у визвольному русі.
1944 — 14-та галицька добровольча дивізія СС «Галичина» отримала нову назву — 14-та військова гренадерська дивізія СС (Перша українська). Після перейменування вона мала підкреслити національний склад частини, попри підпорядкування німецькому командуванню.
1967 — у Нью-Йорку відкрився перший Світовий конґрес вільних українців, який об’єднав представників діаспори з різних країн. Захід став важливим етапом у формуванні єдиного міжнародного українського руху, що підтримував культурну й політичну ідентичність народу за кордоном.
2001 — на міському цвинтарі Севастополя з військовими почестями перепоховали капітан-лейтенанта Дениса Пшеничникова та мічмана Віталія Романюка, які загинули під час катастрофи підводного човна «Курськ». Церемонія стала знаком пошани до моряків, що загинули при виконанні обов’язку.
2009 — у Харкові, в приміщенні Спілки української молоді, відбулася урочиста академія, під час якої вперше проголосили та відзначили День україномовної преси. Цей день став символом підтримки українського слова в інформаційному просторі.
2010 — у китайському місті Гуанчжоу відбулося урочисте відкриття 16-х Азійських ігор. Це спортивне свято зібрало тисячі учасників із різних країн континенту й стало одним із наймасштабніших заходів у спортивній історії Азії.
2014 — космічний апарат «Філи», створений Європейським космічним агентством, уперше в історії здійснив посадку на поверхню комети Чурюмова — Герасименко. Ця подія стала проривом у дослідженні Сонячної системи й відкрила нові можливості для розуміння походження планет і води у Всесвіті.
День вшанування пам’ять ікони Пресвятої Богородиці Озерянської
12 листопада Православна Церква вшановує пам’ять ікони Пресвятої Богородиці Озерянської — головної святині та небесної покровительки Харкова і всієї Слобожанщини. За переказами, чудесне явлення ікони сталося у XVII столітті, у часи татарських набігів, у пустині, що звалася Озерянською — приблизно за 30 кілометрів від Харкова та за три кілометри від Мерефи.
Один з місцевих жителів, косячи траву, почув стогін і побачив під косою половину розсіченого надвоє образу Божої Матері. Інша половина стояла біля кореня дерева, перед яким горіла свічка. Чоловік забрав обидві частини додому, але вже наступного дня ікона зникла, з’явившись знову на тому ж місці, де була знайдена. Поруч забив чистий джерельний ключ. На місці обретіння згодом звели дерев’яну церкву Різдва Богородиці, де і розмістили чудотворний образ. Так виник Курязький монастир.
Існує й інша версія, наведена преосвященним Філаретом. Після повстання Брюховецького до слободи Мерефи прибув священник отець Федір. Полковник Федір Донець наділив його землею на річці Озерянці. У 1710 році отець Федір передав ці землі архімандриту Святогірського монастиря Севастьяну для заснування обителі, а вже 1711 року була збудована дерев’яна Богородична церква. У церковних документах зазначено, що ікона була «написана на полотні малоросійським художником» і «принесена з-за Дніпра». Звідси й походить її назва — Озерянська, за місцем розташування храму.
У народі ікона відома як «Зцілителька від недуг» — перед нею моляться про здоров’я, тілесне і духовне зцілення. Вважається, що саме завдяки їй у другій половині XVIII століття місто було врятоване від холери. З іконою пов’язана й історія дитинства українського письменника Григорія Квітки-Основ’яненка. У ранньому віці він майже осліп, і лікарі не могли допомогти. Його мати привезла хлопця до Курязького монастиря, де довго молилася перед Озерянською іконою, після чого вмила сина водою з Онуфріївського джерела. Зір поступово повернувся, і саме після цього випадку Квітка-Основ’яненко серйозно замислювався про чернече життя.
У радянський час оригінал ікони був втрачений. Збереглися лише два її списки, які знаходилися у Харкові. У вересні 2010 року образ Озерянської ікони Божої Матері був відтворений заново та 16 вересня 2010 року освячений на місці свого чудесного обретіння — в Озерянах. Сьогодні святиня перебуває у Крестовоздвиженському храмі Свято-Покровського чоловічого монастиря в Харкові, де до неї й нині приходять паломники зі всієї України.
Демонстрація знаменитого винаходження — «вічного двигуна»
12 листопада 1717 року німецький вчений-алхімік, медик, годинникар, склодув, гравер, зброяр, астролог та інженер-механік Йоганн Ернст Еліас Бесслер, більш відомий під ім’ям Орфірей, продемонстрував присутнім своє знамените винаходження — так званий «вічний двигун». Пристрій являв собою колесо, зроблене з дерев’яних рейок і обтягнуте полотном, яке приховувало внутрішній механізм. Діаметр колеса становив близько 90 сантиметрів, а товщина — 10 сантиметрів. Воно оберталося на осі зі сталою швидкістю — приблизно 60 обертів за хвилину. Під час його роботи з-під полотна долинали звуки восьми вантажів, які поперемінно вдарялися один об одного, що лише додавало загадковості конструкції.
Після ретельного огляду наукова комісія так і не змогла встановити причину обертання колеса. Для експерименту винахід залишили у замкненому приміщенні на чотирнадцять днів. Коли двері відчинили, виявилося, що механізм продовжує рухатися з тією ж швидкістю. Навіть через два місяці колесо не зупинилося. Секрет його роботи Бесслер не розкрив нікому — він був готовий продати своє відкриття за сто тисяч талерів, але покупців не знайшлося. Єдине, що він отримав від можновладців, — це чотири тисячі талерів і будинок. Коли ж наукова спільнота і пересічні люди почали звинувачувати винахідника в обмані, Орфірей у відчаї власноруч знищив своє творіння.
Подейкують, що Петро І проявляв великий інтерес до цієї машини — навіть посилав до Бесслера своїх представників і збирався особисто відвідати Німеччину, аби побачити колесо на власні очі та придбати його, проте угода так і не відбулася. Причини залишилися невідомими — чи то винахідник запросив занадто велику суму, чи то перемовини були безуспішними. Згодом Паризька академія наук офіційно заявила, що створення вічного двигуна суперечить усім законам фізики. Проте Бесслер до самої смерті стверджував, що його механізм не порушує природу, а лише використовує її невідомі властивості.
Для нащадків учений залишив зашифровані креслення свого винаходу, які додав до праці, присвяченої «вічним двигунам». Ці креслення досі зберігаються в бібліотеці німецького міста Кассель, однак розшифрувати їх так і не вдалося. Незважаючи на сумніви та звинувачення, Йоганн Бесслер увійшов в історію як один із найяскравіших інженерів своєї доби, а легенда про його «саморушне колесо» й досі не дає спокою дослідникам, що шукають межу між можливим і неможливим.
Реформа грошової системи України
12 листопада 1992 року відповідно до Указу Президента України Леоніда Кравчука від 7 листопада «Про реформу грошової системи України», починаючи з 23:00, на території України було припинено функціонування радянського рубля в грошовому обігу. У документі зазначалося: «Встановити, що єдиним законним засобом платежу на території України стає український карбованець, представлений купонами Національного банку». Це стало першим кроком до запровадження власної стабільної грошової системи.
Слово «карбованець», найімовірніше, походить від дієслова карбувати — робити насічки або зарубки, які в давнину використовували для фіксації боргів і господарських розрахунків. Інша версія пов’язує назву з випуском монет із косими насічками (карбами) на гурті замість написів, через що їх почали називати «карбованцями». У словнику Володимира Даля «карбованець» має значення не лише «срібний рубль», а й узагальнене позначення будь-якої дзвінкої монети, зокрема срібної.
Карбованець як засіб платежу використовувався ще в період після Першої світової війни та під час визвольних змагань. Українська Народна Республіка і Західноукраїнська Народна Республіка випускали кредитні білети в карбованцях: один карбованець містив 17,424 частки чистого золота і ділився на дві гривні або 200 шагів. Пізніше карбованець використовували також Українська Директорія та Українська Соціалістична Радянська Республіка — більшовицький уряд у Харкові навіть дозволив обіг знаку Директорії номіналом 10 карбованців. Під час німецької окупації в роки Другої світової війни Центральний емісійний банк України випускав власні карбованці, де 10 карбованців дорівнювали 1 рейхсмарці.
У період незалежності України карбованець спочатку виступав у готівковому обігу у вигляді купонів Національного банку України. Протягом трьох днів НБУ здійснив переоцінку залишків на рахунках юридичних і фізичних осіб, перевівши їх із рублевого обчислення в українські карбованці у співвідношенні один до одного без обмежень за сумами. А вже з 16 листопада 1992 року рублі були остаточно замінені карбованцями в усьому безготівковому обігу. Це стало важливим кроком на шляху до запровадження власної стабільної національної валюти — гривні.
