14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (День ліквідатора), в світі – Всесвітній день енергозбереження та День “Більше хорошого сьогодні”.
День вшанування учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (День ліквідатора)
Щороку 14 грудня в Україні відзначається День вшанування ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Ця дата обрана невипадково: саме цього дня у 1986 році завершили будівництво саркофага над четвертим енергоблоком ЧАЕС. Цей металевий та бетонний купол став тимчасовою перепоною для радіації, яка загрожувала життю мільйонів людей.
Чорнобильська катастрофа стала наймасштабнішою техногенною аварією в історії людства, для ліквідації її наслідків залучили сотні тисяч людей. Ліквідатори – це пожежники, військові, медики, інженери, вчені та прості добровольці. Вони гасили пожежі, очищали територію від радіоактивного сміття, будували укриття над реактором і боролися з наслідками радіаційного забруднення. Багато з них працювали без достатнього захисту, що спричинило серйозні наслідки для їхнього здоров’я. Сотні тисяч ліквідаторів отримали смертельні дози радіації, і чимало з них загинули протягом перших років після аварії. Однак їхній подвиг врятував не лише Україну, а й увесь світ від катастрофічних наслідків поширення радіоактивних матеріалів.
День вшанування ліквідаторів – це не лише можливість подякувати тим, хто ризикував життям заради інших, але й нагадування про ціну техногенних катастроф. Сьогодні пам’ять про героїв-ліквідаторів увіковічена у меморіалах, книгах і фільмах. Їхній приклад є символом самопожертви та відваги.
Цікаві факти
Перший саркофаг, названий “Укриттям”, побудували за 206 днів після аварії. Він мав запобігти подальшому виходу радіації, хоча його конструкція була тимчасовою. У 2016 році його замінили на сучасну арку – найбільшу мобільну конструкцію у світі.
У перші години після вибуху рівень радіації біля реактора перевищував допустимі норми у сотні тисяч разів. Ліквідатори працювали в умовах, де будь-який захист був мінімально ефективним.
Рівень радіаційного фону в перші дні після аварії перевищував норму у 87 000 разів!
Першими до боротьби з наслідками катастрофи приступили працівники станції. Потім на місце аварії прибули пожежники, які гасили полум’я без знання реальної небезпеки. Багато з них загинули протягом кількох днів через гостру променеву хворобу.
За найскромнішими оцінками, в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС взяли участь не менше 90 000 осіб.
Окрім персоналу АЕС, у ліквідації брали участь місцеві міліціонери, а також співробітники, прикомандировані з Києва. Вони виконували свої службові обов’язки, а також займалися похованням радіоактивно забрудненого ґрунту.
З 4 травня 1986 року по 1 березня 1987 року патрулі та караули на межі 30-кілометрової зони затримали близько 11 тисяч мародерів, які намагалися поживитися залишеним майном і цінностями евакуйованих громадян.
Територія в радіусі 30 кілометрів від Чорнобильської АЕС була оголошена зоною відчуження. Вона залишається небезпечною для життя навіть сьогодні, хоча природа тут відновлюється, створюючи унікальний заповідник.
Ліквідація наслідків Чорнобиля вплинула на світову енергетичну політику, призвівши до посилення контролю за безпекою атомних станцій.
Всесвітній день енергозбереження
Це важлива дата, яка нагадує про відповідальність кожної людини за збереження енергоресурсів і турботу про довкілля. Ідея свята полягає в тому, щоб привернути увагу суспільства до раціонального використання енергії, популяризації екологічних технологій та розвитку відновлювальних джерел енергії.
Енергозбереження є ключовим аспектом боротьби зі зміною клімату, адже раціональне використання ресурсів дозволяє зменшити викиди парникових газів і зберегти природні багатства для майбутніх поколінь. У сучасному світі енергоефективність стає не лише вимогою часу, а й економічно вигідним рішенням, яке допомагає зменшити витрати на електроенергію, опалення та транспорт.
Цього дня в багатьох країнах проводяться освітні акції, екологічні форуми, заходи з популяризації “зелених” технологій і конкретних способів заощадження енергії в побуті. Людей закликають вимикати світло, економити воду, використовувати енергоефективні прилади та зменшувати споживання природних ресурсів.
Цікаві факти
Всесвітній день енергозбереження був започаткований у 2008 році за ініціативи міжнародних екологічних організацій.
Простий перехід на енергоефективні лампи може зменшити споживання електроенергії на 70%.
Електромобілі та громадський транспорт вважаються найефективнішими способами зменшення споживання енергії у сфері перевезень.
Сонячна енергія, яку Земля отримує за 1 годину, може забезпечити енергетичні потреби всього світу на рік.
Прилади у режимі очікування споживають близько 5–10% електроенергії, тому їх варто повністю вимикати.
За даними ООН, енергоефективні заходи здатні знизити глобальне споживання енергії на 40% до 2040 року.
День “Більше хорошого сьогодні”
Це свято закликає кожного з нас робити маленькі, але добрі справи, щоб змінити світ на краще. Це день, коли важливо зосередитися на позитиві, допомозі іншим та простих актах доброти, які можуть принести радість у життя оточуючих.
Цей день не потребує великих ресурсів чи складних планів. Він нагадує про те, що навіть найменший жест – посмішка, добрі слова, або допомога тому, хто цього потребує – може стати важливим для когось іншого. Головна ідея свята – створювати позитивний вплив тут і зараз, показуючи, як маленькі зміни можуть вести до великих результатів.
У сучасному світі, сповненому викликів, День “Більше хорошого сьогодні” надихає звернути увагу на добро і людяність, які є у кожному з нас. Це нагода розпочати традицію щоденних маленьких добрих справ, які згодом можуть перетворитися на щось значно більше.
Цікаві факти
Науковці довели, що навіть одна добра справа в день може покращити емоційний стан як того, хто її робить, так і того, хто отримує допомогу.
Багато добрих справ запускають ефект доміно: отримавши добро, людина часто передає його далі.
День “Більше хорошого сьогодні” спирається на концепцію позитивної психології, яка стверджує, що добрі дії підвищують рівень щастя та задоволення життям.
Цей день святкується у різних країнах і в різних формах – від збору коштів для благодійності до простих жестів підтримки, таких як пригощання кавою незнайомця чи написання листа подяки.
Історичні події в цей день
1900 – День народження квантової механіки. Саме цього дня німецький фізик Макс Планк представив свою знамениту формулу, яка заклала основи квантової теорії та змінила уявлення про фізику.
1901 – У Лондоні відбувся перший турнір з настільного тенісу. Це стало визначною подією для становлення цього виду спорту, який сьогодні входить до програми Олімпійських ігор.
1903 – Брати Райт здійснили першу спробу злетіти на своєму літаку у місті Кіті Хоук, штат Північна Кароліна. Хоча ця спроба була невдалою, вона стала важливим кроком до створення авіації.
1911 – Людина вперше підкорила Південний полюс. Норвезький дослідник Руал Амундсен разом зі своєю командою досяг цієї точки, випередивши британську експедицію Роберта Скотта.
1918 – Гетьман Павло Скоропадський зрікся влади на користь Директорії Української Народної Республіки, що стало ключовим моментом у боротьбі за незалежність України.
1935 – Відкрився Київський театр оперети. Його прем’єрною виставою стала оперета Йоганна Штрауса “Кажан”, що досі залишається класикою світового оперетного мистецтва.
1939 – Радянський Союз виключений із Ліги Націй через агресію проти Фінляндії, що стало важливим політичним кроком міжнародної спільноти.
1944 – Президія Верховної Ради РРФСР змінила назви 11 районів і відповідних районних центрів Криму, замінивши кримськотатарські й німецькі назви на російські.
1949 – Єрусалим проголосили столицею Ізраїлю. Це рішення мало значний політичний та релігійний резонанс у світі.
1950 – Засноване Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), яке займається захистом і підтримкою мільйонів переселенців по всьому світу.
1955 – 16 нових держав стали членами ООН, зокрема Австрія, Італія, Ірландія, Іспанія, Болгарія, Фінляндія та інші. Це стало значним кроком у розвитку міжнародної дипломатії.
1958 – Радянська антарктична експедиція досягла полюса недоступності в Антарктиді – найвіддаленішої точки від узбережжя.
1960 – У Парижі підписано Конвенцію про створення Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), що об’єднує найрозвиненіші економіки світу.
1994 – Україна здійснила першу експериментальну трансляцію супутникового мовлення “Міжнародного “Слов’янського Каналу”, започаткувавши новий етап розвитку телебачення в регіоні.
2008 – Єгипетський журналіст Мунтазар Аль Зейді кинув черевики в американського президента Джорджа Буша під час пресконференції в Багдаді. Це стало символічним протестом проти політики США в Іраку.
2009 – У Стокгольмі запустили першу у світі мобільну мережу на базі технології Long Term Evolution (LTE), яка відкрила нову еру мобільного інтернету.
Історія досягнень в Антарктиді
14 грудня 1911 року стало визначною датою в історії досліджень Антарктиди. Саме цього дня норвезький дослідник Руаль Амундсен вперше досягнув Південного полюса Землі, подорожуючи на собачих упряжках. Перше, що він сказав, описуючи цю історичну точку: “Неймовірно плоска рівнина”. Ця експедиція була результатом напруженої боротьби за першість у підкоренні Антарктиди і залишила помітний слід у світовій географії.
14 грудня 1958 року радянська антарктична експедиція вперше досягла Полюса недоступності – найвіддаленішої точки материка від узбережжя. Там була заснована тимчасова станція “Полюс недоступності”. На даху станції встановили пластиковий бюст Леніна, який символізував присутність Радянського Союзу навіть у найвіддаленіших місцях планети. Сьогодні будівля станції похована під багатометровими сніговими масами, але, за словами очевидців, статуя Леніна все ще видна на поверхні.
Через майже пів століття, 14 грудня 2005 року, іспанська трансантарктична експедиція досягла цього ж Полюса недоступності, використовуючи буксирувальні повітряні змії. Ця інноваційна технологія дозволила здійснити незвичну й успішну подорож до цього унікального місця.
Антарктида залишається однією з найбільш загадкових і суворих територій на планеті. Її відвідування обмежене – потрапити на материк можуть лише військові або спеціально відібрані науковці. Відповідно до міжнародної угоди про Антарктиду, суднам заборонено заходити південніше 60-го градуса широти. Ввезення будь-якої зброї, крім фальшфеєрів і ножів, а також розміщення атомних об’єктів категорично заборонені. Крім того, не дозволяється ввозити тварин і рослини, щоб зберегти унікальну екосистему континенту.
Льодовий щит Антарктиди є найбільшим резервуаром льоду на Землі, зберігаючи до 90% усіх запасів льоду планети. Це величезне джерело прісної води має критичне значення для глобальної кліматичної системи. Водночас надра Антарктиди приховують значні природні багатства. Наприклад, запаси нафти в Морі Ведделла удвічі перевищують обсяги, що їх має Саудівська Аравія.
Антарктида – це не лише край наукових досліджень, а й символ міжнародної співпраці та зусиль людства у збереженні природи для майбутніх поколінь. Історія її досліджень нагадує нам про незламність людського духу та прагнення пізнати невідоме.
Падіння гетьманату Павла Скоропадського
14 грудня 1918 року о другій годині дня гетьман України Павло Петрович Скоропадський залишив свій палац у Києві та вирушив до Німеччини, де провів залишок свого життя в еміграції. Він загинув наприкінці Другої світової війни від бомби.
Павло Скоропадський був неоднозначною фігурою, яка прагнула розвивати українську державність, але його політичні погляди часто викликали суперечки. Він вважав, що вузький український націоналізм є продуктом, привезеним із Галичини, де бракує власної культури, і що така модель непридатна для розвитку України. На його думку, українська мова повинна бути державною, але відмова від російської культури, науки та мистецтва була би помилкою.
Скоропадський наголошував, що Крим має належати Україні, хоча форма цього об’єднання могла варіюватися від автономії до повного злиття. Він також стверджував, що Україна не зможе існувати без співпраці з Кримом в економічному сенсі. Політик вважав, що Україна може процвітати лише за умови розвитку обох культур – української та російської, інакше вона ризикує стати залежною від інших націй.
У своїх міркуваннях Скоропадський часто аналізував поведінку діячів, які прибували на Україну з радянської Росії. Він зазначав, що такі люди спершу захоплювалися Києвом, кліматом і культурою, але згодом змінювали свою думку і починали стверджувати, що Україна не має перспектив і повинна стати частиною неподільної Росії.
Скоропадський залишив після себе складну, але цінну спадщину. Його ідеї й сьогодні викликають дискусії, а його політичний досвід залишається важливим уроком для розуміння складнощів побудови української державності. Доля гетьмана нагадує про те, як нелегко знайти баланс між розвитком національної ідентичності та співпрацею з іншими культурами.
Ухвалення директиви щодо підготовки до атомного бомбардування
14 грудня 1945 року Об’єднаний комітет військового планування США ухвалив директиву №432/д, яка передбачала підготовку до атомного бомбардування двадцяти основних політичних і промислових центрів Радянського Союзу. Цей військовий план, відомий під кодовою назвою “Кліщі”, мав на меті використання всього наявного запасу атомних бомб на той час — 196 одиниць.
Для виконання завдання планувалося застосувати модернізовані бомбардувальники B-29 як носії атомної зброї. Основна стратегія полягала у нанесенні раптового першого удару, який мав поставити радянське керівництво перед фактом безглуздості подальшого спротиву.
За планом “Кліщі” з’явився цілий ряд інших, з не менш лякаючими назвами: “Спекотний день”, “Спопеляюча спека”, “Струс” та “Троян”. Ці плани відображали напруженість і взаємну недовіру, які панували між великими державами після Другої світової війни. Варто зазначити, що радянська сторона також розробляла свої військові стратегії, хоча більшість із них залишилася лише на папері.
На щастя, жоден із цих апокаліптичних сценаріїв не був реалізований. Це нагадує, наскільки важливою є здатність вирішувати конфлікти мирним шляхом. Пам’ятаючи уроки холодної війни, ми маємо прагнути до діалогу та співпраці, щоб запобігти повторенню подібних загроз у майбутньому.
Затримання заступниці міністра внутрішніх справ України Еки Згуладзе
14 грудня 2015 року українські ЗМІ повідомили, що заступницю міністра внутрішніх справ України Еку Згуладзе затримали в аеропорту “Бориспіль” при спробі вивезти до Франції 4 мільйони доларів США. На запитання представників відповідних органів Згуладзе, усміхаючись, пояснила, що це її “особисті речі”. Гроші, за її словами, були призначені для організації медичного процесу в Парижі. Ситуація, за чутками, була вирішена за допомогою “телефонного права”.
11 березня 2016 року Ека Згуладзе подала у відставку за власним бажанням. Проте вона заявила, що залишиться радником міністра внутрішніх справ. Чи дійсно вона продовжує обіймати цю посаду, достеменно невідомо.
Згуладзе, яка здобула значний досвід реформування в Грузії, відома своїми амбітними висловлюваннями, одним з яких є:
“Треба все зробити простіше, треба все зробити прозоро. Державні закупівлі, наприклад, тендери, оптимізувати ДАІ. Ми оптимізували ДАІ. Так, ми звільнили кілька тисяч людей, і Грузія залишилася без поліції на два тижні – нічого такого не сталося. Коли міліція стане поліцією, коли у поліцейських буде гарна зарплата, нова форма, машини з бензином, і буде ясно, що вони служать країні, а не собі, це стане престижно. А хороших поліцейських можна знайти будь-де”.
Її підхід до реформ був спрямований на максимальну відкритість, скорочення зайвих кадрів і створення нової структури поліції. Зокрема, вона відігравала ключову роль у створенні патрульної поліції в Україні.
Попри обіцянки і заяви, реформи Згуладзе неодноразово піддавалися критиці. Її методи оптимізації викликали суперечки, а фінансові інциденти та чутки про корупцію лише додали неоднозначності її репутації. Події в “Борисполі” стали одним із найскандальніших моментів її перебування на посаді.
