5 червня відзначаються Всесвітній день навколишнього середовища, Міжнародний день боротьби з незаконним і нерегульованим рибальством, Всесвітній день боротьби з видовою дискримінацією. Також цей день об’єднує події з релігійної, політичної, наукової й технологічної історії, які в різні епохи змінювали хід історії на континентах і в окремих державах.
Всесвітній день навколишнього середовища
Цей день встановлено Організацією Об’єднаних Націй у 1972 році з метою не лише привернути увагу до проблем довкілля, а й спонукати держави, корпорації та звичайних громадян до практичних дій. У добу кліматичних змін, вимирання видів і безповоротного забруднення океанів, цей день уже давно перестав бути формальністю. Він став дзеркалом, у яке людство дивиться, щоб побачити не лише наслідки, а й межу, за якою починається катастрофа.
Кожного року ініціатива має конкретну тему. Це може бути боротьба з пластиковим забрудненням, захист лісів, очищення води або скорочення парникових викидів. Урядові установи, міжнародні організації, школи, ЗМІ, бізнес і громадські активісти проводять акції, форуми, еко-ярмарки, висаджують дерева, прибирають узбережжя, змінюють виробничі підходи. Але головна мета — не ритуал, а усвідомлення: людська діяльність змінює планету швидше, ніж вона встигає відновитися.
Підрахунки Міжнародного інституту сталого розвитку свідчать: щороку понад 9 мільйонів людей помирають від наслідків забрудненого повітря. Втрачається біорізноманіття, розростаються пустелі, вичерпуються джерела питної води. І хоча Всесвітній день навколишнього середовища триває лише 24 години, його завдання — стимулювати рік рішень, у яких довкілля перестає бути фоном і стає пріоритетом.
Цей день також є маркером відповідальності. Для кожної країни, для кожної компанії, для кожного споживача. Він щоразу ставить те саме питання: що ти зробив не для того, щоб себе заспокоїти, а щоб планета жила?
Цікаві факти
Перший День навколишнього середовища відзначили 5 червня 1973 року — через рік після Стокгольмської конференції ООН, яка заклала основу міжнародного екологічного права.
Щороку одна з країн стає «господарем» святкування — саме там відбуваються основні події за участю світових лідерів, вчених, екологів. У 2023 році це була Кенія, у 2024 — Саудівська Аравія.
Кампанії, запущені в межах цього дня, неодноразово мали реальний вплив на політику: наприклад, масове висвітлення проблеми мікропластику сприяло його забороні у косметиці в низці країн.
Понад 150 країн щороку проводять офіційні заходи з нагоди Дня довкілля, а в соцмережах щороку публікується понад 100 мільйонів згадок з екологічними хештегами.
У 2018 році Індія, яка була країною-господарем, запустила національну програму боротьби з пластиковими пакетами — саме після 5 червня.
У 2020 році, під час пандемії, цей день пройшов у віртуальному форматі, але з рекордною онлайн-участю — понад 4 мільйони осіб долучились до еко-акцій і лекцій в інтернеті.
Кожна тема року визначається ООН заздалегідь, і саме до неї адаптується візуальна комунікація, логотип, слогани й інформаційна кампанія. Наприклад, 2023 року гаслом було: «Бийся із забрудненням пластиком!».
Міжнародний день боротьби з незаконним і нерегульованим рибальством
Проблема незаконного, незадекларованого й нерегульованого рибальства (IUU — Illegal, Unreported and Unregulated Fishing) стала однією з найбільших загроз для світового океану. Вона охоплює усе: від браконьєрства та нічних вивантажень улову до риболовлі в заборонених зонах і уникання податкових і митних правил. Понад 30% світових запасів риби вже зазнали надмірного вилову, і значна частка цього — результат саме тіньової діяльності. У цьому контексті проголошення Міжнародного дня боротьби з незаконним і нерегульованим рибальством стало спробою зупинити масштабне ігнорування правил.
5 червня стало символічною датою тому, що саме цього дня 2016 року набрала чинності міжнародна Угода про попередження, стримування та ліквідацію незаконного рибальства, розроблена під егідою Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО). Уперше в історії держави-учасниці домовилися спільно використовувати портовий контроль як інструмент протидії — не дозволяти браконьєрським суднам заходити в порти, не надавати їм обслуговування, не приймати їхній товар. Угоду назвали Port State Measures Agreement (PSMA), і вона стала новим етапом боротьби з тінню на морі.
З 2017 року світова спільнота щороку відзначає 5 червня як день посилення уваги до проблеми незаконного рибальства. За оцінками ФАО, обсяги такої діяльності можуть сягати 26 мільйонів тонн на рік — це приблизно 20% світового улову. Проблема зачіпає як океани, так і внутрішні водойми, як Африку, так і Південну Америку, як країни з низьким рівнем доходу, так і великі торгові флоти. Збитки для світової економіки щороку вимірюються мільярдами доларів. Але ще важливішим є інше: IUU-рибальство знищує цілі екосистеми, ставить під загрозу харчову безпеку, позбавляє засобів до існування цілі громади та підриває зусилля зі сталого управління рибними ресурсами.
Цікаві факти
Угода PSMA — перший в історії юридично обов’язковий міжнародний інструмент, спрямований виключно на боротьбу з незаконним рибальством. Її підписали понад 70 держав, які контролюють близько 80% портів світу.
У 2023 році Індонезія повідомила про конфіскацію й знищення понад 130 незаконних риболовецьких суден за порушення виключної економічної зони.
За даними ООН, ринки ЄС та США вважаються основними цільовими для продукції, здобутої внаслідок незаконного рибальства, саме тому посилюються заходи з відстеження походження морепродуктів.
Тіньове рибальство часто пов’язане з іншими злочинами: торгівлею людьми, трудовою експлуатацією, ухиленням від податків і навіть контрабандою наркотиків.
У 2022 році Європейська комісія винесла «жовту картку» Камбоджі, а до цього — Гані, за відсутність системи боротьби з IUU. Це означає попередження про можливу торговельну заборону на експорт морепродуктів до ЄС.
Новітні технології — супутниковий моніторинг, штучний інтелект, цифрове маркування — стали новим етапом контролю: вони дозволяють відстежувати нелегальні судна та маршрути у режимі реального часу.
Деякі країни, як-от Чилі, Маврикій чи Намібія, вже включили боротьбу з IUU до стратегічних національних планів безпеки.
Всесвітній день боротьби з видовою дискримінацією
5 червня зоозахисні спільноти у всьому світі відзначають день, який не входить до офіційного календаря ООН, але дедалі гучніше звучить у публічному просторі — Всесвітній день боротьби з видовою дискримінацією. Йдеться про концепцію, яка ставить під сумнів традиційний антропоцентризм і піднімає питання: чи має людство моральне право вважати себе видом-ієрархом, який може використовувати інші види у власних інтересах?
Термін «видова дискримінація» (speciesism) був запропонований британським психологом Річардом Райдером у 1970-х, а згодом концептуально розвинений австралійським філософом Пітером Сінгером у книзі «Звільнення тварин». Її ключова теза — біль є морально значущим незалежно від виду. Якщо істота здатна страждати, то її страждання не можна ігнорувати лише тому, що вона не людина. Так виникла етична паралель між расизмом, сексизмом і спісісизмом — усі вони вибудовують ієрархію цінності життя.
Сьогодні ця тема пронизує політику, етику споживання, промислове тваринництво, використання тварин у цирках, дослідах і фешн-індустрії. Кожного року мільярди тварин убивають або утримують у жахливих умовах лише тому, що їх вид не є людським. Більше того, деякі види — домашні улюбленці — отримують любов і турботу, в той час як інші — наприклад, свині чи кури — потрапляють до систем жорстокого утримання. Виникає етична колізія, яку суспільство дедалі частіше не готове ігнорувати.
Цікаві факти
Книга Пітера Сінгера «Звільнення тварин» (1975) започаткувала сучасний рух за права тварин у західному світі. У ній Сінгер порівняв жорстоке поводження з тваринами з іншими формами дискримінації, що базуються на нерівності.
У 2012 році група нейрофізіологів підписала «Кембриджську декларацію про свідомість», визнавши, що багато тварин — від восьминогів до папуг — мають елементи самосвідомості, пам’яті та емоцій.
У 2019 році в Індії, на основі конституційної норми про повагу до життя, суд визнав усіх тварин «юридичними особами», наділеними правами на недоторканність і захист.
У Швейцарії заборонено варити омарів живцем. Успішна кампанія зоозахисників привела до ухвалення змін у законодавстві, що визнає омарів істотами, здатними відчувати біль.
У США, Канаді, Франції та інших країнах тривають судові процеси щодо прав певних тварин, зокрема мавп, слонів і китів, на «право на свободу» — тобто визнання їх не майном, а індивідуальностями.
З 2020-х років зростає рух за «права природи» — в Еквадорі, Колумбії, Новій Зеландії визнають річки, ліси й екосистеми як юридичних суб’єктів, а видова дискримінація розглядається як порушення екологічної рівноваги.
Історичні події в цей день
754 — на території сучасної Німеччини загинув англійський місіонер Боніфацій, якого вважають одним із головних хрестителів німецьких земель. Його вбили місцеві язичники під час проповіді. Смерть не зупинила його вшанування — він увійшов у пантеон найшанованіших святих Західної Європи й став символом християнської місії на континенті.
1455 — у Парижі французький поет Франсуа Війон, знаний не лише літературним талантом, а й кримінальним минулим, у сутичці після спроби пограбування церкви смертельно поранив священика. Після цього його вигнали з Парижа, що визначило подальшу долю поета як вигнанця й блукача.
1799 — німецький вчений Александер фон Гумбольдт разом із французьким ботаніком Еме Бонпланом вирушили в знамениту наукову експедицію в Центральну та Південну Америку. Ця подорож дала світу численні географічні відкриття, описи рослин, кліматичних зон і культур, що стали фундаментом для екології, біології та географії як наукових дисциплін.
1849 — Данія офіційно стала конституційною монархією. Цей крок визначив перехід від абсолютної монархії до парламентської системи та започаткував сучасний тип державного управління в країні, де зберігається монархія, але реальна влада належить демократичним інститутам.
1881 — було здійснено замах на президента США Джеймса Гарфілда. Хоча його поранення сталося 2 липня, 5 червня стало датою загострення політичної боротьби в Америці, що пізніше призвела до глибокої реформи державної служби після смерті Гарфілда у вересні того ж року.
1882 — у Парижі урочисто відкрили музей Гревен — один із найвідоміших воскових музеїв у світі. Він став місцем, де відвідувачі могли побачити обличчя знаменитостей, історичних діячів і культурних ікон — у натуральну величину й у деталях, що зачаровували публіку понад століття.
1910 — у Києві відбулася подія, що започаткувала українське літакобудування: професор Політехнічного інституту Олександр Кудашев підняв у повітря власноруч сконструйований літак. Це був перший політ на вітчизняному апараті, що відкрив нову сторінку вітчизняної авіації.
1945 — у Берліні, після капітуляції нацистської Німеччини, воєначальники СРСР, США, Великої Британії та Франції підписали Декларацію про її поразку. Цей документ закріпив юридичний і політичний статус окупованої країни й передав союзникам верховну владу на її території. Це стало ключовим актом завершення Другої світової війни в Європі.
1977 — у продаж надійшов перший персональний комп’ютер Apple II. Його випуск відкрив нову еру в розвитку комп’ютерних технологій, заклавши основи індустрії домашньої обчислювальної техніки. Пристрій мав кольорову графіку, клавіатуру, корпус і можливість зберігати дані — він став прообразом сучасного персонального комп’ютера.
1990 — у Києві відбувся Всеукраїнський Православний Собор, який проголосив відродження Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) — структури, що прагнула церковної незалежності. На патріарха обрали митрополита Мстислава Скрипника, що став першим українським патріархом у ХХ столітті. Подія мала як релігійне, так і політичне значення в контексті здобуття Україною незалежності.
День народження Адама Сміта
5 червня вважається днем хрещення Адама Сміта — шотландського мислителя, який заклав підвалини економіки як науки і перевернув уявлення про багатство, ринок і роль людини в суспільстві. У 1723 році в містечку Керколді, що в шотландському окрузі Файф, у родині юриста народився хлопчик, який згодом стане одним із найвпливовіших інтелектуалів XVIII століття. Точна дата народження невідома, однак за церковними записами Сміт був хрещений 5 червня — тому саме цей день вважається днем його появи у світі.
Адам Сміт першим почав розглядати економіку не як ремесло купців, а як систему об’єктивних процесів і закономірностей, яку можна досліджувати, описувати, моделювати. Його праця «Дослідження про природу і причини багатства народів», опублікована в 1776 році, стала основою для класичної політичної економії. Книжка миттєво отримала світове визнання, неодноразово перевидавалася, перекладалася й стала головною працею життя Сміта.
Філософія Сміта виходила з того, що інтереси суспільства формуються як сума особистих інтересів окремих людей. Якщо кожен діє з користі для себе, але в межах чесних правил і в умовах конкуренції, це створює загальне багатство. Такий порядок, вважав Сміт, має ґрунтуватися на «системі природної свободи», в основі якої лежить приватна власність. Державі відводилася роль охоронця цієї свободи, а не її режисера.
Сміт також уславився своїм афоризмом про «невидиму руку ринку» — метафору, якою він описував здатність ринкових механізмів саморегулюватися без втручання згори. У його трактуванні егоїзм не був моральною вадою, а радше рушієм, який, за умови вільного обміну, приносить користь усім учасникам процесу. Саме через цей підхід Сміта часто називають батьком сучасного капіталізму.
Цитати Сміта і сьогодні залишаються актуальними:
«Дай мені те, що мені потрібно, і ти отримаєш те, що необхідно тобі».
«Великі нації ніколи не бідніють через марнотратство громадян, але часто — через безглуздість і розтринькування державної влади».
«Гроші породжують гроші. Варто мати трохи — і добути більше вже легше».
«Єдине справжнє багатство людини — її пам’ять».
«Ціна будь-якого товару врешті-решт вимірюється тим, скільки за нього можна купити хліба».
«Найнебезпечніші помилки — ті, що містять частку істини».
«Важко змусити людину щось зрозуміти, якщо її зарплата залежить від того, щоб вона цього не розуміла».
«Поки немає власності — немає й держави, адже її головне завдання — охороняти багатих від бідних».
Сміт дожив до слави: він став лордом-ректором Університету Глазго, членом Лондонського й Едінбурзького королівських товариств, працював у митній службі. Водночас він залишався аскетом, витрачав кошти на благодійність і книжки. Саме бібліотека стала головним скарбом, що лишився після його смерті.
Він не створював ідеологій, а описав закони. Він не просував інтереси класів, а показав, як інтереси стають системою. І сьогодні, коли політика часто переважає над розумом, досить прочитати Сміта, щоб нагадати собі: економіка — це не про формули, а про людину.
День утворення транспортної міліції
5 червня вважається офіційним днем утворення транспортної міліції — саме в цей день у 1919 році Декретом Ради Народних Комісарів УСРР було затверджено «Положення про робітничо-селянську залізничну міліцію». З того моменту дата набула символічного значення в історії правоохоронної системи, пов’язаної з безпекою транспорту.
Потреба у спеціалізованому органі охорони виникла ще до революції. На початку XX століття для захисту казенних залізниць у Російській імперії був створений окремий корпус жандармів, до складу якого входила залізнична жандармерія. Згодом вона еволюціонувала у поліцейські управління, які здійснювали контроль за будівництвом і експлуатацією колій, запобігали диверсіям, боролися з крадіжками вантажів, спекуляцією, безквитковим проїздом і кримінальною злочинністю.
У 1938 році структури залізничної міліції були підпорядковані Головному управлінню міліції. Після завершення Другої світової війни органи транспортної міліції увійшли до складу Головного управління охорони на транспорті Міністерства державної безпеки СРСР.
У 1971 році було створено підрозділи міліції на повітряному транспорті, які разом з відомствами, що діяли на залізничному та водному транспорті, склали єдину загальнодержавну систему транспортної міліції. У 1980 році цей орган офіційно трансформували в окремий підрозділ Міністерства внутрішніх справ — орган внутрішніх справ на транспорті.
Своє існування транспортна міліція завершила в 2015 році. Тоді, за словами заступниці міністра внутрішніх справ Еки Згуладзе, було ухвалено рішення про її розпуск «у зв’язку з невеликою завантаженістю слідчих». Вона наголосила, що потрібно змінювати не лише обличчя міліції, а й методи роботи, навчитися працювати більш мобільно, тож цю структуру оптимізували. Відтоді функції, пов’язані з безпекою на залізничному транспорті, були передані кримінальній поліції.
«План Маршалла»
5 червня 1947 року державний секретар США Джордж Маршалл виступив із промовою в Гарвардському університеті, у якій виклав програму допомоги повоєнній Європі. Згодом ця програма отримала назву «план Маршалла». У її реалізації взяли участь 17 європейських країн, зокрема й Західна Німеччина.
План почали впроваджувати з квітня 1948 року, коли в США набув чинності закон про чотирирічну програму «допомоги іноземним державам», що передбачав надання підтримки західноєвропейським країнам на основі двосторонніх угод. Із квітня 1948 року по грудень 1951 року США витратили за планом Маршалла близько 17 мільярдів доларів. Основними отримувачами стали Велика Британія, Франція, Італія та Федеративна Республіка Німеччина, яка також була включена до програми після підписання двосторонньої угоди зі США в грудні 1949 року.
Фінансова допомога Західній Німеччині в межах плану Маршалла здійснювалася паралельно зі сплатою нею контрибуції за завдані країнами-переможцями у Другій світовій війні збитки. Згодом елементи плану були застосовані також до Японії та деяких інших країн Східної Азії.
30 грудня 1951 року дія плану Маршалла офіційно завершилася. Його замінив закон «про взаємне забезпечення безпеки», прийнятий Конгресом 10 жовтня 1951 року. Він передбачав одночасне надання як військової, так і економічної допомоги.
