28 липня в Україні відзначається День пам’яті князя Володимира, День працівників торгівлі, а також Всесвітній день боротьби з гепатитом, Всесвітній день охорони природи.
День пам’яті князя Володимира
28 липня відзначається День пам’яті князя Володимира, який у 988 році назавжди змінив життя Київської Русі, прийнявши християнство.
Київський князь Володимир жив у X-XI століттях, народився близько 960 року. Він був сином древлянки – дочки князя Мала, якого княгиня Ольга стратила за вбивство свого чоловіка Ігоря. Двох дітей князя Мала, сина і дочку, Ольга пожаліла і забрала до себе, і пізніше Малуша народила їй онука Володимира від сина княгині Святослава.
Святослав у 970 році між трьома синами поділив землю: Ярополку – Київ, Олегу – Овруч, Володимиру – Новгород. Але незабаром Володимиру довелося бігти до варягів через підступні задуми старшого брата. Втім, через якийсь час він зібрав дружину, повернувся і в 978 році відібрав у Ярополка київський престол.
Князь Володимир спочатку був язичником. Він поклонявся богам, приносив їм жертви, мав гарем. Але все змінилося, коли князь зажадав руки візантійської царівни Анни в обмін на військову допомогу. Константинополь погодився з умовою, що князь прийме хрещення. Згідно з “Повістю временних літ”, Володимир і до цього замислювався про вибір віри, і він припав на православ’я.
Князя Володимира хрестили в Херсонесі. За переказами перед цим він раптово осліп, а після хрещення прозрів. Тоді ж він і вимовив свою знамениту фразу: “Тепер я побачив Бога Істинного!”. У хрещенні князь був наречений Василем. Разом з ним обряд хрещення пройшли його сини, слуги, дружини (у язичників було багато дружин). Від усіх своїх дружин Володимир відмовився, а 14 серпня 988 року разом з новою дружиною Анною відправився назад до Києва. Незабаром у водах Дніпра відбулося історичне хрещення. Відомо, що напередодні Володимир оголосив: “Якщо хто не прийде завтра на річку – багатий або бідний, жебрак або раб – буде мені ворог”. Бажання правителя було виконано. З тих пір князь став руйнувати язичницькі святилища, а на їх місці зводити церкви.
Християнство з’явилося на території сучасної України задовго до хрещення Володимира — ще в I столітті, коли в Києві знаходився апостол Андрій Первозванний. Є також дані про перших християн-мучеників в Криму, зокрема про загибель одного з перших римських архієреїв папи Климента І.
До хрещення на Русі переважало багатоженство (від двох до чотирьох жінок). Князь Володимир мав немало дружин і кілька сотень (до 800) наложниць. “Всяка приємна жінка і дівиця страшилася його любовного погляду”. В деяких джерелах вказується, що була і ймовірність прийняття ісламу. Проте завадив заборона на спиртне в ісламі, а Володимир зі своїм військом були любителями веселого питва. Розглядали й ймовірність прийняття католицизму: “І прийшли ми до німців, і бачили в храмах їх різну службу, але краси не бачили ніякої”.
28 липня 1015 року (по старому стилю – 15 липня) у Берестові під Києвом великий князь Володимир Святославич помер, йому було 55 років. В народі його називали князь – “ясне сонечко”. Щоб запобігти усобиці за престол, він був таємно похований у збудованій ним Десятинній церкві, однак війни між його синами уникнути не вдалось. В історії України його ім’я записане золотими літерами не тільки як могутнього і розумного володаря, але передусім як хрестителя, просвітителя і ревного апостола християнської віри. Свята віра, яку він прийняв у візантійському обряді, стала з часом серцем і душею нашого народу і держави.
Як державне свято цей день було встановлено лише 25 липня 2008 року третім президентом України Віктором Ющенком.
День працівників торгівлі
День працівників торгівлі – це професійне свято всіх працівників торгівлі в Україні, яке відзначається щорічно в останню неділю липня з 1995 року. Торгівля відіграє ключову роль в житті суспільства з давніх часів, коли купці вирушали в далекі подорожі заради торгівлі, відкриваючи нові землі та культури. У сучасному світі торгівля є важливим економічним і політичним чинником.
Торгівля на території України процвітала ще за часів Київської Русі. Міста були центрами торгівлі, куди з’їжджалися ремісники та селяни для продажу своїх виробів і покупки необхідних товарів. В Києві, Харкові, Чернігові та інших містах існували цілі квартали, де проживали іноземні купці з Європи, Скандинавії та Сходу. Значну частину купецької громади складали євреї та вірмени.
Купці з Київської Русі були бажаними гостями у багатьох країнах. Наприклад, у Константинополі вони мали окремий торговий двір, де зупинялися. Вони торгували хутром, воском, лляним полотном, шкірою, срібними виробами, бронзовими дзеркалами та полоненими, захопленими під час військових походів. Натомість іноземні купці привозили на наші землі дорогі тканини, прянощі, золоті й срібні прикраси, дорогоцінне каміння, зброю, вина та коней.
Внутрішня торгівля також активно розвивалася – з Києва в інші міста доставляли вироби ремісників, з Волині – сіль, а до менш родючих районів – зерно та овочі. Головним торговим центром Києва був Поділ, де укладалася більшість ділових угод і велася активна торгівля.
Після захоплення Києва ханом Батиєм, торгівля не зупинилася, навпаки, зросла кількість перекупників. Традиційною формою торгівлі були лавки та торгові ряди, а з XV століття купці почали створювати цехові об’єднання для контролю за ціноутворенням. Один або два рази на тиждень в містах відбувалися базари, а ярмарки стали наймасштабнішою формою торгівлі.
У 20-х роках минулого століття ярмарки були заборонені, а торгівля перейшла під державний контроль. В радянський період торгівля здійснювалася через прилавок, магазини були залежні від централізованого постачання, а асортимент товарів був досить вузьким. В кінці 1980-х з’явилися універсами, що поєднували продаж продовольчих і промислових товарів, але організація торгівлі майже не змінилася.
Після здобуття незалежності Україна взяла курс на розвиток ринкової економіки, централізована система розподілу товарів була скасована, ціни лібералізовані, почалася приватизація державної торгівлі. Формувалося конкурентне середовище, зростала підприємницька активність, утворювалися нові канали руху товарів.
Всесвітній день боротьби з гепатитом
Щорічно 28 липня в багатьох країнах відзначається Всесвітній день боротьби з гепатитом. Цей день був обраний на честь народження американського лікаря Баруха Самюеля Блумберга, який відкрив вірус гепатиту B і отримав за це Нобелівську премію.
Перший Всесвітній день боротьби з гепатитом було проведено у 2008 році з ініціативи Міжнародного альянсу з боротьби з гепатитом. У 2011 році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) офіційно внесла цю дату до свого календаря.
У цей день ВООЗ рекомендує медикам у всьому світі проводити просвітницькі акції, інформувати людей про вірусний гепатит і пов’язані з ним захворювання. Важливими є також профілактичні заходи, такі як діагностика та вакцинація проти гепатиту.
Інші події в цей день:
1914 – початок Першої світової війни;
1916 – заборона імпорту опіуму і кокаїну до Великої Британії;1917 – Мала Рада УНР затвердила особовий склад Генерального секретаріату на чолі з Володимиром Винниченком;
1959 – введення поштових індексів і встановлення сортувальних машин у Великій Британії;
1991 – створення Спілки офіцерів України;
1992 – в Ісламській Державі Афганістан жінкам заборонили з’являтися на телебаченні;
1994 – ухвалення Конституції Молдови;
2014 – українські війська звільнили від російських військ Авдіївку.
28 липня 1794 року були страчені 22 політичних діячі Великої Французької революції, включаючи Максиміліана Робесп’єра і Луї Антуана Сен-Жюста. Разом із ними були страчені ще багато інших людей, а кількість трупів від офіційних та неофіційних страт була такою великою, що в Парижі вирішили відкрити завод з обробки людської шкіри. Шкіра чоловіків виявилася міцнішою і еластичнішою, ніж шкіра тварин, з неї шили рукавички, лосини, портмоне, ботинки. За легендою, один з лідерів революції Луї Антуан Сен-Жюст прийшов у лють, коли молода жінка відмовилася відповісти взаємністю на його любовні залицяння, і наказав її стратити, а з її шкіри замовив собі жилет, який носив кожен день. Самого ж Сен-Жюста стратили на гільйотині саме цього дня. Станіслав Єжи Лец мав рацію, коли сказав: “Французька революція наочно показала, що програють ті, хто втрачає голову.”
28 липня 1858 року відбулися ще дві знакові події в історії. Вільям Гершель, службовець британської адміністрації, вимагав від індійця Редьярда Конаи, постачальника матеріалів для будівництва дороги, засвідчити контракт своїм відбитком пальця. Пізніше, провівши численні дослідження, він запропонував цей спосіб ідентифікації генеральному інспектору тюрем Бенгалії. Людина могла постаріти, її обличчя та фігура могли змінитися через старість і хворобу, але малюнок кінчиків пальців залишався незмінним. Так був відкритий особистий незмінний знак людини, а криміналістика отримала дактилоскопію. Сучасні криміналісти вважають, що достовірність ідентифікації особи за відбитками пальців становить лише 98 відсотків. Це означає, що в середньому кожен 50-й випадок осуду людини на основі ідентифікації відбитків пальців може бути судовою помилкою. Вина за це лежить не на дактилоскопії, а на непрофесіоналізмі слідства.
У той же день французький фотограф і карикатурист Фелікс Надар, який запатентував ідею використання аерофотозйомки для виготовлення карт і розвідки, провів першу в історії фотозйомку з підйомом на аеростаті. Так з’явилася аерофотозйомка, яка відіграла важливу роль при складанні карт і проведенні розвідки як у мирний, так і у воєнний час. Надар запатентував у 1858 році ідею фотографування з повітряної кулі, яку сам і втілював. У 1861 році він сконструював аеростат “Гігант” і кілька разів піднімався на ньому над Парижем. Під час облоги Парижа німецькими військами у 1870 році він організував рекогносцировки пересування ворожих армій за допомогою повітряних куль. Перша аерофотозйомка з літака була здійснена французами Райтом і Бонвіланом на початку XX століття.
