18 лютого відзначаються Міжнародний день батарейки та День Плутона. Цей день запам’ятався подіями, які суттєво впливали на політику Європи, розвиток науки, появу культових творів і переломні моменти ХХ–ХХІ століть.
Міжнародний день батарейки
Цей день відзначається у день народження Алессандро Вольта — італійського фізика, який у 1800 році створив першу електричну батарею, відому як «вольтів стовп». Його відкриття стало основою для розвитку електрохімії та дало змогу вперше отримувати стабільний електричний струм у лабораторних умовах.
Зараз батарейки та акумулятори використовуються майже в кожній сфері життя: від побутових пристроїв до транспорту, медицини та космічних технологій. Розвиток сучасних літій-іонних акумуляторів зробив можливими смартфони, ноутбуки, електромобілі та системи накопичення енергії, а також стимулював пошук безпечніших і довговічніших технологій зберігання електрики.
Цікаві факти
У першому «вольтовому стовпі» Алессандро Вольта використовував чергування цинкових і мідних пластин, між якими прокладали тканину, змочену соляним розчином або кислотою. Така конструкція давала постійний струм, чого не могли забезпечити попередні електростатичні експерименти.
У 1859 році французький фізик Гастон Планте створив перший перезаряджуваний акумулятор — свинцево-кислотний. Попри поважний вік технології, саме цей тип акумуляторів досі масово використовується в автомобілях і резервних системах живлення.
Літій-іонні акумулятори, без яких неможливо уявити сучасну електроніку, стали комерційно доступними лише на початку 1990-х. Першою великою компанією, яка запустила їх у масове виробництво, була Sony, і це різко змінило ринок портативних пристроїв.
У космічній техніці батареї мають критичне значення, бо сонячні панелі працюють не завжди. На Міжнародній космічній станції використовували нікель-водневі акумулятори, а пізніше їх поступово замінювали на літій-іонні, які легші та мають більшу енергоємність.
Одна з найбільших проблем сучасних батарей — не виробництво, а переробка. Літій-іонні акумулятори містять цінні матеріали, зокрема кобальт, нікель і літій, але складність розбирання призводить до того, що значна частина відпрацьованих батарей у світі досі не переробляється належним чином.
В Україні працюють підприємства, які займаються збором і переробкою батарейок та акумуляторів, але головною проблемою залишається те, що більшість використаних батарей усе ще потрапляє на звалища. Навіть одна пальчикова батарейка може забруднити ґрунт токсичними сполуками важких металів, якщо її оболонка зруйнується.
Температура дуже сильно впливає на роботу батарей. На морозі батарейки швидше «сідають» не тому, що енергія зникає, а тому що хімічні реакції всередині сповільнюються, і напруга падає до рівня, коли пристрій відмовляється працювати.
Найпоширеніший тип батарейки у світі — лужна (alkaline), але вона не є найефективнішою. У багатьох пристроях вигідніше використовувати акумулятори або літієві батарейки, бо вони довше тримають заряд і краще працюють при низьких температурах.
Літій-іонні батареї можуть загорятися через пошкодження або виробничий дефект, бо всередині є легкозаймистий електроліт. Саме тому авіакомпанії часто забороняють перевозити великі акумулятори в багажі, дозволяючи їх лише в ручній поклажі.
У 2019 році українські науковці та інженери активно працювали над розробками для покращення систем накопичення енергії, зокрема для сонячних і вітрових електростанцій. Це стало особливо актуальним через зростання частки відновлюваної енергетики, де батареї потрібні для стабільності електромережі.
День Плутона
Цей день обрали на честь відкриття цієї карликової планети американським астрономом Клайдом Томбо у 1930 році в обсерваторії Ловелла. Плутон довгий час вважали дев’ятою планетою Сонячної системи, але з розвитком астрономії стало зрозуміло, що за своїми характеристиками він відрізняється від класичних планет.
У 2006 році Міжнародний астрономічний союз змінив класифікацію Плутона, офіційно віднісши його до карликових планет. Попри це, інтерес до нього не зменшився, адже Плутон має складну будову, тонку атмосферу та супутники, а також залишається одним із найцікавіших об’єктів поясу Койпера. Його дослідження допомагає краще зрозуміти, як формувалися далекі частини Сонячної системи.
Цікаві факти
Плутон був відкритий завдяки багатомісячному порівнянню фотопластинок: Клайд Томбо шукав об’єкт, який зміщувався на фоні зірок, і саме так помітив нове небесне тіло, яке спочатку називали «Планета X».
Назву «Плутон» запропонувала 11-річна школярка з Великої Британії Венеція Берні. Вона обрала ім’я римського бога підземного світу, і ця пропозиція швидко стала офіційною.
Плутон менший за Місяць, хоча довгий час його уявляли значно більшим. Його діаметр становить приблизно 2377 км, і це робить його одним із найменших великих об’єктів у Сонячній системі.
Плутон і його супутник Харон настільки близькі за масою, що їх іноді називають подвійною системою. Центр їхньої спільної орбіти знаходиться не всередині Плутона, а поза ним, що є рідкісним випадком для планетних тіл.
На поверхні Плутона є рівнина у формі серця, яку назвали Томбо Регіо на честь відкривача. Ця область складається переважно з замерзлого азоту і виглядає відносно молодою за геологічними мірками.
Температура на Плутоні може опускатися до приблизно -230 °C, але навіть за таких умов там відбуваються активні процеси: лід азоту та метану може переміщатися і змінювати ландшафт.
Атмосфера Плутона дуже розріджена і складається переважно з азоту з домішками метану та чадного газу. Коли Плутон віддаляється від Сонця, частина атмосфери може буквально «вимерзати» і осідати на поверхню.
Космічний апарат New Horizons у 2015 році став першим і поки єдиним, що пролетів повз Плутон на близькій відстані. Він передав детальні знімки гір, льодовиків і шаруватої атмосфери, які повністю змінили уявлення про цей об’єкт.
Плутон робить один оберт навколо Сонця приблизно за 248 років, тому з моменту його відкриття він ще не завершив навіть одного повного оберту по своїй орбіті.
В Україні Плутон часто згадують у популяризації астрономії, а його перекласифікація у 2006 році стала однією з найобговорюваніших новин у наукових колах та освітніх програмах, бо це був рідкісний випадок, коли змінювався сам підхід до визначення поняття «планета».
Історичні події в цей день
1386 — шлюб великого князя литовського Владислава Ягайла з 12-річною польською королевою Ядвігою став ключовим кроком до створення польсько-литовської унії. Цей союз заклав основу для майбутнього об’єднання державних інтересів Польщі та Литви й суттєво змінив баланс сил у Центрально-Східній Європі.
1839 — Полоцький собор офіційно ліквідував Берестейську унію на території Російської імперії та перевів значну частину греко-католицьких парафій у підпорядкування православної церкви. Це рішення стало важливим елементом політики русифікації та посилення контролю імперії над західними землями.
1885 — у США вперше опублікували роман Марка Твена «Пригоди Гекльберрі Фінна», який згодом став одним із найвідоміших творів американської літератури. Книга вирізнялася живою розмовною мовою та гострим поглядом на суспільні проблеми, що зробило її водночас популярною і суперечливою.
1930 — американський астроном Клайд Томбо, аналізуючи фотографічні пластинки, виявив нове небесне тіло, яке згодом отримало назву Плутон. Його відкриття стало результатом систематичного пошуку так званої «планети X», а офіційне повідомлення про знахідку оприлюднили пізніше — 13 березня.
1932 — Японська імперія, продовжуючи військову експансію в Маньчжурії, оголосила про створення маріонеткової держави Маньчжоу-го. Формально вона мала власну владу, але фактично повністю контролювалася Японією і стала важливим елементом її стратегічної присутності в регіоні.
1943 — у берлінському Палаці спорту Йозеф Геббельс виголосив промову, у якій закликав німецьке суспільство до «тотальної війни». Виступ став одним із головних пропагандистських сигналів Третього рейху після поразки під Сталінградом і був спрямований на мобілізацію населення та економіки.
1954 — у Лос-Анджелесі письменник Рональд Габбард започаткував організацію, що згодом стала відома як Церква саєнтології. Вона розвинулася з його ідей про діанетику та психологічне «очищення», а пізніше перетворилася на міжнародний рух, який викликав багато суперечок.
1960 — у США відкрилися VIII Зимові Олімпійські ігри, що проходили у Скво-Веллі, штат Каліфорнія. Це була перша зимова Олімпіада, де широко застосовували телетрансляції, а самі змагання стали важливою подією для розвитку зимового спорту в Північній Америці.
1965 — Гамбія проголосила незалежність від Великої Британії, завершивши колоніальний період своєї історії. Країна отримала суверенітет у межах Британської Співдружності, що стало важливим кроком у формуванні її державних інституцій.
1978 — пісня «Hotel California» гурту Eagles отримала премію «Греммі» в категорії «Запис року». Композиція стала однією з найвідоміших у рок-музиці, а її впізнаваний гітарний фінал вважають одним із символів американської музики 1970-х.
1978 — на Гаваях відбулися перші змагання Ironman, які започаткували один із найскладніших форматів тріатлону у світі. Ідея полягала у поєднанні плавання, велогонки та марафону в одному випробуванні, що швидко перетворило Ironman на культову спортивну подію.
1979 — у пустелі Сахара випав сніг, що стало рідкісним природним явищем, зафіксованим очевидцями. Хоча опади були нетривалими, сама подія стала сенсацією через те, що такі явища в одному з найспекотніших регіонів планети трапляються вкрай рідко.
1992 — Україна встановила дипломатичні відносини з Хорватією та Угандою. Це було частиною активного розширення міжнародного визнання та формування зовнішньополітичних зв’язків після відновлення незалежності.
2001 — агента ФБР Роберта Хансена заарештували за шпигунство на користь СРСР, а пізніше Росії. Його вважають одним із найнебезпечніших зрадників в історії американських спецслужб, оскільки він передавав секретні дані протягом багатьох років і завдав значної шкоди розвідувальній системі США.
2009 — у китайському Харбіні відкрилася XXIV Зимова Універсіада, яка зібрала спортсменів з десятків країн. Змагання стали важливою міжнародною подією для студентського спорту та підкреслили роль Харбіна як одного з головних центрів зимових дисциплін у Китаї.
2014 — у Києві на Майдані Незалежності почалася найтрагічніша фаза протистояння під час Революції Гідності. Упродовж наступних трьох днів загинули десятки людей, а події стали переломним моментом, який остаточно змінив політичний напрям країни.
2015 — парламент Молдови затвердив новий уряд на чолі з Кирилом Габурічем. Це рішення стало спробою стабілізувати ситуацію в країні після затяжних політичних переговорів та суперечок між партіями.
Князь литовський Ягайло, прийняв католицтво та одружився з одинадцятирічною польською правителькою
18 лютого 1386 року великий князь литовський Ягайло, виконуючи домовленості між Великим князівством Литовським і Польщею, прийняв католицтво та одружився з одинадцятирічною польською правителькою Ядвігою. Після цього він став польським королем під іменем Владислав і започаткував династію Ягеллонів, яка керувала Польщею та пов’язаними з нею землями майже двісті років.
Для Ягайла цей крок був способом розв’язати одразу кілька стратегічних проблем. Він очолював величезну державу, яка залишалася одним із останніх язичницьких центрів Європи, і це давало Тевтонському ордену зручний привід для нападів під гаслом «хрещення невірних». Прийняття католицтва не лише змінювало релігійний статус Литви, а й фактично позбавляло хрестоносців морального виправдання для військових походів на її території.
Польща також отримувала вигоду, адже на троні перебувала зовсім юна Ядвіга, і польська знать потребувала сильного монарха, здатного захищати державу та повертати втрачені землі. Шлюб із Ягайлом забезпечував Польщі союз із потужним сусідом і відкривав шлях до політичного об’єднання, яке швидко перетворилося на одну з найвпливовіших сил у регіоні.
Найбільші особисті труднощі ця угода створювала саме для Ядвіги Анжуйської. Вона була освіченою, глибоко релігійною дівчиною і вже мала заручини з австрійським герцогом Вільгельмом, до якого ставилася з симпатією. Натомість її майбутній чоловік був удвічі старший і походив із середовища, яке в польських уявленнях виглядало «варварським».
За легендою, Ядвіга навіть намагалася сокирою прорубати ворота Вавельського замку, щоб утекти до Вільгельма, однак духовенство переконало її, що цей шлюб є її релігійним обов’язком і принесе християнство цілому народові. Вона погодилася, а згодом увійшла в історію як свята покровителька Польщі, хоча прожила недовго і не залишила спадкоємців.
Цей шлюб мав наслідки, які виходили далеко за межі особистої долі двох людей. Союз Польщі та Литви поступово сформував державний простір, що вплинув на майбутнє Литви, Польщі, Білорусі та України на багато поколінь уперед, визначивши політичні кордони, культурні процеси й напрямок розвитку регіону.
Цікаво, що історія могла піти іншим шляхом, і Польща теоретично могла опинитися ближче до православного світу. Ягайло певний час розглядав варіант переходу в православ’я і навіть мав православне ім’я Яків. За два роки до цих подій він вів переговори з московським князем Дмитром Донським щодо можливого хрещення Литви за православним обрядом і шлюбу з його дочкою. Однак постійна загроза з боку католицьких хрестоносців змушувала шукати рішення, яке мало б найсильніший політичний ефект саме на Заході.
У результаті Ягайло зробив вибір на користь католицтва й коронації, що дало йому можливість створити міцну державну конструкцію, яка простягалася від Балтійського до Чорного моря, і водночас забрало у Тевтонського ордену головний привід для агресії проти литовських земель.
Гетьмана Івана Мазепу нагородили орденом Святого Андрія Первозванного з девізом «За віру і вірність»
18 лютого 1700 року гетьмана Івана Мазепу нагородили орденом Святого Андрія Первозванного з девізом «За віру і вірність». Він став другим кавалером найвищої нагороди Російської держави, отримавши її за заслуги у війнах проти Османської імперії та Кримського ханства. Орден Мазепі вручив особисто Петро І, що підкреслювало тодішній високий рівень довіри до гетьмана. На прощання Мазепі також подарували коштовний угорський золотий кафтан із діамантовими застібками, підбитий соболями.
Цікавим є те, що серед небагатьох портретів Мазепи, які дійшли до нашого часу, лише на одному він зображений із стрічкою та зіркою ордена Святого Андрія. Йдеться про гравюру 1818 року, виконану А. Осиповим за малюнком Д. Сплітетессера для книги Дмитра Бантиша-Каменського «Історія Малоросії». У 1703 році Мазепа отримав ще одну престижну нагороду — орден Білого Орла від польського короля Августа ІІ, який тоді був союзником у боротьбі проти шведів і називав гетьмана своїм вірним другом.
Подальші події різко змінили його становище. У 1708 році під час Північної війни Мазепа перейшов на бік шведського короля Карла XII. Для Петра І, який власноруч нагороджував гетьмана, це стало серйозним політичним ударом і особистою образою. Мазепу офіційно позбавили ордена Святого Андрія Первозванного, а також провели показову церемонію символічного зривання кавалерської стрічки з опудала гетьмана.
Окремим актом приниження стало створення спеціальної «нагороди» — так званого «Ордена Юди», виготовленого в єдиному екземплярі за наказом Петра І. Це був срібний круг вагою близько 5 кілограмів із зображенням Юди Іскаріота на осиці та написом із прокляттям, який мав підкреслити сприйняття вчинку Мазепи як зради.
Представлення Конгресу США «доктрини Ніксона»
18 лютого 1970 року Конгресу США була представлена «доктрина Ніксона». Її також називають «Гуамською», оскільки президент уперше публічно сформулював ці принципи під час виступу перед американськими військовими на базі США на острові Гуам.
Згідно з доктриною Сполучені Штати заявляли, що й надалі братимуть участь у забезпеченні оборони своїх союзників, але залишають за собою право самостійно визначати масштаби, форми та межі такого втручання, керуючись власними національними інтересами. На практиці це означало готовність допомагати союзникам вести війну ресурсами, озброєнням і підтримкою, але без прямого ведення бойових дій основними силами США.
Найбільш конкретно доктрина стосувалася війни у В’єтнамі та передбачала перенесення головного тягаря бойових дій з американських експедиційних військ на армію уряду Південного В’єтнаму. Вашингтон гарантував союзнику так звану «ядерну парасольку», тобто захист від можливого втручання великих держав, насамперед СРСР і Китаю, а також був готовий забезпечувати авіаційну та військово-морську підтримку. Водночас основні наземні операції мали виконуватися силами місцевих військ, а пряме збройне втручання США розглядалося лише у випадку нападу з боку Китаю або Радянського Союзу.
У липні 1969 року розпочалося поступове виведення американських військ з В’єтнаму, яке тривало понад три роки. Таким чином Ніксон реалізував обіцянку завершити участь США у війні, хоча його президентство завершилося скандалом: він став єдиним президентом США, який пішов у відставку до завершення свого терміну.
Наступні президенти також формували власні зовнішньополітичні підходи. Джиммі Картер у 1979 році демонстрував готовність до зближення з СРСР, але вже у 1980 році заявив про можливість застосування американської військової сили в районі Перської затоки та фактично підтримав розширення сил швидкого реагування.
Рональд Рейган просував курс, який отримав назву «нового глобалізму», що зводився до підтримки тих держав і сил, які були союзниками США, та протидії тим, хто пропонував іншу модель світового устрою.
Джордж Буш-старший висунув концепцію «нового світового порядку», яка передбачала домінування США як провідної держави у глобальній політиці та економіці після завершення холодної війни.
Білл Клінтон робив ставку на зміцнення ролі США як головного центру впливу в однополярному світі та на активний тиск і вплив на пострадянський простір, включно з Росією, що часто описують як концепцію «геополітичного плюралізму».
Джордж Буш-молодший сформулював доктрину, яка базувалася на ідеї збереження американської переваги та праві на превентивні удари, тобто випереджувальні дії у разі потенційної загрози. Цей підхід часто називають «доктриною американського домінування».
Барак Обама запропонував концепцію «перезавантаження» відносин із Росією, прагнучи стабілізувати діалог, щоб зосередитися на стратегічному стримуванні Китаю та зміцненні позицій США у світі.
Дональд Трамп просував підхід, за якого союзники мали брати на себе більшу фінансову відповідальність за власну безпеку. Він критикував глобалізм, якщо він вимагав значних витрат від США, та виступав проти тривалих воєн, у яких Сполучені Штати не могли досягти швидкого і чіткого результату.
