18 травня в Україні відзначають День резервіста та День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, в світі – Міжнародний день музеїв та Всесвітній день випічки. Також цей день назавжди запам’ятався в історії людства численними важливими подіями, здобутками, трагедіями та символами змін.
День резервіста в Україні
Це молоде, але символічно важливе свято, що вшановує громадян, готових у будь-який момент стати до зброї на захист держави. Цей день покликаний не лише нагадати про значення резерву Збройних сил, а й підкреслити роль свідомих, підготовлених людей, які поєднують цивільне життя із військовим обов’язком.
Офіційно свято започатковане 19 квітня 2019 року указом Президента України Петра Порошенка. Його ініціатива мала на меті зміцнити національну обороноздатність, підняти престиж служби в резерві та заохотити українців до участі у територіальній обороні. Указ був підписаний у період гібридної війни з Росією, коли стало очевидно, що перемога у війні 21 століття значною мірою залежить не лише від регулярного війська, а й від професійного, мотивованого резерву.
Станом на 2025 рік День резервіста став особливо актуальним, адже повномасштабна війна з Росією чітко показала, наскільки критичною є участь резервістів у захисті держави. Вони першими прибувають до військкоматів у години тривоги, проходять навчання, беруть участь у бойових операціях, стають ядром територіальної оборони та стратегічною опорою всієї армії.
Цей день вшановує не лише військових резервістів, а й добровольців, які після звільнення з основної служби зберігають бойовий досвід і готовність знову повернутись на фронт, якщо того вимагатиме ситуація. Серед них — ветерани АТО/ООС, учасники бойових дій, мобілізовані під час воєнного стану.
Цікаві факти
Україна має один із найбільших підготовлених резервів у Європі — після початку повномасштабної війни понад 1 мільйон громадян пройшли мобілізацію або долучилися до територіальної оборони.
У 2021 році в Україні створено систему територіальної оборони з чіткою структурою резервних батальйонів у кожній області. Саме резервісти стали основою спротиву під час перших днів вторгнення у лютому 2022 року.
Унікальною є і практика навчальних зборів для резервістів, що відбуваються кілька разів на рік. Під час цих зборів колишні військові та цивільні проходять інтенсивну бойову підготовку, відновлюють навички стрільби, тактики, зв’язку та медичної допомоги.
Вперше масове вручення почесного знаку “Резервіст року” відбулося саме 18 травня 2020 року — у другий рік святкування. Нагороду запровадили для відзначення тих, хто проявив високі результати під час навчань і мобілізацій.
Резервісти відіграють особливу роль у кіберзахисті, аналітиці та технічному забезпеченні армії — до лав резерву входять фахівці ІТ, медицини, інженерії, логістики, які поєднують цивільну кар’єру з готовністю до мобілізації.
День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу
Щороку 18 травня Україна вшановує пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу. Це не просто жалобна дата в календарі — це день, що поєднує в собі біль депортації, гідність спротиву, національну пам’ять і сучасну боротьбу за права кримських татар. У цей день також відзначається День боротьби за права кримськотатарського народу.
Дата є символічною і трагічною: саме 18 травня 1944 року радянський режим розпочав масову депортацію кримських татар з рідного Криму. Протягом лише кількох днів із півострова було насильно вивезено понад 180 тисяч осіб, більшість із них — жінки, діти, літні люди. Їх вивозили в товарних вагонах, без права на зупинки, без їжі та води, у жахливих антисанітарних умовах. Тисячі людей загинули в дорозі. Тисячі померли від голоду, хвороб і репресій уже на засланні — в Середній Азії, на Уралі, у Сибіру. За оцінками істориків, до половини депортованих загинули протягом перших років вигнання.
Репресії супроводжувалися цілковитим стиранням присутності кримських татар на мапі Криму: забороняли мову, змінювали топоніми, знищували історичну спадщину, а саму назву “татарин” робили синонімом “зрадника”. Проте попри заборони, приниження й переслідування, кримські татари зберегли свою мову, віру, культуру та мрію повернутись додому.
І лише через півстоліття — у роки перебудови та з початком незалежності України — з’явилася можливість масового повернення кримських татар до Криму. Вони будували свої домівки буквально на голому степу, без електрики й води, знову зіштовхуючись із дискримінацією, але не відмовляючись від права на свою землю.
12 листопада 2015 року Верховна Рада України офіційно визнала депортацію кримськотатарського народу в 1944 році геноцидом. Цим актом держава не лише вшанувала пам’ять загиблих, а й зафіксувала історичну правду, яка десятиліттями замовчувалась. Цей день став не лише днем пам’яті, а й днем визнання боротьби кримських татар за право бути господарями на своїй землі.
Після окупації Криму Росією у 2014 році тема геноциду кримських татар знову стала трагічно актуальною. Кремль відновив переслідування: кримських татар саджають у тюрми, оголошують “екстремістами”, забороняють Меджліс, заарештовують активістів і викрадають людей. Сучасна російська політика щодо Криму стала продовженням радянського терору. Відтак 18 травня — це не лише день скорботи за минулим, а й день солідарності з кримськими татарами, які нині опинилися під подвійним тиском — окупації та репресій.
Цікаві факти
Під час депортації 1944 року радянська влада вважала її “військовою операцією”: участь брали понад 32 тисячі співробітників НКВС, що діяли одночасно по всьому Криму.
Вигнані кримські татари не мали жодного права повертатися до Криму аж до кінця 1980-х років. За спроби повернення карали.
У 2015 році в Києві на майдані Незалежності вперше відбувся масштабний мітинг до Дня пам’яті жертв геноциду, в якому взяли участь не лише кримські татари, а й представники всіх національностей України, дипломати, правозахисники.
Того ж року в Меджлісі започаткували акцію “Запали вогонь у своєму серці” — символічне вшанування жертв депортації свічками пам’яті та хвилиною мовчання.
Після 2014 року влада в Криму забороняє проводити відкриті акції пам’яті 18 травня. Це змусило кримських татар відновити традицію таємного вшанування: свічки ставлять у вікнах, моляться в мечетях, вивішують кримськотатарський прапор на балконах.
2021 року Європейський парламент офіційно підтримав резолюцію, в якій визнав депортацію 1944 року злочином сталінського режиму й висловив солідарність із кримськотатарським народом у його боротьбі за права.
Міжнародний день музеїв
18 травня щороку в усьому світі відзначається Міжнародний день музеїв — свято, яке об’єднує всі культурні інституції планети довкола спільної мети: зберегти, показати й осмислити історичну та мистецьку спадщину людства. Його було започатковано у 1977 році на Генеральній асамблеї Міжнародної ради музеїв (ICOM), і з того часу день став важливою подією в календарі культурних ініціатив і світового музейного руху.
Міжнародний день музеїв покликаний звернути увагу суспільства на роль музеїв як майданчиків культурного діалогу, міжнаціонального порозуміння, соціальної згуртованості та переосмислення минулого. Це не просто сховище експонатів, а простір живої пам’яті, наукової роботи й публічної дискусії. Музеї не лише зберігають речі — вони розповідають історії, які формують національну та особисту ідентичність.
Кожного року ICOM оголошує нову тему, яка задає тон музейним заходам у всьому світі. Це можуть бути теми, пов’язані зі зміною клімату, постколоніальною спадщиною, цифровізацією, питаннями інклюзії чи переосмисленням ролі музеїв під час криз. Музеї в цей день стають простором відкритих дискусій, майстер-класів, інтерактивів, віртуальних турів, концертів, нічних екскурсій і мистецьких перформансів.
Для України Міжнародний день музеїв особливо значущий у час війни. РФ завдала величезної шкоди культурній спадщині: зруйновано десятки музеїв, пошкоджено або розграбовано тисячі експонатів, зокрема у Херсоні, Маріуполі, Ізюмі, Слов’янську, Бахмуті. У відповідь українські музейники розгорнули героїчну кампанію з евакуації та збереження фондів, а також вийшли на міжнародну арену, заявляючи про злочини проти культури як частину геноциду.
Цікаві факти
Вперше акцію “Ніч у музеї”, приурочену до Дня музеїв, було проведено у Франції, а згодом вона набула популярності в багатьох країнах. Музеї відчиняють двері до пізньої ночі, дозволяючи відвідувачам зазирнути за лаштунки, побачити виставки у новому світлі, взяти участь у квестах і нічних читаннях.
У 2022 році понад 37 тисяч музеїв з 158 країн долучилися до святкування Міжнародного дня музеїв. Це один із наймасовіших культурних днів у світі.
У 2020 році, під час пандемії COVID-19, музеї вперше в історії відзначали День музеїв майже повністю онлайн: були створені віртуальні екскурсії, онлайн-лекції, інтерактивні виставки та акції у соцмережах, що продемонстрували гнучкість музеїв у кризовий час.
ICOM підкреслює, що музеї XXI століття — це не лише про минуле, а й про майбутнє. Їхня роль — сприяти критичному мисленню, сталому розвитку, формуванню громадянської свідомості та боротьбі з фейками.
Всесвітній день випічки
Це одне з найприємніших і найароматніших свят у році, яке відзначають щороку у третю неділю травня. Це неофіційне, але популярне у багатьох країнах світу свято, яке об’єднує професійних пекарів, домашніх кулінарів, блогерів і всіх, хто любить готувати чи просто насолоджуватись запахом свіжої здоби.
Свято започаткували близько 2012 року за ініціативою компанії Stork, що виробляє кулінарні інгредієнти, з ідеєю надихнути людей у всьому світі на випікання чогось власноруч. Гаслом World Baking Day стало закликання до дії: “Пекти не лише для себе — пекти для інших”. З самого початку акцент робився на тому, що випічка — це спосіб подарувати турботу, любов і увагу близьким, сусідам, друзям або навіть незнайомцям.
Всесвітній день випічки — це нагадування, що випікання хліба, тістечок, пирогів або булочок — не лише кулінарна практика, а глибоко емоційний акт. Це про дотик до традиції, пам’ять про бабусину кухню, особливу тишу в домі, коли в духовці піднімається щось домашнє, запашне.
Цікаві факти
Під час одного з перших свят у соцмережах учасники з понад 40 країн ділилися фото своїх пирогів, мафінів, круасанів і хлібів із хештегом #WorldBakingDay.
У деяких країнах до цього дня проводять пекарські челенджі: наприклад, “спробуй спекти щось, чого ще ніколи не пік”, або “спеки і поділись”.
Найстарішою відомою випічкою вважається хліб, знайдений у Йорданії — йому близько 14 тисяч років. Це доводить, що випікання хліба передувало навіть розвиткові сільського господарства.
У багатьох культурах випічка має сакральне значення: від обрядових хлібів на весілля і похорон до великодніх пасок, маци, калачів і різдвяного печива.
Історичні події в цей день
1915 — Під Ригою відбулося перше в історії випробування танка: машину, що отримала назву “Усюдихід”, створили за проєктом інженера Пороховщикова. Це був прообраз бронетехніки, яка згодом змінила хід світових війн.
1917 — У Києві розпочався I Всеукраїнський військовий з’їзд, який відіграв ключову роль у формуванні української національної армії під час визвольних змагань.
1920 — Всеукраїнська православна Церковна рада проголосила автокефалію Української православної церкви — це стало першим кроком до духовної незалежності українців у буремну добу після розпаду імперій.
1927 — Голлівудська зірка Норма Толмадж випадково залишила слід своєї ноги в ще м’якому асфальті, що згодом надихнуло на створення знаменитої Алеї слави — символу кінематографа й вічної слави.
1944 — Радянська влада розпочала депортацію кримськотатарського народу з Криму. Понад 100 тисяч людей було вивезено на спецпоселення — трагедія, яка отримала визнання як акт геноциду.
1949 — У Нью-Йорку відкрили перший вертолітний майданчик — це стало новим етапом у розвитку міського транспорту й повітряного сполучення в мегаполісах.
1951 — ООН ввела економічні санкції проти Китаю за підтримку Північної Кореї під час Корейської війни — перше таке жорстке рішення в історії цієї міжнародної організації.
1953 — Американка Жаклін Кокран увійшла в історію як перша жінка, яка подолала звуковий бар’єр на літаку — прорив для жіночої авіації та гендерної рівності в технічних галузях.
1974 — Індія здійснила перше успішне ядерне випробування й стала шостою державою світу, яка володіє ядерною зброєю.
1980 — В Івано-Франківську урочисто відкрили художній музей, який нині є одним із найважливіших осередків візуального мистецтва в Західній Україні.
1980 — Того ж дня в США сталося виверження вулкана Святої Олени у штаті Вашингтон, яке забрало життя 57 осіб і стало одним із наймасштабніших природних катаклізмів у сучасній історії країни.
1981 — У Цюриху американський спортсмен Рональдо Нехеміа став першим у світі, хто пробіг 110 метрів із бар’єрами менш ніж за 13 секунд — неймовірне досягнення в легкій атлетиці.
1990 — Французький швидкісний потяг TGV встановив рекорд швидкості — 515,3 км/год, відкривши нову еру залізничних перевезень.
1991 — Британка Гелен Шерман стала першою жінкою з Великої Британії, яка побувала в космосі — її місія на кораблі «Союз» закріпила присутність жінок у космічній науці.
1997 — Ірландка Бріджет Діррен отримала диплом із відзнакою у віці 102 років — приклад виняткової сили духу й жаги до знань, який потрапив до Книги рекордів Гіннеса.
1998 — В Індонезії тисячі студентів захопили будівлю парламенту в Джакарті, чим прискорили падіння режиму президента Сухарто після 32 років авторитарного правління.
1999 — Уряд Канади ухвалив рішення не регулювати Інтернет — історичний крок на користь свободи слова та розвитку цифрової демократії.
2005 — Україна ратифікувала Оттавську конвенцію й офіційно зобов’язалася знищити п’ятий за обсягами арсенал протипіхотних мін у світі — важливий внесок у глобальну протимінну безпеку.
