19 січня відзначаються День доброї пам’яті та Всесвітній день домашнього сиру. Цей день у різні століття поєднав політичні злами, технологічні прориви та культурні події, які мали довготривалі наслідки для окремих країн і всього світу.
День доброї пам’яті
Цей день зосереджений на усвідомленому ставленні до спогадів і роботи пам’яті. Йдеться про здатність зберігати в пам’яті події, людей і переживання, що підтримують внутрішню рівновагу та допомагають краще орієнтуватися в теперішньому. Пам’ять формує особисту ідентичність, впливає на рішення й емоційні реакції, тому увага до її якості має практичне значення в повсякденному житті.
Сьогоднішній день також пов’язаний з простими діями, які допомагають підтримувати пам’ять у хорошому стані: фіксація важливих моментів, усвідомлене пригадування подій, розмови про пережите, читання та навчання. Дослідження показують, що регулярне звернення до позитивних спогадів знижує рівень стресу та покращує здатність до запам’ятовування нової інформації. Формування доброї пам’яті є процесом, що поєднує досвід минулого, увагу в теперішньому та наміри на майбутнє.
Цікаві факти
У Стародавній Греції богинею пам’яті вважали Мнемозіну, матір дев’яти муз, і вважалося, що без пам’яті неможливі ні мистецтво, ні наука, ні усна передача знань.
Людський мозок не зберігає спогади як відеозапис: щоразу під час пригадування інформація частково перебудовується, тому спогади з часом можуть змінюватися, навіть якщо людина впевнена в їх точності.
Існує рідкісне явище гіпертимезії, за якого люди пам’ятають майже кожен день свого життя з деталями, включно з погодою та дрібними подіями, і для багатьох із них це радше психологічне навантаження, ніж перевага.
Запахи мають прямий зв’язок з центрами пам’яті мозку, тому аромат може викликати дуже давні та емоційно насичені спогади швидше, ніж зорові або слухові сигнали.
У середньовічній Європі використовували «палаци пам’яті» — уявні простори, де інформацію розміщували в знайомих кімнатах, і ця техніка досі застосовується професійними мнемоністами.
В Україні збереження пам’яті історично пов’язане з усною традицією: думи, кобзарські пісні та родинні перекази століттями передавали події без письмових джерел.
Українські вишиванки часто містили орнаменти, що виконували роль пам’яті роду, у яких кодувалися події, походження та важливі життєві етапи сім’ї.
Дослідження показали, що ведення щоденника покращує довготривалу пам’ять, оскільки поєднує письмо, емоційне осмислення та повторне пригадування подій.
Люди краще пам’ятають незавершені дії, ніж завершені, що відоме як ефект Зейгарник і пояснює, чому незакриті справи постійно повертаються в думках.
Під час сильного стресу пам’ять може працювати вибірково: деталі навколишнього середовища стираються, а ключові емоційні моменти фіксуються надовго.
Всесвітній день домашнього сиру
Цей день присвячений кисломолочному продукту, який має давню історію та широке побутове використання. Домашній сир, відомий у світі як кварк, виготовляють шляхом сквашування молока та відокремлення сироватки, без складних технологічних процесів. Він легко засвоюється, містить білки, кальцій і молочнокислі бактерії, тому здавна був важливою частиною раціону в різних регіонах Європи.
Сьогоднішній день пов’язаний з традиціями домашнього приготування їжі та збереженням кулінарної спадщини. Домашній сир використовують як самостійний продукт і як основу для солоних і солодких страв, випічки та десертів. У різних культурах він має власні назви, рецептурні особливості та способи споживання, але всюди залишається прикладом доступної та поживної їжі, яка не потребує складної обробки.
Цікаві факти
У Давньому Римі кисломолочні сири вважалися їжею простолюдинів, але їх активно споживали легіонери через високу поживність і здатність довго зберігатися в прохолодних умовах.
Слово «quark» походить зі старонімецької мови й спочатку означало щось м’яке або крихке, не маючи жодного стосунку до фізики, де цей термін з’явився значно пізніше.
У Німеччині кварк настільки популярний, що існують регіони, де його споживання на душу населення перевищує споживання твердих сирів.
Домашній сир майже не піддається визріванню, тому зберігає більшу частину молочних білків у природному стані, на відміну від багатьох твердих сирів.
У Скандинавії кваркоподібні продукти традиційно змішують з ягодами та злаками і вважають повноцінною ранковою стравою.
В Україні домашній сир був базовим продуктом селянського харчування і входив до обрядових страв, зокрема начинок для вареників і сирних пасок.
Українські господині здавна визначали якість сиру без смаку, розтираючи його між пальцями: добрий сир мав бути м’яким і не скрипіти.
У XIX столітті домашній сир часто використовували як джерело білка під час постів, оскільки він вважався легшим для травлення, ніж м’ясо.
У деяких країнах Центральної Європи кварк традиційно вживали як солону страву з цибулею та спеціями, а солодкі варіанти з’явилися значно пізніше.
Історичні події в цей день
1795 — унаслідок Батавської революції припинила існування Голландська республіка, а на її місці була проголошена Батавська республіка, орієнтована на ідеї Французької революції. Зміна влади означала кінець старої олігархічної системи та початок глибоких політичних і соціальних реформ у Нідерландах.
1825 — нью-йоркські підприємці Езра Деггетт і Томас Кенсетт офіційно закріпили патент на консервування морепродуктів у бляшаних банках. Це стало важливим кроком у розвитку харчової промисловості, дозволивши значно подовжити термін зберігання продуктів і зробити їх доступними далеко від місць вилову.
1903 — було оголошено про проведення першої велогонки «Тур де Франс», яка спочатку задумувалася як рекламний проєкт спортивної газети. З часом вона перетворилася на головне багатоденне велозмагання світу та символ професійного велоспорту.
1906 — вийшов перший номер українського сатиричного журналу «Шершень», який став помітним явищем у культурному житті початку ХХ століття. Видання використовувало гумор і карикатуру для критики суспільних проблем і політичних реалій того часу.
1907 — у журналі «Вар’єте» з’явилися перші регулярні рецензії на кінофільми, що фактично започаткувало кінокритику як окремий жанр журналістики. Кіно почали сприймати не лише як розвагу, а як мистецтво, яке потребує аналізу й оцінки.
1915 — французький винахідник Жорж Клод отримав патент на неонову трубку, що швидко знайшла застосування у зовнішній рекламі. Неонове світло змінило вигляд міст, особливо вночі, і стало символом урбаністичної культури ХХ століття.
1925 — спільне засідання ВУАН ухвалило рішення про створення Медичного відділу, що сприяло системному розвитку медичних досліджень в Україні. Це заклало наукову основу для підготовки фахівців і розвитку вітчизняної медицини.
1938 — компанія General Motors першою у світі розпочала серійне виробництво дизельних двигунів для легкових автомобілів. Цей крок відкрив новий етап у автомобілебудуванні, зробивши дизельні технології масовими.
1946 — у Великій Британії було створено Союз українців, який став важливим осередком збереження національної ідентичності для української діаспори. Організація відігравала значну роль у культурному, освітньому та громадському житті емігрантів.
1946 — того ж року було засновано Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу, який розглядав воєнні злочини Японії часів Другої світової війни. Суд став продовженням глобальної спроби притягнути до відповідальності винних у воєнних злочинах.
1955 — президент США Дуайт Ейзенхауер надав дозвіл на перший телевізійний показ записаної пресконференції. Це рішення змінило характер політичної комунікації, зробивши владу більш публічною та доступною для широкої аудиторії.
1963 — відбувся перший телевізійний виступ гурту The Beatles, що став початком їхнього стрімкого зростання світової популярності. Телебачення перетворило музикантів на глобальний феномен і символ нової молодіжної культури.
1966 — Індіра Ганді обійняла посаду прем’єр-міністра Індії, ставши однією з перших жінок на чолі великої держави. Її правління суттєво вплинуло на внутрішню та зовнішню політику країни.
1978 — у Німеччині з конвеєра зійшов останній автомобіль «Фольксваген Жук», модель, яка стала однією з найвпізнаваніших у світі. Водночас виробництво цієї машини ще тривалий час продовжувалося в Мексиці.
1981 — Алжирські угоди офіційно завершили кризу з американськими заручниками, захопленими під час штурму посольства США в Тегерані. Подія мала серйозні політичні наслідки для міжнародних відносин і внутрішньої політики США.
2012 — Федеральне бюро розслідувань США закрило популярний файлообмінний сайт Megaupload, звинувативши його в масових порушеннях авторських прав. Це стало знаковою подією у дискусіях про цифрову власність і свободу інтернету.
2014 — у Києві на вулиці Грушевського розпочалося відкрите протистояння учасників Революції гідності з режимом Віктора Януковича, відоме як Вогнехреща. Ці події стали переломним моментом протестів і призвели до подальших радикальних змін у країні.
2017 — в Україні офіційно було зареєстровано Національну суспільну телерадіокомпанію, що ознаменувало запуск Суспільного мовлення. Це стало важливим кроком у реформуванні медіапростору та відокремленні його від прямого державного впливу.
2038 — о 03:14:08 за всесвітнім часом настане так звана проблема 2038 року, пов’язана з переповненням лічильника часу в 32-розрядних Unix-системах. Без оновлення програмного забезпечення це може призвести до збоїв у роботі окремих комп’ютерних систем.
День народження Едгара По
19 січня 1809 року народився Едгар Аллан По — американський письменник, поет, літературний критик і редактор, якого вважають засновником сучасного детективного жанру та психологічної прози. Його тексти змінили уявлення про художню літературу, поєднавши аналіз людської свідомості, тривогу, страх і раціональне мислення. Артур Конан Дойл прямо визнавав визначальний вплив По на створення образу Шерлока Голмса, ставлячи риторичне запитання: де був детективний жанр до того, як По вдихнув у нього життя.
Вважається, що творчість По вплинула і на становлення наукової фантастики, зокрема через поєднання наукових ідей із художньою уявою. Окремою стороною його інтересів була криптографія: він публічно пропонував читачам надсилати власні шифри й обіцяв розгадати їх протягом пів року — і дотримувався слова. Деякі дослідники припускають, що По міг бути причетний до містичної історії так званих криптограм Бейла — трьох зашифрованих текстів, які нібито містять координати скарбу із золота й срібла, закопаного у Вірджинії поблизу Лінчберга. Загадку цих шифрів не розгадано й досі, а вартість можливого скарбу оцінюють у десятки мільйонів доларів.
Його особисте життя було сповнене втрат, хвороб і нестабільності, тому сучасники часто описували По як нещасливу людину. Парадокс полягає в тому, що саме внутрішні трагедії та душевні страждання стали поштовхом до створення його найсильніших творів. Він сформував власну філософію, в якій смерть, знання й безумство тісно переплітаються, створюючи похмурий, але гіпнотичний світ. Йому приписують схильність до алкоголю, але й досі незрозуміло, чи він зруйнував По, чи певною мірою вплинув на його творчий стан.
Смерть Едгара Аллана По залишається однією з найбільших загадок літературної історії. Його знайшли у стані марення, в чужому одязі, він кликав когось, не міг зв’язно говорити й помер за кілька днів у лікарні, так і не прийшовши до тями. Останніми словами, які йому приписують, стали: «Господи, допоможи моїй бідній душі». Попри коротке й трагічне життя, По залишив по собі вислови, які демонструють його гострий розум, скепсис до масової думки та глибоке розуміння людської природи:
«Думка більшості майже завжди є хибною, бо більшість людей — ідіоти».
«Жоден шлях не буде правильним, якщо ти не знаєш, куди йдеш».
«Варто пам’ятати, що газети здебільшого думають не про пошук істини, а про створення сенсації».
«Сиве волосся — це архів минулого».
«Почніть таврувати порядну людину як мерзотника, і ви пробудите в ній прагнення довести, що ви не помиляєтесь».
«Я божеволію з довгими інтервалами жахливої ясності розуму».
«Більшість людей вважає мудрецем лише того, хто висловлює думки, що суперечать загальноприйнятим уявленням».
«Я став безумцем, який страждає від тривалих нападів страшної розсудливості».
«Коли школярі хочуть обдурити старших, вони здатні творити дива».
«Ті, хто мріє вдень, усвідомлюють багато з того, що вислизає від тих, хто мріє лише вночі».
Передвиборча кампанія демагога Джеймса Кімбла Вардамана
19 січня 1904 року кандидат у губернатори штату Міссісіпі Джеймс Кімбл Вардаман, відомий під прізвиськом «Великий Білий вождь», під час виборчої кампанії публічно заявив: «Освічений негр небезпечніший за злочинця». Ця фраза стала концентрованим вираженням його політичної позиції та риторики, побудованої на расовій ненависті й страхах бідних білих фермерів Півдня США.
Вся кампанія Вардамана ґрунтувалася на ідеях переваги білої раси. Він відкрито виправдовував лінчування, виступав проти громадянських прав афроамериканців і закликав скасувати 14-ту та 15-ту поправки до Конституції США, які гарантували їм право голосу. Формально Вардаман був кваліфікованим адвокатом і використав юридичні механізми для позбавлення темношкірого населення виборчих прав, запропонувавши так званий тест на грамотність: виборця змушували вголос читати уривок із конституції штату та пояснювати його зміст. Якщо пояснення визнавали «незадовільним», людина втрачала право голосу. На практиці такі тести майже завжди «провалювали» саме афроамериканці.
Вардаман активно застосовував театральні й символічні прийоми для впливу на маси. Він носив довге волосся, одягався виключно в біле, так само виглядали й його прихильники — білий одяг і червоні шийні хустки. Колір як такий не мав принципового значення: важливою була візуальна єдність і створення образу «руху». До цього додавалися емоційні промови з гучними гаслами та вміння навіювати натовпу потрібні ідеї, апелюючи не до фактів і логіки, а до страхів, образ і пристрастей. Результатом стала перемога на виборах.
Політиків такого типу, чий стиль ґрунтується на маніпуляції емоціями виборців задля здобуття влади, називають демагогами. Сам термін походить з грецької мови й буквально означає «управління народом», а в політичному сенсі — словесний вплив, заснований на свідомому викривленні фактів. Інше значення цього поняття — міркування або вимоги, що спираються на грубе й однобічне тлумачення подій і явищ. Простіше кажучи, демагогія — це маніпуляція, що тримається на незнанні, напівправді або відвертій брехні.
Арістотель вважав демагогію найтяжчою хворобою демократії. Платон писав, що вона неминуча, бо в кожній демократії настає момент, коли демагог стає популярнішим за державного діяча, пропонуючи прості відповіді на складні проблеми. Найкоротше визначення демагога — це людина, яка обіцяє все, не маючи нічого. Зазвичай це талановиті оратори, які використовують брехню, пошук «винних», звинувачення в нелояльності, обіцянки неможливого, особисті образи, вульгарність і показну поведінку.
Після приходу до влади демагоги часто намагаються розширити власні повноваження, підриваючи верховенство права. Наслідками цього зазвичай стають концентрація влади в одних руках, призначення некомпетентних лояльних осіб на ключові посади та системна корупція.
Запевнення Володимира Зеленського щодо початку війни
19 січня 2022 року Президент України Володимир Зеленський опублікував відеозвернення, в якому намагався знизити рівень суспільної тривоги на тлі розмов про можливу війну з Росією. Говорячи про панічні настрої, він навів приклад звичного мирного життя, згадавши, що в травні все зазвичай буде йти своєю чергою — сонце, вихідні, шашлики і, як він тоді сказав, «звичайно — День Перемоги».
У зверненні він закликав українців не панікувати й не піддаватися емоційним настроям, підкресливши, що держава володіє повною інформацією про безпекову ситуацію. Зеленський наголосив, що не варто створювати атмосферу страху, «кричати, що все пропало», адже, за його словами, ситуація перебуває під контролем, а держава діє за чітким планом.
Окремо президент звернувся до побутових проявів паніки, закликаючи не скуповувати продукти тривалого зберігання, не бігти «за гречкою і сірниками» та не поширювати чутки про неминучу війну. Він сказав, що замість цього українцям варто жити звичайним життям, працювати і навіть планувати відпочинок. Зеленський підкреслив, що влада робить все можливе для вирішення ситуації дипломатичним шляхом, а самі ризики війни, за його словами, не зросли — зросла лише кількість розмов, інформаційного шуму та ажіотажу навколо цієї теми.
