19 травня в Україні відзначається День сімейної медицини, пов’язаний з Всесвітнім днем сімейного лікаря, а також в світі святкується День народження Кубика Рубіка. У цей день в різні часи змінювались держави, народжувалися ідеї й відбувалися цікаві події.
Всесвітній день сімейного лікаря та День сімейної медицини в Україні
Це професійне свято запроваджене Всесвітньою організацією сімейних лікарів (WONCA) у 2010 році для привернення уваги до значущості первинної медичної допомоги. В Україні це свято набуло додаткового звучання: з 2017 року одночасно відзначають і День сімейної медицини як національне професійне свято. Обидві дати символічно збігаються, що ще раз підкреслює спільну глобальну та локальну мету — визнання ролі сімейного лікаря як ключового фахівця у системі охорони здоров’я.
Сімейна медицина є порівняно молодим, але стратегічно важливим напрямом. У світі вона почала розвиватися як окрема дисципліна в середині XX століття, а в Україні — лише з 90-х років. Суттєвого поштовху вона набула з початком медичної реформи у 2018 році. Саме тоді система «дільничних терапевтів» почала трансформуватись у повноцінну інститут сімейної медицини. Пацієнти отримали можливість вільно обирати свого лікаря, а фахівці — незалежність, нові інструменти роботи та змінений формат взаємодії з пацієнтом.
Сімейний лікар сьогодні — це не просто лікар «на всі випадки життя», а фахівець, який супроводжує пацієнта впродовж життя, добре знає його історію, сімейні обставини, середовище проживання. Його завдання — не лише лікувати, а й запобігати хворобам, координувати подальшу медичну допомогу, направляючи до вузькопрофільних фахівців лише тоді, коли це справді потрібно.
Особливістю сімейної медицини є її міждисциплінарність. Лікар має володіти навичками терапевта, педіатра, гінеколога, психолога й навіть соціального працівника. У сільській місцевості саме він часто є єдиним медичним працівником, якому довіряють усі — від немовлят до людей похилого віку.
Цікаві факти
Термін «сімейний лікар» вперше зафіксовано в англомовних джерелах ще у XVIII столітті. Проте професія отримала чітке визначення і статус медичної спеціальності лише у 1960-х роках у США та Великобританії. Історичною віхою в розвитку цього напрямку стало створення WONCA у 1972 році — глобальної федерації національних асоціацій сімейних лікарів, яка нині охоплює понад 130 країн.
В Україні з сімейними лікарями укладено понад 30 мільйонів декларації з ними. Попри війну, система первинної ланки продовжує функціонувати, адаптуючись до викликів: виїзди в деокуповані райони, надання допомоги внутрішньо переміщеним особам, дистанційні консультації, навчання самих лікарів у польових умовах.
Назва міжнародної федерації сімейних лікарів WONCA — це абревіатура від англійської World Organization of National Colleges, Academies and Academic Associations of General Practitioners/Family Physicians. Однак її часто вимовляють як слово «вонка», ніби це ім’я чи бренд.
У багатьох країнах світу сімейний лікар охоплює від 70% до 90% усіх звернень пацієнтів, а лише 10–30% направляються далі до вузьких спеціалістів. У цьому сенсі він ефективніший за будь-який інший медичний фах.
За даними ВООЗ, витрати на одного пацієнта при первинному зверненні до сімейного лікаря в кілька разів менші, ніж при зверненні до вузькопрофільного фахівця чи при госпіталізації. Це знижує навантаження на бюджет і лікарні.
У Нідерландах, Великій Британії, Канаді та деяких інших країнах неможливо потрапити до кардіолога чи дерматолога без попередньої консультації з сімейним лікарем. Ця модель називається «ворота в медицину» (gatekeeping).
День народження Кубика Рубіка
Щороку 19 травня свій «день народження» відзначає один із найвідоміших винаходів XX століття — Кубик Рубіка. Саме цього дня, у 1974 році, угорський скульптор, архітектор і викладач Ерне Рубік завершив роботу над першим прототипом механічної головоломки, яка згодом стане світовим феноменом.
Спочатку свій винахід Рубік назвав «Магічним кубом» (Bűvös Kocka), і зовсім не планував створювати іграшку. Метою конструкції було демонструвати студентам принципи тривимірної геометрії та руху в просторі. Але дуже швидко з’ясувалося, що це ще й надзвичайно захоплива головоломка, яку майже неможливо розв’язати інтуїтивно. Першу ліцензію на масове виробництво видали в Угорщині у 1977 році, а вже у 1980-му Кубик Рубіка вийшов на світовий ринок — і почалася справжня ментальна революція.
Цікаві факти
Рубік першим спробував розв’язати власну головоломку — і витратив на це понад місяць. Нині світовий рекорд у категорії «людина» становить менше 3,5 секунд, а роботи виконують це менш ніж за секунду.
Кубик Рубіка офіційно визнаний найпродаванішою головоломкою в історії — за весь час продано понад 450 мільйонів кубиків, а в деяких країнах головоломку навіть включали до шкільної програми як тренажер для просторового мислення та розвитку моторики.
Кількість можливих комбінацій в головоломці — понад 43 квінтильйони.
Перший світовий чемпіонат з швидкісного збирання кубика відбувся у 1982 році в Будапешті.
У 2018 році робот Sub1 Reloaded зібрав кубик за 0,38 секунди.
Історичні події в цей день
1051 — у соборі французького міста Реймс відбулась коронація Анни Ярославни, доньки київського князя Ярослава Мудрого. Вона стала королевою Франції, одружившись із Генріхом І. Цей шлюб мав не лише династичне, а й політичне значення, адже засвідчив високий міжнародний статус Київської Русі. Анна залишила помітний слід в історії Франції, засновувала монастирі та брала активну участь в управлінні державою після смерті чоловіка. Вона є однією з небагатьох жінок у середньовічній Європі, яка підписувала документи самостійно, іноді навіть без участі короля.
1649 — Англію офіційно проголосили республікою після страти короля Карла І. Парламент скасував монархію й Палату лордів, а замість королівської влади було запроваджено режим, відомий як Англійська Співдружність. Країну очолив Олівер Кромвель. Це був один із перших експериментів у ранньомодерній Європі з ліквідації абсолютної монархії, хоча пізніше республіка зазнала краху й монархію було відновлено.
1861 — у Сумах відкрилася перша в Україні недільна школа. Вона була створена коштом місцевих просвітників і діяла як безоплатний навчальний заклад для дорослих і дітей, які не мали можливості навчатися в будні. Головним завданням недільних шкіл було поширення грамотності, знань із арифметики, історії, етики та релігії. Це стало початком важливого руху народної освіти, що охопив і інші регіони України в другій половині XIX століття.
1997 — компанія Hewlett-Packard випустила свій перший портативний комп’ютер із підтримкою операційної системи Windows CE. Пристрій отримав назву HP 320LX. Він мав монохромний дисплей, клавіатуру й дозволяв користуватися електронною поштою, календарем і офісними програмами. Це був перехідний етап між персональними комп’ютерами та мобільними пристроями — один із перших кроків до сучасних смартфонів і планшетів.
1998 — з Національної галереї сучасного мистецтва в Римі невідомі викрали три шедеври: дві картини Вінсента ван Гога і одну — Поля Сезанна. Це стало однією з найгучніших крадіжок кінця XX століття у світі мистецтва. Злочинці скористались нічною вразливістю музею та винесли картини, які оцінювалися в десятки мільйонів доларів. Їх пошуки тривали роками. Інцидент викликав серйозну дискусію про безпеку в європейських музеях.
2005 — на конференції міністрів освіти країн Європи в Бергені (Норвегія) Україну офіційно прийняли до Болонського процесу. Це стало початком інтеграції української системи вищої освіти до європейського простору. Відтоді в українських вишах запровадили двоступеневу систему навчання (бакалавр–магістр), систему кредитів (ECTS), нові стандарти дипломів та посилення академічної мобільності. Рішення мало на меті підвищити якість освіти та визнання українських дипломів у Європі.
День народження ідеолога відродження античної Римської республіки.
19 травня 1347 року в Римі відбулася подія, що здивувала сучасників і на кілька місяців перетворила політичний ландшафт столиці Італії: на Капітолійському пагорбі народився Кола ді Рієнцо — городянин, одержимий ідеєю відродження античної Римської республіки.
Невідомий раніше в політичних колах юнак, простого походження — син трактирника й прачки — став центральною постаттю дня. За освітою він був нотаріусом, мав чудовий дар промовця й сам себе називав «мужиком між мужиками». Його хода в той день справляла сильне враження: в супроводі папського легата, з чотирма прапорами — наче в релігійній процесії, в білій тозі та в білому капелюсі з німецького сукна, прикрашеному зображеннями корон і мечів, він урочисто з’явився на Капітолій.
Там Кола зібрав народний схід і наказав зачитати «декрети реформ» — перелік заходів, спрямованих проти римської аристократії. Місцева знать, звикла до своїх привілеїв, спершу не надто переймалася цим виступом: ексцентричний юнак, на їхню думку, був не більше ніж мрійливим блазнем, придатним радше для розваги, ніж для загрози.
Проте дуже швидко Кола перетворився на серйозного політичного гравця. Народ, зачарований його промовами, підтримав його. Він прийняв титул «трибуна і визволителя священної Римської республіки», а зібране після цього народне зібрання, під захопленими вигуками, ратифікувало запропоновані ним реформи.
Рим на короткий час змінився. Було створено міське ополчення, яке придушило спротив аристократії. Знизили податки, скасували митні збори, запровадили нову монету з написом: «Рим — глава світу». Уперше з античних часів громадянство поширили на всіх мешканців Італійського півострова. Для неписьменних містян Кола організовував своєрідну політичну «рекламу»: вивішував картини з алегоріями занепаду Риму чи прибивав до церков дверей загадкові написи — на кшталт: «Скоро Рим повернеться до свого доброго давнього стану — всесвітнього панування».
Він навіть призначив вибори — символічний акт оновлення, а для себе залишив особливі титули: «рицар Миколай, кандидат Святого Духа, друг Всесвіту, трибун Августа».
Попри недовговічність його правління, Кола ді Рієнцо лишив глибокий слід в історії як один із найяскравіших прикладів політичного романтизму, революційного пафосу і безстрашного прагнення до утопії в умовах середньовічної Європи.
«Чорний день» в Північній Америці
19 травня 1780 року в Північній Америці настав день, який увійшов в історію як «Чорний день»: близько 10-ї ранку за місцевим часом сонце зникло з небосхилу, і настала непроглядна темрява.
Це явище охопило велику територію — від штату Мен до Нью-Гемпширу та Массачусетсу. Особливо щільна темрява була в північних і центральних районах цих штатів. Люди, які тоді жили в колоніях Британської імперії, з подивом описували подію як «чорне полотно, що накрило небо». Попри те, що була повня, не було видно ані місяця, ані зірок. Один із тих, хто згадував цей день, — генерал Джордж Вашингтон, який саме перебував у Нью-Джерсі під час війни за незалежність. У своєму щоденнику він занотував: «Лише після півночі Місяць став видимим — спочатку криваво-червоним, потім почали проявлятися зірки».
Темрява тривала понад 12 годин, але наступного ранку все повернулося до норми. Жодних змін у погоді не спостерігалося. В атмосфері панувала тиша й тривожне очікування. Для релігійно налаштованих мешканців це було знаком гніву Божого або наближення кінця світу. Декому згадувалися біблійні пророчі слова з книги пророка Амоса: «Сонце померкне в полудень, і Я затемню землю серед ясного дня»,
а також з книги пророка Йоіла: «Сонце обернеться в темряву, і Місяць — у кров, перед тим як настане великий і страшний день Господній».
І хоча сучасна наука намагалася дати цьому явищу природне пояснення, однозначної відповіді немає й досі. За однією з поширених версій, оприлюдненою згодом дослідниками з університету Міссурі, причиною могли бути масштабні лісові пожежі в Канаді — дим і попіл піднялися у верхні шари атмосфери та поширились на південь. Деякі вчені також згадують про можливий переніс у повітрі великої кількості пилу або вологого чорного диму від торфовищ.
Проте багато хто сумнівається в цій версії — настільки щільна й тривала темрява виглядала не просто як затемнення або димова завіса. Небо повністю «вимкнулося», і це сприймалося не як природне явище, а як аномалія. Особливо зважаючи на те, що ранок наступного дня був абсолютно звичайним.
Історія «чорних днів» має продовження. 18 вересня 1938 року щось подібне сталося в Сибіру — на Ямалі. Темрява огорнула тундру ще вдосвіта. Люди не бачили далі ніж на метр, не було видно неба, світло не пробивалося крізь щільну чорноту, схожу на туман. Цей стан тривав близько шести годин і також залишився без остаточного пояснення.
Подібні явища фіксувалися й в інших частинах світу: у 1802 році в Тихому океані, в Англії в 1884-му, у Вісконсині в 1886-му, у Мемфісі в 1904-му. За спостереженнями істориків природи та клімату, такі дні трапляються раз на кілька десятиліть, але що саме викликає настільки тотальну темряву, лишається загадкою. Тому «Чорний день» 1780 року досі стоїть осторонь звичних природних катастроф. Це не буря, не затемнення, не пилова хмара, а явище, яке одночасно належить і до науки, і до міфу.
Заснування ордену Почесного легіону
19 травня 1802 року, з ініціативи Першого консула Франції Наполеона Бонапарта, була заснована найвища державна нагорода Франції — орден Почесного легіону. Ця відзнака й сьогодні залишається символом вищої пошани, державного визнання і офіційного відзначення видатних військових або громадянських заслуг перед Французькою Республікою. Членство в ордені надається особистим указом президента Франції, який за посадою є Великим магістром ордена.
Історія створення ордена має не стільки романтичне, скільки практичне походження. Після скасування королівських нагород революційним Конвентом держава намагалася заохочувати громадян грошовими преміями або іменним озброєнням. Але цього швидко виявилося недостатньо. Тоді Наполеон запропонував нову систему державного заохочення. Його знаменитий вислів про мотиваційну силу нагороди став легендарним: «Цими жалюгідними брязкальцями можна керувати людьми». Пізніше, коли хтось із критиків назвав орден безглуздим монархічним символом, Бонапарт відповів: «За цей шматок металу люди вмиратимуть!».
Наполеон не лише створив відзнаку, а й задумав цілу організаційну структуру навколо неї. Було утворено корпорацію під назвою Почесний легіон, яка мала чотири ступені членства: легіонер, офіцер, командор і великий офіцер. Орден складався з 15 когорт, що функціонували за принципом піраміди — від молодших легіонерів до старших ступенів, які піднімалися вгору.
Згодом структура зазнала змін. Нині орден має п’ять ступенів: кавалер, офіцер, командор, великий офіцер і великий хрест. Також тепер у його складі 16 когорт, які охоплюють як військових, так і цивільних членів.
Орден Почесного легіону залишається однією з найвпливовіших та найпрестижніших відзнак у Європі. Ним нагороджені як французькі громадяни, так і іноземці. Серед лауреатів — Шарль де Голль, Марі Кюрі, Віктор Гюго, Жан-Поль Бельмондо, Еліза Мерсьє, а також видатні вчені, діячі культури, дипломати й військові з усього світу. Сам Наполеон, до речі, вважав, що його поразки забудуться, але Громадянський кодекс і орден Почесного легіону переживуть століття. І, схоже, не помилився.
Перейменування міста Дніпропетровськ на Дніпро
19 травня 2016 року Верховна Рада України, попри рішення та звернення Дніпропетровської міської ради залишити місту попередню назву й вважати її присвяченою святому Петру, ухвалила постанову про перейменування міста Дніпропетровськ на Дніпро — на виконання закону про декомунізацію. За відповідне рішення проголосували 247 народних депутатів.
Історично місто неодноразово змінювало назву. До 1796 року воно мало назву Катеринослав, у 1796–1802 роках — Новоросійськ, а з 1802 по 1926 рік — знову Катеринослав. 20 липня 1926 року місто отримало назву Дніпропетровськ — на честь більшовика, радянського партійного і державного діяча Григорія Петровського.
Тодішній директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович наголосив, що нова назва не потребує перекладу — українською вона звучить як «Дніпро», англійською відповідно — «Dnipro».
