У цей день

24 грудня: свята і події в цей день

24 грудня в Україні відзначаються День працівників архівних установ та Святвечір за Григоріанським календарем. В світі цей день святкують ті християни (католики і православні), церкви яких перейшли на Григоріанський календар. Також в світі сьогодні відзначається День покупця в останню хвилину.

День працівників архівних установ України

Це свято заснували, щоб підкреслити важливу роль архівів у збереженні історичної пам’яті країни. Архіви — це справжні скарбниці, де зберігаються документи, що розповідають про минуле, формують сучасність і передають знання майбутнім поколінням. День працівників архівів офіційно встановлений Указом Президента України у 1998 році. Він припадає на річницю створення в 1993 році незалежної архівної системи, яка стала основою для захисту та розвитку національної документальної спадщини.

Архівістам довірено збереження історичних документів, які охоплюють всі періоди української історії. Вони займаються не лише збиранням і впорядкуванням матеріалів, а й оцифровуванням та популяризацією архівних фондів.

Цікаві факти

В українських архівах зберігається понад 60 мільйонів справ, серед яких документи від часів Київської Русі до сучасності.

Центральний державний історичний архів у Києві зберігає унікальні документи, наприклад, універсали гетьманів та списки козаків.

Одним із найстаріших документів є грамота князя Мстислава Великого, датована 1130 роком.

У ХХІ столітті активно впроваджується оцифрування архівів, що робить доступ до історичних даних швидким і зручним.

Архіви часто використовуються для відновлення родинних історій і генеалогічних досліджень, що стає дедалі популярнішим.

Святвечір

Україна вперше відзначає Святвечір 24 грудня. З 2023 року Україна зробила цей крок, відзначаючи свято за Григоріанським календарем. Це рішення символізує повернення до європейських традицій та відмову від святкувань за Юліанським календарем. Дискусії з цього приводу тривали ще з XVII століття.

Православні, католики та греко-католики святкують Різдво Христове 25 грудня. Проте ця дата є умовною, адже ні в Біблії, ні в жодних історичних джерелах її точно не зафіксовано. У Римській імперії 25 грудня традиційно святкували день «Непереможного Сонця» — свято, яке символізувало початок перемоги світла над темрявою, оскільки після зимового сонцестояння світловий день починав збільшуватися. Щоб послабити вплив цього язичницького свята, християни, за словами істориків, обрали цю дату для святкування народження «Сонця правди» — Ісуса Христа.

Традиція святкувати Різдво саме 25 грудня збереглася до сьогодні, хоча різні християнські конфесії роблять це за різними календарями. Католики та більшість протестантів дотримуються григоріанського календаря, тоді як частина православних церков, зокрема в Росії, Сербії, Грузії та до нещодавнього часу в Україні, святкують за юліанським календарем, де 25 грудня відповідає 7 січня за сучасним літочисленням.

Різдво — це не лише релігійне свято, але й день радості, надії та очікування народження Ісуса Христа. Для мільйонів українців воно стало нагодою відчути єдність зі світом, який переважно відзначає Різдво саме в цей день. Святвечір символізує початок чогось нового й доброго. Цього року він має особливе значення для українців, адже святкування набуває нових рис, пов’язаних із духовним відродженням і прагненням до незалежності в усіх аспектах життя.

Цікаві факти

Григоріанський календар був запроваджений у 1582 році папою Григорієм XIII, щоб виправити неточності Юліанського календаря. Нині його використовують більшість християнських церков у світі.

Святвечір із 12 страв у слов’янській традиції символізує 12 апостолів, які супроводжували Ісуса Христа.

В Україні існує унікальна традиція співати колядки, які з’явилися ще в дохристиянські часи та збереглися як частина різдвяних святкувань.

Перші вертепи, що символізують народження Христа, з’явилися в Італії у XIII столітті завдяки святому Франциску Ассізькому. В Україні ж вони набули форми театральних вистав.

У різних країнах святкування має особливі риси. Наприклад, у Польщі традиційно залишають вільне місце за столом для несподіваного гостя, а в Мексиці проводять театралізовані ходи, що відтворюють пошук притулку Марією та Йосифом.

Перехід до святкування 24 грудня зближує Україну з країнами Європи, де це свято давно стало не лише релігійним, а й культурним феноменом.

День покупця в останню хвилину

Щороку 24 грудня світ неофіційно відзначає День покупця в останню хвилину. Це час, коли торгові центри та магазини наповнюються людьми, які згадали про забуті подарунки або вирішили зробити все в останній момент.

Цей день став частиною святкової культури, адже для багатьох це майже традиція — у передсвятковій метушні знайти потрібну річ, навіть якщо часу майже немає. Магазини зазвичай готуються до напливу покупців, пропонуючи знижки та святкові акції.

Цікаві факти

Найпопулярніші покупки цього дня — це подарункові сертифікати, солодощі, прикраси та алкогольні напої.

Онлайн-магазини стали порятунком для багатьох — багато платформ пропонують миттєву доставку або електронні подарункові картки.

У США цей день збігається з найвищим рівнем продажів у роздрібній торгівлі — лише в 2022 році у переддень Різдва покупці витратили понад 3 мільярди доларів.

Деякі магазини спеціально працюють до пізньої ночі або навіть цілодобово, щоб задовольнити потреби клієнтів.

Багато людей зізнаються, що цей день дарує особливу атмосферу передсвяткового хвилювання, навіть якщо все відбувається в останню хвилину.

Історичні події в цей день

1518 – Король Сигізмунд І дав дозвіл князю Василю Сангушку перетворити село Ковле на місто, надавши йому магдебурзьке право. Це стало важливим кроком у розвитку містобудування та самоврядування на українських землях.

ПОДИВІТЬСЯ ЩЕ:  28 травня: свята та події у цей день

1624 – Гетьман Михайло Дорошенко уклав міждержавний договір про взаємодопомогу між Військом Запорозьким і Кримським ханством. Ця угода стала прикладом дипломатичних відносин між Україною та її сусідами.

1760 – Російська імператриця Єлизавета підписала указ, який дозволяв поміщикам засилати своїх селян до Сибіру. Це рішення ще більше посилило кріпацтво в імперії.

1777 – Капітан Джеймс Кук під час своїх мандрівок відкрив острів, який 2 січня назвав островом Різдва. Це відкриття увійшло в історію як одна з найвідоміших подорожей епохи великих географічних відкриттів.

1814 – У Генті (нині Бельгія) було підписано договір між Великою Британією та США, який завершив англо-американську війну. Цей документ закріпив відновлення довоєнних кордонів і став важливим етапом у міжнародних відносинах.

1851 – У бібліотеці Конгресу США сталася масштабна пожежа, яка знищила 35 тисяч книг і безліч унікальних документів. Це був один із найбільших інцидентів, що вплинули на культурну спадщину США.

1903 – У Великій Британії видали перший автомобільний реєстраційний номер – табличку з номером A1 отримав герцог Рассел, брат відомого філософа Бертрана Рассела.

1908 – У Парижі відбулося відкриття першого міжнародного авіашоу, що стало знаковою подією в розвитку авіації.

1914 – Німецький літак скинув бомбу на англійське місто Дувр. Це був перший в історії випадок авіабомбардування.

1920 – На сцені «Метрополітен-опера» в Нью-Йорку легендарний співак Енріко Карузо виконав останню у своїй кар’єрі партію – Елеазара в опері Галеві «Дочка кардинала».

1958 – У СРСР запровадили обов’язкову восьмирічну освіту, що стало важливим етапом у розвитку системи освіти.

1979 – Радянський Союз розпочав окупацію Афганістану, що стало початком тривалої війни з серйозними наслідками для регіону та світу.

1982 – Дослідний зразок найбільшого серійного вантажного літака Ан-124 «Руслан» здійснив свій перший політ. Це досягнення стало гордістю української авіації.

1997 – Відбувся перший концерт гурту «Мандри», цей день вважається датою заснування колективу, який став одним із символів сучасної української музики.

2004 – На орбіту було запущено український супутник «Січ-1М» для дистанційного зондування Землі. Це був другий супутник серії «Січ», що сприяв розвитку космічних технологій України.

 «Пекельна машина» та замах на Наполеона

24 грудня 1800 року в Парижі на вулиці Сен-Нікез відбувся замах на життя першого консула Франції Наполеона Бонапарта. Ця подія увійшла в історію під назвою «пекельна машина» — термін, який став широко вживаним у Франції після цього інциденту.

Замах полягав у використанні вибухового пристрою, прихованого у великій винній бочці, наповненій порохом, яка була встановлена на возі. Бочку підірвали за допомогою запаленого ґнота. Наполеон, який їхав на кареті, дивом уникнув загибелі, хоча вибух завдав значних руйнувань і спричинив численні жертви. Дані про кількість загиблих і поранених різняться. За одними джерелами, було вбито 5 осіб і поранено 26, за іншими — 22 загиблих, 28 важкопоранених і близько сотні легко поранених. Також було зруйновано або серйозно пошкоджено 46 будинків.

Наполеон, незважаючи на замах, зберіг спокій і відразу ж попрямував до опери, де публіка привітала його за провал змови. У відповідь на подію він заявив: «За такий жорстокий злочин ми повинні помститися, як блискавка; повинна пролитися кров». Наполеон швидко скористався інцидентом для боротьби з політичними противниками. Близько 130 осіб, яких підозрювали в опозиції до режиму, були вигнані з Франції без належного судового розгляду. Навіть після того, як поліція Жозефа Фуше затримала справжніх злочинців, Наполеон відмовився помилувати невинних, використовуючи ситуацію для остаточного знищення залишків терористичних груп.

Це був другий замах на Наполеона. Перший, відомий як «Змова кинджалів» або «Оперна змова», відбувся 10 жовтня 1800 року, але його вдалося зірвати завдяки роботі агентів поліції. Відтоді термін «пекельна машина» став використовуватися для опису будь-яких вибухових або стріляючих пристроїв, які не належали до офіційних засобів ведення війни. Подібні пристрої часто виготовляли революціонери або радикали в спробах досягти своїх політичних цілей.

Замах на Наполеона став не лише історичним моментом, а й символом боротьби за владу в постреволюційній Франції, де кожен новий режим мав численних ворогів, готових до радикальних дій.

Заснування Ку-клукс-клану

24 грудня 1865 року, лише через пів року після завершення Громадянської війни в США, у місті Пуласкі, штат Теннессі, шістьма ветеранами Конфедерації була створена одна з найвідоміших та найстрашніших таємних організацій в історії — Ку-клукс-клан. Засновники зібралися у кабінеті судді Томаса М. Джонса, що зафіксовано на меморіальній дошці будівлі місцевого суду (вона згодом була демонтована).

Після скасування рабства в США чорнокожі отримали довгоочікувану свободу, що призвело до соціальної напруги. У деяких регіонах спостерігалися хвилі насильства та грабежів, де, за свідченнями, чорнокожі мстилися своїм колишнім рабовласникам. У відповідь на це в штатах, особливо на Півдні, почали виникати таємні організації, метою яких було залякування і розправа над чорнокожими.

Спочатку Ку-клукс-клан використовував образи «привидів» — члени організації надягали білі балахони та капюшони, щоб лякати своїх жертв. Але згодом їхні методи стали надзвичайно жорстокими. Вони влаштовували публічні страти, відомі як «суд Лінча», через повішення, спалювання чи закопування живцем.

ПОДИВІТЬСЯ ЩЕ:  7 грудня: свята і події в цей день

Перед нападами жертвам часто надсилали символічні попередження — апельсинові зерна, насіння дині чи дубові гілки. Це давало можливість залишити місцевість або припинити діяльність, яка не подобалася Клану.

Ку-клукс-клан мав суворо ієрархічну структуру. На чолі стояв Великий Маг, підпорядковані йому були «великі дракони», «циклони» та інші титуловані учасники. Рядові члени називали себе «вампірами». Організація діяла за складною системою конспірації: ніхто не знав імен інших учасників чи місця наступної зустрічі. Уніформа з прорізами для очей дозволяла залишатися анонімними навіть перед федеральною владою.

Слово «Ку-клукс-клан» має кілька версій походження. Найпоширеніша гіпотеза пов’язує його зі звуком затвору рушниці, інша — з грецьким словом «кюклос», що означає «коло» або «кільце». У латині схожий термін «кюкюлло» означає капюшон, що міг надихнути на створення назви «коло з капюшонами».

Організація залишила за собою кривавий слід терористичних актів, спрямованих не лише на чорнокожих, а й на їхніх союзників, республіканців і правозахисників. З часом Ку-клукс-клан перетворився на потужну мережу, що об’єднала сотні тисяч членів. Вона стала символом расової ненависті, насильства та нетерпимості, залишивши глибокий слід у соціальній і політичній історії США.

Ця організація — нагадування про жахливі наслідки фанатизму й соціальної несправедливості, які, навіть після офіційної заборони Клану, продовжують впливати на американське суспільство.

День народження В’ячеслава Чорновіла

24 грудня 1937 року в селі Єрки на Київщині (нині Черкаська область) народився В’ячеслав Максимович Чорновіл — видатний український політик, журналіст і один із найяскравіших лідерів національно-демократичного руху кінця ХХ століття. Він був ініціатором проголошення Декларації про державний суверенітет України, кандидатом у Президенти України на виборах 1991 року, а також Героєм України.

Чорновіл був відданим борцем за незалежність України. Після програшу на виборах 1991 року він сказав: «Програв не я. Програла Україна». Ця фраза влучно передає його політичну місію — працювати не для особистого успіху, а для майбутнього держави.

Він прагнув об’єднати український народ, виступаючи проти розділення на «захід» і «схід», говорячи: «Ми — єдина держава, єдиний народ з спільною долею. Думати треба про державу, а не висловлювати одне одному претензії».

Чорновіл також був противником будь-якого примусу у мовній політиці, наголошуючи: «Нам потрібна така національна політика, яка допомогла б кожному громадянину відчути органічну потребу вивчити державну мову й пишатися її знанням».

Він гостро критикував корупцію в Україні, називаючи її відображенням перевернутої піраміди: «На Заході корупція схожа на піраміду, де внизу багато негідників, а нагорі — все менше. В Україні навпаки: на одного, хто може дати хабар, припадають десятки, хто хоче її отримати».

Чорновіл загинув у автокатастрофі 25 березня 1999 року за нез’ясованих обставин на шосе під Борисполем. Його похорон у Києві зібрав до 200 тисяч людей, що стало свідченням масштабності його постаті для українського суспільства.

В’ячеслав Чорновіл залишив після себе багатий інтелектуальний і політичний спадок. Його ідеї про єдність, справедливість та відповідальність залишаються актуальними й сьогодні, а його цитати продовжують надихати нові покоління українців.

Актуальні цитати В’ячеслава Чорновола:

«Я політик всієї України. Може, це трохи голосно і про себе так не говорять… Але в мене східний менталітет, і водночас я в чомусь галичанин».

«Настав час великого вибору: або єдність і перемога, і шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до свободи».

«Ми завжди були противниками насильницької русифікації. Ми завжди будемо виступати проти насильницької українізації. Але нам потрібна така національна політика, яка допомогла б кожному громадянину республіки самому відчути органічну потребу вивчити державну мову й пишатися її знанням».

«Корупція існує всюди. Злодії, наркоділки, сутенери та інші покидьки завжди зацікавлені мати покровителів у владних структурах. Тому вони не шкодують грошей, щоб підкупити поліцейського чи суддю… Однак чим вище у владні структури проникає ця зараза, тим менше ренегатів там знаходиться. Тому корупція на Заході схожа на піраміду, де внизу багато негідників, а нагорі — все менше зрадників. В Україні все навпаки… На одного, хто може дати хабар, припадають десятки й сотні тих, хто хоче її отримати».

Договір про спільне використання Азовського моря та Керченської протоки

24 грудня 2003 року в Керчі Президенти України та Росії підписали договір про спільне використання вод Азовського моря і Керченської протоки. Документ мав на меті закріпити правила мирного врегулювання всіх питань, пов’язаних із цими акваторіями.

Договір було складено у двох примірниках — українською та російською мовами, обидва тексти мали однакову юридичну силу. Головний принцип, закладений у документі, полягав у тому, що всі спірні питання між сторонами мають вирішуватися виключно мирними засобами за спільною згодою двох держав.

На той час цей договір сприймався як гарантія безпеки й стабільності в регіоні. Дехто навіть називав його «письмовими гарантіями», покладаючись на дотримання Росією домовленостей. Однак дія цього документа фактично припинилася після 2014 року, коли Росія анексувала Крим і порушила всі раніше укладені домовленості.

Цей договір став ще одним нагадуванням про важливість не лише юридичних гарантій, але й політичної волі для їх виконання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі статті

Кнопка "Повернутися до початку