26 липня у світі відзначають День есперанто, День дядька і тітки, День системного адміністратора.
В Україні – День парашутиста.
День парашутиста
Вперше День парашутиста відзначили у 1930 році. Першовідкривачем парашута вважають Леонардо да Вінчі, який ще у 1485 році створив ескізи цього пристрою. У 2000 році британський парашутист Адріан Ніколас підтвердив ці креслення, побудувавши парашут за малюнками да Вінчі та успішно приземлившись на ньому.
Парашут у сучасному вигляді з’явився завдяки Луї-Себастьяну Ленорману наприкінці XVIII століття. Найдовший офіційно зареєстрований стрибок з парашутом відбувся 26 липня 1959 року. Того дня Уільям Ренкін, пілот ВПС США, ветеран Другої світової та Корейської війни, здійснював тренувальний політ на винищувачі F-8U. На висоті 14326 метрів він потрапив у сильну грозу, і через аварію був змушений катапультуватися. Замість очікуваних 11 хвилин, його спуск тривав цілих 40, оскільки потужні висхідні потоки повітря знову і знову піднімали його вгору, заважаючи приземленню.
Ренкін не мав висотного скафандра, тому його спуск став надзвичайно жорстоким випробуванням. Він страждав від обмороження та декомпресії, з носа, рота, очей і вух текла кров. Спуск відбувався в грозовій хмарі, де його оточували блискавки та грім. Завдяки шолому, що захищав барабанні перетинки, Ренкін не оглух, але його очі тимчасово осліпли навіть при закритих повіках через блискавки. Іноді йому здавалося, що він помер. Дощ і град тільки погіршували ситуацію.
Після приземлення лікарі констатували, що шкіра Ренкіна знебарвилася від холоду, його тіло було покрите синцями та подряпинами від градин, а також виявилися зламані кістки та внутрішня кровотеча. Виживання Ренкіна лікарі вважали справжнім дивом. Згодом він дізнався, що гроза, в яку він потрапив, була однією з найсильніших, коли-небудь зареєстрованих на Східному узбережжі США. Уільям Ренкін став єдиною людиною у світі, яка, вистрибнувши з літака з парашутом, потрапила в сильну грозу та вижила.
День есперанто
У цей день у 1887 році світ побачила Unua Libro — перший підручник мовою есперанто. Цю штучну мову створив Людвік Заменгоф, лікар-офтальмолог і лінгвіст, він мріяв про мову, яка б сприяла міжнародному порозумінню і миру.
Есперанто відома своєю простою граматикою і відсутністю виключень з правил, що робить її значно легшою для вивчення, ніж багато інших мов. Сьогодні есперанто має кілька сотень тисяч мовців по всьому світу, серед яких є люди, які вивчили її як рідну мову від своїх батьків.
Існує багата культура та література на есперанто. З цією мовою пов’язані численні книги, журнали, музика та навіть фільми. Щорічно проходять міжнародні конгреси есперантистів, де збираються тисячі людей з усього світу, щоб спілкуватися та ділитися культурним досвідом.
Есперанто визнана ЮНЕСКО як міжнародна мова, яка сприяє миру та міжнародному співробітництву. Сучасні технології сприяють популяризації есперанто. Існують численні сайти, форуми, і навіть новинні агентства, що використовують цю мову.
День дядька й тітки
Брат батька або матері, а також їхня сестра є дядьком і тіткою для людини. Для більшості людей стосунки між племінником або племінницею та їхніми дядьками й тітками не настільки близькі, як з батьками або бабусями і дідусями. Проте варто пам’ятати, що для когось дядько чи тітка можуть стати тими, з ким простіше говорити на відверті теми, оскільки вони не так строго пов’язані з родинною ієрархією.
У важких життєвих ситуаціях саме дядько й тітка можуть підставити плече та допомогти у скрутну хвилину, дати відповідь на складне запитання. Якщо дитина або підліток втрачає батьків і не має бабусь та дідусів, дядько й тітка можуть стати опікунами, забезпечуючи комфортні умови для життя та навчання.
Цінність родинних стосунків зберігається з часів традиційних суспільств, де кожен член родини готовий допомогти. У багатьох культурах, звертаючись до знайомих людей старшого віку, до їхнього імені додають префікс “дядько” або “тітка”, хоча про родинні зв’язки не йдеться.
Історичні події цього дня:
811 – під час битви з болгарами загинув візантійський імператор Нікіфор I Фока.
1309 – Генріха VII було визнано папою Климентом V королем Священної Римської імперії.
1708 – поблизу Білої Церкви стратили полковника Василя Кочубея за наказом гетьмана Івана Мазепи за зраду на користь Петра I.
1709 – Петро I після перемоги у Полтавській битві прибув до Києва.
1770 – під час російсько-турецької війни корпус генерала Репніна захопив фортецю Ізмаїл.
1788 – Нью-Йорк став 11-м штатом США.
1847 – проголошена Республіка Ліберія – перша незалежна держава в чорній Африці.
1866 – в Нікольсбурзі було підписано мирну угоду між Австрійською імперією та Королівством Пруссія.
1914 – Австро-Угорщина оголосила загальну мобілізацію і сконцентрувала війська на кордоні з Російською імперією.
1919 – махновці вбили отамана українського війська за часів Громадянської війни Матвія Григор’єва.
1941– в Канаді було засновано Українське товариство допомоги Батьківщині, яке згодом стало Товариством об’єднаних українських канадців.
1945 – на маріупольському заводі “Азовсталь” відновили першу домну.
1948 – Велика Британія і США підписали умови реалізації “плану Маршалла” для допомоги країнам Європи.
1971 – стартував американський космічний корабель “Аполлон-15”, який 30 липня здійснив посадку на Місяць.
1995 – представники 15 країн Євросоюзу підписали Конвенцію про створення Європолу, організації, покликаної координувати дії поліції країн ЄС у боротьбі зі злочинністю.
2016 – Гілларі Клінтон стала першою в історії США жінкою-кандидатом на посаду президента.
Створення ФБР
Федеральне бюро розслідувань (ФБР) стало наступником бюро розслідувань, заснованого 26 липня 1908 року в Міністерстві юстиції США. Свою теперішню назву воно отримало в 1935 році. ФБР входить до системи Міністерства юстиції та Розвідувального співтовариства США, підпорядковуючись генеральному прокурору і директору Національної розвідки. Основні сфери діяльності ФБР включають боротьбу з тероризмом і організованою злочинністю, контррозвідувальну роботу, боротьбу з наркобізнесом і тяжкими злочинами проти особистості, а також розслідування порушень громадянських прав.
Міністр юстиції США Чарлз Бонапарт (племінник французького імператора Наполеона) створив безіменне відомство, спеціальні агенти якого повинні були розслідувати порушення федеральних законів. Першим його керівником став Стенлі Фінч. Наступного року з’явилася назва – “Бюро розслідувань Сполучених Штатів”, а з 1 липня 1935 року відомство стало називатися “Федеральне бюро розслідувань” (ФБР). Едгар Гувер став першим директором ФБР і пробув на цій посаді 37 років. Декілька президентів розглядали можливість його звільнення, але побоювалися репресій з боку Гувера.
Саме Гувер очистив ряди співробітників від тих, хто потрапив туди по знайомству, і встановив стандарти для найму нових агентів, створив кримінальну лабораторію ФБР, яка зараз налічує дані про більш ніж 47 мільйонів осіб, і відкрив професійну навчальну академію. Після смерті Гувера законодавці змінили закон, і тепер директор ФБР призначається на свою посаду терміном на десять років президентом США за порадою і згодою сенату. Штаб-квартира ФБР розташована в будівлі ім. Едгара Гувера у Вашингтоні.
У 1983 році президент США Рональд Рейган оголосив 26 липня “Днем ФБР” – професійним святом фахівців легендарної політичної поліції. ФБР є слідчим підрозділом Міністерства юстиції США, і його цілі та завдання постійно розширюються. Наразі організація працює над припиненням тероризму, організованої злочинності, кіберзлочинності та порушень громадянських прав, а також розслідує тяжкі злочини. ФБР займається і корупційними злочинами, і за багато років довело свою ефективність – “клієнтами” ФБР були навіть віце-президенти та президенти країни.
Хоча ФБР є агентством внутрішніх розслідувань, воно має понад 60 офісів за межами США, оскільки виконує ще й функції контррозвідки. Постійні зв’язки ФБР існують при посольствах США у 34 країнах. Цікаво, що агенти ФБР повинні бути постійно озброєні, але не мають права носити зброю, видану державою, тому вся їхня зброя є особистою.
У ФБР існує список десяти найбільш розшукуваних злочинців “Most Wanted”, який створив сам Дж. Едгар Гувер у 1950 році. Він же заклав основи правил публікації фотографій. Журналісти називають цей список “Top Ten”, а його мета – допомога громадськості. Допомога не безкоштовна – від 100 000 доларів до кількох мільйонів пропонують за будь-яку інформацію, яка може призвести до арешту одного з десяти осіб, що фігурують у списку. Щоб потрапити до цього списку, потрібно здійснити низку серйозних злочинів і вважатися особливо небезпечною загрозою для суспільства; за кандидатів повинні “проголосувати” всі відділення ФБР, відділи кримінальних розслідувань та Управління зв’язків з громадськістю. Остаточну кандидатуру затверджує директор ФБР. Список зазвичай публікується в громадських місцях, таких як поштові відділення, щоб залучити громадськість до арешту перелічених осіб. ФБР входить до списку найкращих контррозвідок світу.
ФБР є піонером у використанні методу кримінального розслідувального аналізу або профілювання. Спеціалісти цього підрозділу аналізують докази та обставини, пов’язані зі злочином або серією злочинів, і створюють профіль, що описує різні аспекти особистості підозрюваного, підвищуючи шанси на його затримання.
Фільм “Офіцери”
26 липня 1971 року на екрани вийшов легендарний фільм про двох друзів-офіцерів, які пронесли дружбу через роки та через безліч випробувань – кіносага “Офіцери”. Тільки в рік виходу фільму його подивилися 50 мільйонів глядачів.
Грати офіцера Трофимова мріяли 42 кандидати, а зіграв учасник війни Юматов. Шрами на спині Олексія, які побачила Люба після його повернення з Іспанії, – реальні сліди поранень, отриманих на фронті Георгієм Юматовим. На роль офіцера Варрави розглядався тільки Лановой, але він тричі відмовлявся. Суворовець Ваня Трофимов – звичайний хлопчик. У сцені переправи взяли участь місцеві жителі Китаю.
Кілька вічних цитат з фільму:
“Родину захищати! Є така професія, взводний”.
“Перший закон воїнської служби, взводний, – дисципліна”.
“Командир зобов’язаний думати. Думати, а не просто шаблею махати”.
“Битися потрібно тільки за праве діло”.
“Я не бажаю, щоб Іван ріс генеральським внуком! Не бажаю, зрозуміло?!”.
“Світла пам’ять всім, хто загинув за Батьківщину!”.
Рівність у збройних силах США
26 липня 1948 року президент США Трумен підписав Виконавчий наказ № 9981, який визначав “рівність лікування та можливостей” у збройних силах. В американських збройних силах і сьогодні служать представники різних етносів, які розмовляють різними мовами, сповідують різні релігії та мають різну культуру. До середини 1950-х років з них часто формували окремі військові частини. Потім “етнічні” полки та батальйони зникли завдяки прийняттю Виконавчого наказу президента США Гаррі Трумена.
Цей документ не лише покращив ставлення до етнічних меншин у військовій формі, але й у майбутньому сприяв поступовому збільшенню представництва етнічних меншин у збройних силах США. Одна з реформ, що діє й зараз, полягає в тому, що військовослужбовцям потрібно лише “розуміти англійську мову”, а не знати її, як це було встановлено раніше. Більше того, за старанність і ініціативу, виявлені при виконанні бойових завдань, іноземці, які проходять службу в збройних силах США, мають право отримати американське громадянство незалежно від раніше встановлених термінів натуралізації.
