5 лютого в Україні відзначається День Державної спеціальної служби транспорту, в світі – День ерудита та Всесвітній день читання вголос. Цей день також увійшов в історію низкою знакових історичних подій, про які варто згадати.
День Державної спеціальної служби транспорту
Це професійне свято людей, які забезпечують стабільність і функціонування транспортної інфраструктури України. Вони ремонтують залізничні колії, будують мости, розчищають завали та відновлюють транспортні маршрути. Їхня робота особливо важлива під час війни, коли швидке відновлення шляхів забезпечує безперебійне постачання та евакуацію.
Служба офіційно існує з 2004 року, але її підрозділи мають давнішу історію, пов’язану із залізничними військами. За роки війни вони відновили сотні кілометрів інфраструктури, працюючи в екстремальних умовах. Їхня діяльність охоплює не лише ремонтні роботи, а й розмінування територій та організацію евакуаційних перевезень.
Цікаві факти
Державна спеціальна служба транспорту має військову структуру та підпорядковується Міністерству оборони України.
За час повномасштабної війни її фахівці відновили десятки мостів та тисячі кілометрів колій.
Служба не лише ремонтує інфраструктуру, а й бере участь у міжнародних миротворчих місіях.
Її особовий склад залучається до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, зокрема після природних катастроф.
Під час активних бойових дій саме вони допомагали евакуювати людей залізничним транспортом.
День ерудита
Це свято тих, хто любить знання, постійно розширює свій кругозір і вміло застосовує здобуту інформацію. Цей день нагадує, що інтелект і допитливість — це не лише природні здібності, а й результат безперервного навчання та саморозвитку.
Ерудити завжди були важливими фігурами в суспільстві. Вони володіють широкими знаннями в різних сферах, легко знаходять рішення складних проблем і можуть підтримати розмову на будь-яку тему. В епоху інформаційних технологій ерудованість набуває ще більшого значення, адже критичне мислення і здатність аналізувати величезні потоки даних стають необхідними навичками.
Цікаві факти
Термін «ерудит» походить від латинського «eruditus», що означає «освічений».
Всесвітньо відомі ерудити, такі як Леонардо да Вінчі, Вольтер чи Ісаак Ньютон, залишили величезний спадок у різних галузях науки й мистецтва.
Вважається, що для набуття експертного рівня знань у певній сфері потрібно приблизно 10 000 годин навчання та практики.
Розвивати ерудицію можна за допомогою читання, подорожей, вивчення нових мов та спілкування з цікавими людьми.
У сучасному світі когнітивні навички, якими володіють ерудити, стають особливо важливими через велику кількість інформації та потребу у швидкій її обробці.
Всесвітній день читання вголос
Щороку у першу середу лютого світ відзначає цікаве й доволі молоде свято — Всесвітній день читання вголос. Цей день нагадує про силу слова та значення спільного читання для розвитку культури, освіти й особистості.
Ініціатором цього свята стала міжнародна організація LitWorld у 2010 році. Його головна мета — популяризувати культуру читання, особливо серед дітей, та звернути увагу на проблему неграмотності у світі. Читання вголос сприяє кращому засвоєнню інформації, розширює словниковий запас та розвиває емоційний інтелект.
Цікаві факти
Доведено, що читання вголос допомагає дітям швидше розвивати мовлення та уяву.
У багатьох культурах усна передача історій була основним способом збереження знань протягом століть.
Читання вголос використовується в терапії для людей із порушеннями мовлення та пам’яті.
Дослідження показують, що спільне читання допомагає зміцнювати зв’язки між людьми та сприяє розвитку емпатії.
У деяких країнах проводять публічні марафони читання, де книги звучать безперервно протягом кількох днів.
Всесвітній день читання вголос є чудовою нагодою взяти книгу й поділитися її історією з іншими, незалежно від віку чи вподобань!
Історичні події в цей день
1585 рік – У Львові було засновано Успенське ставропігійське братство, яке відігравало важливу роль у розвитку української культури, освіти та книгодрукування.
1597 рік – В японському місті Нагасакі за наказом правителя Тойотомі Хідейосі стратили 26 ранніх японських християн. Їх розіп’яли як попередження для послідовників християнства, яке тоді вважалося загрозою для влади сьогунату.
1818 рік – Після смерті Карла XIII новим королем Швеції та Норвегії став Карл XIV Юган, який до того був маршалом Франції Жаном Батістом Бернадотом. Він заснував династію, що править у Швеції й досі.
1861 рік – Винахідник Коулмен Селлерс отримав у Філадельфії (США) патент на кінематоскоп – пристрій, який став одним із попередників кінопроєктора.
1913 рік – У Львові в залі Українського народного дому всі українські академічні товариства організували великий академічний бал, що став важливою подією в культурному житті міста.
1917 рік – У Мексиці ухвалили чинну конституцію, яка першою у світі закріпила соціальні права, включно з правом на працю та освіту.
1919 рік – У Німеччині була запущена перша в Європі регулярна пасажирська авіалінія між Берліном і Веймаром, яку відкрила компанія Deutsche Luft-Reederei GmbH.
1924 рік – Британська радіостанція ВВС розпочала передавати сигнали точного часу з Гринвіцької обсерваторії, що стало важливим кроком у стандартизації часу.
1928 рік – Німецький хімік Адольф Віндаус вперше синтезував вітамін D, дефіцит якого є причиною розвитку рахіту.
1935 рік – У Нью-Йорку організатори професійного боксу ухвалили рішення обмежити чемпіонські двобої до 15 раундів, що стало важливим кроком у розвитку безпеки цього виду спорту.
1977 рік – У Радянському Союзі заарештували лідерів Української Гельсінської групи Миколу Руденка та Олексу Тихого, які виступали за права людини та демократію в УРСР.
1992 рік – Україна офіційно встановила дипломатичні відносини з Норвегією, розширюючи свої міжнародні зв’язки після здобуття незалежності.
1999 рік – Колишній чемпіон світу з боксу Майк Тайсон отримав рік ув’язнення за напад на двох осіб після дорожнього інциденту.
Хайрем Стивенс Максим: геній зброярства та винахідництва
5 лютого 1840 року в американському місті Сенґервілл у родині фермера народився Хайрем Стивенс Максим — людина, яка зробила винахідництво своєю професією. За життя він створив багато корисних механізмів, серед яких машини для видобутку світильного газу, автоматичний вогнегасник, регулятори для газових пальників, покращені динамо-машини, електродвигуни й акумулятори. Він отримав численні патенти на нові типи комутаторів, електролічильники та інші технічні розробки.
Проте головне відкриття він зробив уже після еміграції до Англії. Саме там він розробив перший у світі автоматичний кулемет. Легенда свідчить, що ідея прийшла до нього ще в дитинстві, коли він, полюючи на ведмедя, зрозумів, що віддача рушниці — це втрата енергії, яку можна використати з користю.
Оселившись у Лондоні, Максим орендував майстерню й почав працювати над своїм кулеметом. Уже через 13 місяців з’явилася перша робоча модель, а згодом він отримав низку британських та міжнародних патентів на різні варіанти перезарядки за рахунок віддачі. Ефективність нового озброєння вперше довели у 1893 році, коли 50 британських солдатів із чотирма кулеметами Максима за півтори години знищили три тисячі з п’яти тисяч зулусів у Південній Африці.
Завдяки своїй надійності та довговічності кулемет став наймасовішим у світі. Наприкінці 1899 року його модифікований варіант здійснив 15 тисяч пострілів без серйозних збоїв. У 1900 році королева Вікторія посвятила Максима в лицарі за його внесок у зміцнення обороноздатності Британської імперії.
Кулемет Максима широко використовувався під час обох світових воєн і численних локальних конфліктів. Востаннє він був зафіксований у бою під час прикордонного конфлікту на острові Даманський у 1969 році.
Окрім зброї, Максим також працював над розробкою літальних апаратів і зробив значний внесок у розвиток електротехніки, за що отримав французький Орден Почесного легіону. Наприкінці життя він, страждаючи на хронічний бронхіт, винайшов інгалятор. Однак його ідея була зустрінута скептично, а самого Максима навіть звинуватили у шарлатанстві. На це він відповів гіркими словами: «Легко здобути почесті, створивши машину смерті, але не варто чекати поваги, якщо намагаєшся допомогти страждаючим».
Попри десятки його винаходів, історія запам’ятала лише «машину смерті». Сам Максим щиро вірив, що після появи його кулемета війни припиняться. Проте реальність виявилася іншою.
Олександр Матросов: історія подвигу
5 лютого 1924 року в місті Катеринослав (нині Дніпро) народився Олександр Матвійович Матросов. Дитинство його було непростим: після смерті батьків він виховувався в Івановському дитячому будинку, де провів п’ять років. До цього навчався в Дніпропетровській школі №100.
Уже у вересні 1942 року Матросов був призваний до Червоної армії. Він проходив навчання у Краснохолмському піхотному училищі, а через два місяці разом з іншими курсантами був відправлений на Калінінський фронт. Олександр входив до складу 2-го окремого стрілецького батальйону 91-ї окремої Сибірської добровольчої бригади.
23 лютого 1943 року (за іншими даними, 27 лютого) під час бою за висоту Матросов проявив неймовірну відвагу. Він підповз до ворожого дзоту і кинув в амбразуру дві гранати. Однак вогонь незабаром відновився, і тоді Олександр кинувся вперед, закривши амбразуру власним тілом. Цей вчинок дозволив його батальйону продовжити атаку.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 червня 1943 року Олександру Матросову було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Наказом народного комісара оборони СРСР від 8 вересня 1943 року його ім’я було присвоєно 254-му гвардійському стрілецькому полку, а сам Матросов навічно зарахований до списків 1-ї роти цієї частини. Похований він у Псковській області, в місті Великі Луки. Існують й інші версії подій того дня. Відомо, що під час Другої світової війни аналогічний подвиг здійснили 402 радянських солдати.
Патті Херст: історія викрадення та стокгольмського синдрому
5 лютого 1974 року в Сан-Франциско ліворадикальна група викрала 19-річну Патті Херст, доньку американського мільярдера та газетного магната. Дівчина провела 57 днів у тісній комірчині розміром 2 метри на 63 сантиметри, перші два тижні – із зав’язаними очима, без туалету і з кляпом у роті.
Викрадачі вимагали викуп для бідняків Сан-Франциско. Родина Патті організувала розподіл продуктів на суму 4 мільйони доларів, а за день до обіцяного звільнення дівчини під залог ще 2 мільйони доларів сталося неочікуване – вона публічно заявила, що приєднується до своїх викрадачів. Патті взяла собі ім’я Таня (на честь Тані Бунке – соратниці Че Гевари) та виголосила: «Чи залишатися в полоні, чи використати силу С.А.О. і боротися за мир? Я вирішила боротися… Я залишаюся з новими друзями».
Вже в квітні вона разом із групою брала участь у збройному нальоті на банк, обстрілі супермаркету, викраденнях автомобілів, захопленні заручників і навіть у виробництві вибухівки. Влада оголосила її в розшук, і 18 вересня 1975 року Патті заарештували разом із чотирма іншими членами угруповання під час операції ФБР.
Захист наполягав, що вона була жертвою викрадення і діяла під примусом, проте суд виніс вирок – 7 років ув’язнення. Згодом Патті отримала дострокове звільнення та помилування, після чого навіть знімалася у кіно.
Цей випадок став класичним прикладом стокгольмського синдрому – психологічного зв’язку, що виникає між жертвою та її викрадачем. Історія Патті Херст залишається одним із найвідоміших випадків впливу екстремальних обставин на поведінку людини.
Викрадення судна «Фаїна» та піратська сага
5 лютого 2009 року сомалійські пірати, отримавши викуп у розмірі 3,2 мільйона доларів США, звільнили українське судно «Фаїна». Екіпаж складався з 21 людини: 17 українців, 3 росіян і 1 латиша.
Однак особливу увагу привернув вантаж судна – понад 30 танків Т-72, гранатомети та зенітні установки. За документами отримувачем вказувалася Кенія, проте згодом кенійська влада відмовилася від цієї інформації, заявивши, що кінцевими отримувачами є повстанці Південного Судану. Ця заява ще більше ускладнила ситуацію. Самі пірати оголосили, що не вимагають викупу, а лише стягують «штраф за використання територіальних вод Сомалі для нелегальних поставок зброї у зону конфлікту».
Після сплати викупу-штрафу моряків було звільнено. Президент України Віктор Ющенко привітав екіпаж із поверненням на свободу, після чого «Фаїна» вирушила до кенійського порту Момбаса, звідки моряки були евакуйовані.
На цьому офіційна історія закінчилася. Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко лише зазначила, що «торгівля зброєю нині знаходиться під безпосереднім контролем президента і РНБО, що ускладнює контроль за цими процесами з боку уряду».
Цікаво, що судно було захоплене ще 25 вересня 2008 року, а за кілька тижнів до цього – з 27 серпня по 9 вересня 2008 року – в Україні вибухали склади боєприпасів у Лозовій Харківської області. Деякі припускали, що «Фаїна» перевозила щось цікаве саме з цього арсеналу, хоча офіційних підтверджень цьому не було.
