26 травня в Україні відзначається річниця битви під Корсунем. У різні роки цього дня в історії відбулися події, які віддзеркалюють різні сторони європейського, українського й світового минулого — від середньовічних битв до геополітичних угод ХХ століття.
Річниця битви під Корсунем
26 травня в історичному календарі України позначено як день, коли згадують битву під Корсунем — одну з ключових подій початкового етапу національно-визвольної війни українського народу середини XVII століття. У 1648 році саме цього дня війська Богдана Хмельницького зійшлися у протистоянні з армією Речі Посполитої під проводом коронного гетьмана Миколи Потоцького.
Битва стала другою великою перемогою козацького війська після Жовтоводської кампанії. Важливість цієї події полягає не лише у воєнному успіху, а й у політичному впливі: розгром польської армії біля Корсуня зміцнив авторитет Хмельницького, активізував антишляхетські настрої серед населення і сприяв зростанню масштабів повстання.
Корсунська битва відбулась на тлі загального загострення конфлікту між козацтвом та шляхетською владою, викликаного соціальним і національним гнобленням. Успішна операція українських сил, зокрема вдале використання засідки в болотистій місцевості, дозволила оточити й розгромити основні сили польського війська. Сам Потоцький разом з іншими командувачами потрапив у полон, що мало значний морально-політичний ефект.
Сьогодні річниця битви під Корсунем є нагодою згадати не лише саму військову подію, але й ширший контекст боротьби за автономію та права українського народу у XVII столітті. Вона нагадує про складні історичні процеси, які формували політичну свідомість і впливали на подальший розвиток української державності.
Історичні події в цей день
1093 — У день Вознесіння, 26 травня 1093 року, на річці Стугна відбулася одна з трагічних битв княжої Русі з половцями. Об’єднане руське військо під командуванням князів Святополка Ізяславича, Ростислава Всеволодовича та Володимира Мономаха зазнало поразки. Половці, скориставшись відсутністю єдності серед руських князів, нав’язали бій біля Василькова. Битва завершилася розгромом руських сил: Ростислав загинув, втопившись у річці, а розгром позначився на подальшій політичній слабкості Києва.
1648 — 26 травня 1648 року відбулася битва під Корсунем — друге велике протистояння української армії під проводом Богдана Хмельницького з військом Речі Посполитої. Після перемоги під Жовтими Водами козацьке військо чисельністю близько 15 тисяч осіб організувало засідку в болотистій місцевості поблизу Корсуня. Польська армія чисельністю близько 18 тисяч, якою командував коронний гетьман Миколай Потоцький, потрапила в пастку. Внаслідок бою польські сили були розгромлені, Потоцький та інші командувачі потрапили в полон. Ця перемога закріпила авторитет Хмельницького й розгорнула національно-визвольну війну на повну силу.
1924 — У цей день в 1924 році в Україні розпочалися регулярні пасажирські авіаперевезення. Це стало частиною ширшої програми розвитку цивільної авіації у СРСР. Спочатку йшлося про внутрішні рейси між великими містами, з використанням адаптованих військових літаків. Відкриття авіаліній мало на меті не лише транспортне сполучення, але й утвердження технічного прогресу радянської влади на теренах України.
1938 — Саме 26 травня 1938 року в німецькому місті Вольфсбург Адольф Гітлер особисто заклав перший камінь під будівництво автозаводу «Фольксваген». Цей жест мав пропагандистське значення: йшлося про реалізацію проєкту «народного автомобіля», доступного широким верствам населення. Нове підприємство мало стати символом індустріальної модернізації Третього Рейху. Пізніше завод відіграв ключову роль в автомобілебудуванні після Другої світової війни.
1953 — 26 травня почалося Норильське повстання — наймасовіший виступ ув’язнених у системі ГУЛАГу. Його ініціаторами стали українські політв’язні, які після смерті Сталіна вимагали перегляду термінів, поліпшення умов утримання та припинення знущань. Протест тривав кілька тижнів, охопив декілька табірних зон і став першим сигналом для радянського керівництва, що сталінська репресивна машина більше не може діяти без опору. Повстання було придушено, але воно вплинуло на подальшу табірну політику.
1972 — У Москві 26 травня 1972 року між Радянським Союзом і США було підписано договір про обмеження стратегічних озброєнь (ОСО-1). Цей документ став першим кроком до контролю над ядерними арсеналами обох супердержав. Угода фіксувала чисельність міжконтинентальних балістичних ракет, запускових установок і систем протиракетної оборони. Вона була підписана в розпал Холодної війни й відкрила етап переговорної політики між двома блоками.
1995 — 26 травня 1995 року Росія та Білорусь урочисто оголосили про зняття кордонів між двома державами. Це стало черговим кроком у напрямку формування Союзної держави. Договір про спрощення пересування та об’єднання економічних ресурсів був вигідний Кремлю як інструмент контролю над політичним курсом Білорусі. Водночас для Мінська це стало джерелом стабільного доступу до російських енергоресурсів і ринку.
2014 — Саме цього дня українські спецпідрозділи розпочали перший бій за Донецький міжнародний аеропорт. Після блискавичної операції бойовики зазнали поразки й були витіснені з території аеропорту. Хоча далі українські війська могли розвинути успіх, наступ було зупинено. Натомість почалась довготривала оборона — 242 дні безперервних боїв, що закінчились 22 січня 2015 року, коли будівлі аеропорту було повністю знищено. Останній об’єкт оборони українських військових було підірвано російськими найманцями під виглядом гуманітарного перемир’я. Це стало одним із символів стійкості Збройних сил України.
Початок евакуації з Дюнкерка — операція «Динамо»
26 травня 1940 року Велика Британія офіційно дала старт операції з масової евакуації своїх та союзних військ з оточеного французького міста-порту Дюнкерк. Ситуація на той момент була критичною: після блискавичного прориву німецької армії через Арденни англо-французькі сили опинилися затиснутими між морем і просуванням вермахту.
Німецькі танкові дивізії Гудеріана вийшли до Ла-Маншу й ізолювали понад 300 тисяч солдатів, головно британських, французьких і бельгійських. Утім, 24 травня німецьке командування раптово зупинило наступ — Гітлер дозволив Люфтваффе завершити операцію авіаударами, не залучаючи танкові частини. Ця пауза, яка триває в історичній дискусії як «фатальна помилка вермахту», дала союзникам цінні дві доби на підготовку евакуації.
26 травня о 19:00 британський військово-морський штаб віддав наказ розпочати операцію «Динамо». Евакуація проводилася в надзвичайно складних умовах — під постійними обстрілами авіації, артилерії й навіть обстрілами кораблів на підході до узбережжя. Для операції залучили не лише військові кораблі, а й цивільні судна: яхти, пароми, рибальські човни, які масово мобілізували з південного узбережжя Англії.
Усього з 26 травня по 4 червня вдалося евакуювати 338 226 осіб, з яких приблизно 198 тисяч були британцями, решта — французами й бельгійцями. Французькі підрозділи залишалися в Дюнкерку до останнього, прикриваючи відхід. При цьому союзники втратили майже все важке озброєння — танки, артилерію, вантажівки — залишивши його на березі.
Операція «Динамо» не була перемогою, але стала рятівною паузою: вона дозволила зберегти кадрове ядро Британської експедиційної армії, яке згодом лягло в основу збройних сил, що продовжували боротьбу.
Початок Норильського повстання в’язнів ГУЛАГу
У ніч з 25 на 26 травня 1953 року в таборі №6 Горного відділення Норильлага почалося повстання ув’язнених, яке поступово охопило інші табори Норильської виправної системи. Повстання стало найбільшим в історії ГУЛАГу як за кількістю учасників, так і за тривалістю. Його ініціаторами були переважно політичні в’язні, серед яких значну частину становили українці, засуджені після воєнних років — учасники визвольного руху, колишні члени ОУН та УПА.
Ініціальний привід — побиття в’язнів адміністрацією табору після смерті Сталіна (яка сталася 5 березня 1953 року) на тлі загального очікування амністії та полегшення режиму. Повстання спалахнуло невдовзі після прибуття в табір новопризначеного начальника — замість переговорів він наказав застосувати силу, що спровокувало відкриту відмову від роботи та вимоги до керівництва.
У ході протесту в’язні створили страйкові комітети, припинили виробництво, вимагали звільнення особливо жорстоких наглядачів, перегляду справ, допуску комісій із Москви та ліквідації катувань. Організованість і мирний характер повстання вразили навіть представників МДБ (майбутнього КДБ). Ув’язнені розробляли звернення до союзного керівництва, а в окремих випадках — проводили відкриті збори.
Норильське повстання тривало майже два місяці — з кінця травня до початку серпня 1953 року. Воно охопило понад 16 тисяч в’язнів у декількох табірних відділеннях. Придушення відбувалося поступово: спецзагони НКВС зачищали зони по одній, застосовуючи вогнепальну зброю. Частину організаторів розстріляли, багатьох відправили в карцери чи перевели в інші табори.
Повстання, хоч і було жорстоко подавлене, мало довготривалий ефект: його результати вивчали спеціальні комісії ЦК КПРС, що згодом стали підґрунтям до реформи пенітенціарної системи та часткового перегляду справ політичних в’язнів у другій половині 1950-х років.
