Понад 90 млрд грн – саме стільки державний бюджет України втратив за роки повномасштабної війни через поширення нелегальної тютюнової продукції. У повсякденному вимірі ця сума видається майже неосяжною, однак її масштаб стає зрозумілішим, якщо зіставити його з ключовими макрофінансовими показниками. Фактично йдеться про ресурс, співмірний із великими програмами зовнішньої підтримки, зокрема з обсягами фінансування, які Україна очікує від Міжнародного валютного фонду.
Водночас принципова різниця полягає в природі цих коштів. Фінансування МВФ потребує переговорного процесу, виконання визначених умов і часу на ухвалення рішень. Натомість 90 млрд грн – це ресурс, який міг би вже сьогодні працювати в українській економіці та поповнювати бюджет, однак був втрачений через існування тіньового сегмента ринку.
Для бюджету воєнного часу такі втрати мають вагоме значення. Сума в 90 млрд грн перевищує обсяг коштів, передбачених на виробництво зброї та боєприпасів у 2026 році, і є співставною з ключовими оборонними програмами попередніх років. Однак ці кошти не були спрямовані на потреби держави – вони просто не надійшли до бюджету.
При цьому наслідки нелегального ринку не обмежуються лише недоотриманими податковими надходженнями. Його існування змінює саму структуру економіки: витісняє легальних виробників, підриває конкурентне середовище та формує паралельні фінансові потоки, що залишаються поза державним контролем.
Що саме означає “нелегальний тютюн”
Для широкої аудиторії це поняття часто зводиться до дешевих сигарет “з рук” або сумнівної якості продукції. Насправді ж структура цього ринку значно складніша.
Йдеться про кілька сегментів: продукцію без сплати податків, сигарети з підробленими акцизними марками, а також товари, формально вироблені для експорту чи duty free, але фактично реалізовані всередині країни. Окремий сегмент – контрафакт. Це продукція, яка імітує легальний товар, але виготовляється без дозволу правовласника і поза офіційним контролем. У випадку тютюну це означає не лише втрати податків, а й відсутність будь-яких гарантій якості чи безпеки.
У 2025 році саме сегмент контрафакту з підробленими акцизними марками став ключовим драйвером зростання тіньового ринку.
Від успіху до відкату
2024 рік дав підстави для обережного оптимізму. Завдяки активним діям правоохоронних органів рівень нелегальної торгівлі тютюновими виробами вдалося знизити до 12,6% проти 19,1% на початку року. Це був результат системних обшуків, вилучення обладнання і фактичного блокування частини нелегального виробництва.
Але вже у 2025-му прогрес було втрачено. Частка нелегального ринку зросла до 17,8%, і за цим показником стоять вагомі бюджетні втрати – понад 26,5 млрд грн лише за один рік.
Показово, що паралельно не був виконаний план надходжень від акцизного податку: 94,7% проти понад 107% роком раніше. Різниця – ще майже 7 млрд грн, які бюджет також не отримав.
Таким чином, навіть без урахування довгострокових ефектів, один рік відкату означає десятки мільярдів гривень втрат.
Чому тінь повертається
Досвід 2024 року засвідчив: коли нелегальне виробництво вдається фізично зупинити, ринок досить швидко реагує скороченням тіньового сегмента. Однак цей ефект виявився нетривалим. Після завершення активної фази слідчих дій виробництво відновилося, а разом із ним повернулася й пропозиція на чорному ринку.
Окремим чинником залишається податкова політика. Акциз на тютюнові вироби є одним із головних елементів ціни: з одного боку, його підвищення збільшує потенційні надходження до бюджету, з іншого – поглиблює розрив у вартості між легальною та нелегальною продукцією.
Коли частка податків у ціні пачки сягає близько 60%, ухилення від їхньої сплати перетворюється на надзвичайно прибуткову модель. По суті, кожна нелегальна пачка містить у собі ту “маржу”, яка в легальному секторі мала б поповнювати бюджет.
За таких умов тіньовий бізнес отримує не лише фінансовий ресурс для розширення, а й можливість інвестувати у власну стійкість, зокрема й у корупційні механізми захисту.
Географія і масштаби
Географія нелегального тютюнового ринку в Україні залишається вкрай нерівномірною. До 70% такої продукції зосереджено лише у шести регіонах. Найбільша частка припадає на Дніпропетровську область – 25% усього обсягу. Далі йдуть Одеська область із 12%, Львівська та Харківська – по 9%, Київ і Київська область – 8%, Хмельницька область – 6%.
Така концентрація свідчить не лише про локалізацію проблеми, а й про можливості для точкового реагування. Водночас саме на цьому рівні проявляється одна з ключових системних слабкостей: інституційна присутність держави не завжди відповідає масштабу виклику. Показовим виглядає те, що в регіоні з найбільшим рівнем тіньового ринку відсутнє повноцінне територіальне управління органу, відповідального за економічну безпеку.
Окремо змінюється і структура самої контрафактної продукції. Як зазначає аналітикиня Kantar Україна Тетяна Свердлик, протягом 2025 року зростала частка сигарет із підробленими акцизними марками, яка в середньому за рік сягнула 42%. Із цього обсягу 37%, за написом на упаковці, були вироблені Marshall Finest Tobacco (United Tobacco) / VK Tobacco FZE, ще 5% – “Українським тютюновим виробництвом”.
Ще понад половину нелегальної продукції – 53% – становили сигарети, марковані написом Duty Free або призначені для експорту, але незаконно реалізовані всередині країни. За даними, зазначеними на упаковках, основна частина цієї продукції була вироблена Винниківською тютюновою фабрикою та представлена передусім торговими марками Compliment – 49% і Lifa – 5%. Ще 42% цього сегмента припадало на марки виробника Marshall Finest Tobacco, серед яких найпоширенішими були Marshall – 27%, Urta – 8% і Brut – 3%.
Не змінилася протягом 2025 року і структура каналів збуту. Основний потік нелегальної тютюнової продукції, а саме 65%, як і раніше, надходив на ринок через кіоски та магазини. Це свідчить про те, що тіньовий сегмент не лише зберігає масштаб, а й продовжує функціонувати через звичні для споживача канали продажу, залишаючись вбудованим у повсякденну торговельну інфраструктуру.
Між виробництвом і продажем
Нелегальний ринок існує на кількох рівнях – від виробництва до роздрібної торгівлі. І якщо кінцевий споживач бачить лише точку продажу, то основна проблема формується значно раніше.
Більшість нелегальної продукції, за оцінками експертів, виробляється всередині країни. Причому значна її частина походить від підприємств, які формально мають ліцензії. Це створює сіру зону між легальним і нелегальним сегментами, де контроль ускладнюється, а відповідальність розмивається.
На рівні роздрібної торгівлі ситуація виглядає ще простіше: штрафи залишаються настільки низькими, що не виконують стримувальної функції. У деяких випадках достатньо реалізувати кілька тисяч пачок, щоб повністю перекрити санкції.
Що може змінити ситуацію
Український досвід уже дав відповідь на питання “чи можливо це”. Зниження частки тіньового ринку у 2024 році стало результатом не нових законів, а ефективного застосування наявних інструментів.
Це означає, що ключ до змін лежить у площині координації та інституційної спроможності. Робота податкових органів, правоохоронців і аналітичних структур має бути синхронізованою – від виявлення виробництва до контролю каналів збуту.
Окреме значення має ресурсне забезпечення. Умовно кажучи, витрати на створення або підсилення регіонального підрозділу можуть бути у десятки разів меншими за ті втрати, яких зазнає бюджет через відсутність такого підрозділу.
Не менш важливим є і стратегічний горизонт. Якщо інституційні реформи затягуються на роки, ринок адаптується значно швидше. У цій асиметрії часу і полягає одна з головних проблем боротьби з тінню.
Між втратами і можливостями
Сьогоднішні 90 млрд грн – це не лише показник втрат. Це також орієнтир потенційного ресурсу, який уже існує в економіці, але не працює на державу.
У ситуації, коли Україна одночасно веде війну і залежить від зовнішнього фінансування, питання внутрішніх резервів набуває особливого значення. І нелегальний тютюновий ринок тут є одним із найбільш наочних прикладів.
Йдеться не про пошук нових джерел доходів, а про повернення тих, що вже є, але поки що залишаються в тіні.
