Астрономи вперше в історії спостережень зафіксували процес формування та розвитку кілець навколо невеликого крижаного небесного тіла — Хірона, що обертається між орбітами Сатурна й Урана. Дослідники встановили, що об’єкт має чотири кільця та дифузну речовину, яка його оточує. Про це повідомляє Reuters.
Хірон належить до класу небесних тіл, відомих як кентаври — об’єктів, що розташовані між Юпітером і Нептуном та поєднують властивості астероїдів і комет. Вони складаються з льоду, гірських порід і органічних сполук. Діаметр Хірона становить близько 200 км, а один оберт навколо Сонця він здійснює приблизно за 50 років.
Від моменту відкриття у 1977 році вчені припускали наявність матеріалу навколо Хірона. Лише нові спостереження 2023 року за допомогою телескопа в обсерваторії Піко дос Діас у Бразилії вперше чітко підтвердили існування кільцевої системи. Астрономи встановили, що Хірон має три щільні кільця на відстані 273, 325 та 438 км від центру, а також четверте — на відстані близько 1400 км, яке вдалося виявити вперше. Ця зовнішня структура потребує додаткових досліджень для підтвердження стабільності, оскільки розташована значно далі від попередніх.
“Ми бачимо, як система кілець Хірона змінюється просто зараз — це рідкісна можливість спостерігати процес формування таких структур у режимі реального часу”, — розповів Крістіан Лучано Перейра, постдокторант Національної обсерваторії Бразилії та головний автор дослідження.
За словами Перейри, кільця Хірона, ймовірно, складаються здебільшого з водяного льоду з домішками кам’янистих частинок, подібно до кілець Сатурна. Він наголосив, що водяний лід відіграє ключову роль у стабільності кілець, не дозволяючи частинкам злипатися у більші об’єкти, як-от супутники.
Команда вчених із Бразилії, Франції та Іспанії застосувала метод зоряного покриття: вони досліджували, як Хірон проходив перед далекою зіркою, тимчасово закриваючи її світло. Цей підхід дав можливість із високою точністю реконструювати форму тіла та його оточення.
“Ми можемо відтворити форму об’єкта та його оточення з точністю до кількох кілометрів”, — додав Перейра.
На думку дослідників, кільця Хірона могли виникнути після зіткнення з іншим небесним тілом, що зруйнувало його супутник, або ж утворитися з матеріалу, який сам Хірон викинув у космос. Ймовірно, у процесі поєдналося кілька чинників.
Сьогодні кільця мають чотири великі планети Сонячної системи — Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун, причому система Сатурна є найвідомішою. Водночас із 2014 року кільця виявляли й в менших об’єктів — у кентавра Харікло, а також у віддалених крижаних тіл Хаумеа та Кваоар. Тепер до цього списку приєднався і Хірон.
“Різноманіття цих систем показує, що формування кілець — універсальний процес, який може відбуватися в будь-якій частині Сонячної системи за наявності відповідних умов”, — підсумував Перейра.
