Рішення держави розширювати програму безоплатного гарячого харчування в школах стало відповіддю на глибокі соціальні зміни, спричинені війною, коли значна частина дітей зростає в умовах нестабільності, вимушених переїздів і втрати звичного середовища. Ця ініціатива пов’язана з необхідністю забезпечити рівні умови для навчання дітей у різних регіонах, де фінансові можливості родин і громад суттєво відрізняються, а стабільний доступ до якісної їжі безпосередньо впливає на здатність школярів витримувати повний навчальний день.
Масштаб програми та її фактичний стан
Зараз понад 2 мільйони дітей в Україні вже отримують безоплатне гаряче харчування у школах, що свідчить про суттєвий зсув у підходах до освітньої соціальної політики. Йдеться не лише про учнів початкових класів, а й про поступове залучення старших школярів, насамперед у громадах, які перебувають поблизу лінії фронту або зазнали значних гуманітарних втрат.
Наступною метою уряду задекларовано охоплення 3-3,5 мільйона учнів, що фактично означає майже повний перехід до універсальної моделі підтримки дітей шкільного віку. Про це повідомляє пресслужба Міністерства фінансів України.
Розширення програми відбувається поетапно і прив’язане до чітко визначених бюджетних рішень, що дозволяє уникати різких провалів у фінансуванні. У жовтні 2024 року безоплатними обідами було забезпечено понад мільйон учнів початкової школи, на що держава спрямувала близько двох мільярдів гривень.
Вже з вересня 2025 року кількість отримувачів зросла до півтора мільйона за рахунок включення учнів 5–11 класів у прифронтових регіонах, що потребувало понад вісім мільярдів гривень. У проєкті бюджету на 2026 рік закладено 14,4 мільярда гривень для охоплення до 3,5 мільйона дітей усіх вікових груп на умовах співфінансування з громадами.
Роль громад і вибір моделей харчування
Держава, залишаючи за собою фінансову та нормативну рамку, передала громадам право самостійно обирати оптимальну модель організації харчування з урахуванням місцевих умов. У різних регіонах це реалізується через фабрики-кухні, опорні кухні або модернізацію наявних їдалень, що дозволяє поєднувати стандарти безпеки з реальними можливостями інфраструктури. Такий підхід зменшує формалізм і дає змогу адаптувати програму до потреб конкретних шкіл, де іноді йдеться не лише про обіди, а й про відновлення базових санітарних умов після руйнувань.
Без оновлення харчоблоків масштабування програми залишалося б декларативним, тому значні кошти спрямовуються саме на інфраструктуру. У 2024–2025 роках на понад 250 проєктів модернізації було виділено 2,5 мільярда гривень, з яких 1,2 мільярда припали на 2025 рік. Окремо у 2026 році передбачено ще один мільярд гривень у межах програми Ukraine Facility за підтримки Європейського Союзу. Ці інвестиції дозволяють не лише оновлювати обладнання, а й створювати безпечні робочі місця для персоналу шкільних їдалень.
Водночас формується мережа кулінарних хабів, у межах яких кухарі шкільних їдалень проходять підвищення кваліфікації та навчаються працювати за сучасними стандартами харчування. На цей момент реалізовано або впроваджується дев’ятнадцять таких проєктів за кошти державної субвенції. Додаткову підтримку забезпечують міжнародні партнери, зокрема Всесвітня продовольча програма ООН, яка у 2024–2025 роках спрямувала близько 0,4 мільярда гривень на покращення харчування українських школярів.
Розширення програми безоплатного шкільного харчування має суттєве значення для дітей у воєнний час, коли не всі родини можуть забезпечити стабільний і повноцінний прийом їжі через обмежені фінансові можливості.
