Мовний конфлікт у дошкільному закладі Білої Церкви: як трирічна дитина опинилася під тиском дорослих, реакція суспільства і омбудсменки

Проблеми адаптації дітей-переселенців у навчальних закладах не обмежуються лише побутовими або освітніми питаннями, а часто виходять на рівень мовної політики та соціальної взаємодії. У Білій Церкві виникла скандальна ситуація, яка привернула увагу суспільства через порушення прав маленької дитини у дошкільному закладі. Вихователька зробила зауваження трирічній дитині за використання російської мови, що призвело до психологічного тиску на малюка. Цей випадок викликав широкий резонанс у соціальних мережах і став предметом публічної дискусії про межі педагогічного впливу, права дітей та обов’язки дорослих у навчальних закладах. Ця ситуація стала яскравим прикладом того, як мовне питання перетинає межі приватного простору і стає предметом публічного обговорення.

Передісторія конфлікту

Ірина Савченко-Кісельова, тренерка з англійської та іспанської мов, розповіла, що конфлікт виник у групі дитячого садка, де навчається її син Роман. До групи приєдналася новенька дівчинка-переселенка, яка спілкувалася виключно російською мовою. Через це син Савченко-Кісельової почав повторювати російські слова, які він чув у садочку, що викликало занепокоєння наставниці.

Вона зазначила, що звернула увагу на мовну ситуацію, адже дитина, яка не володіє українською, не могла зрозуміти інших дітей, а це впливало на навчальний процес і соціальну взаємодію. Жінка описала момент, коли дитина намагалася щось пояснити українською, але переважну частину слів промовляла російською, і на думку наставниці, важливо було коректно нормувати українську мову в групі.

Вона розповіла, що одного дня прийшла забирати дитину із садочка, де на той час залишалися лише троє дітей. Зазвичай поруч із Романом перебувала дівчинка, яка спілкується російською, але цього разу до них приєдналася ще одна дитина — тиха і явно розгублена. Російськомовна дівчинка активно намагалася щось розповісти своєю мовою, і вихователька її розуміла. Роман, який часто чує її, частково розумів сенс сказаного. Третя дівчинка стояла поруч, опустивши плечі, і, очевидно, не розуміла жодного слова, відчуваючи провину за те, що не розуміє інших.

Коли російськомовна дівчинка підійшла до Ірини, жінка відповіла їй: “Я тебе не розумію. Ти ще не навчилася говорити?”. Дитина спробувала вимовити кілька українських слів, але незабаром знову перейшла на російську. Тоді Ірина звернулася до тихої дівчинки поруч: “Ти розумієш, що вона говорить?” — на що та ледь чутно відповіла: “Ні…”.

За словами Ірини, в очах дитини було видно страх і сором. Вона додала: “Тоді я сказала їй: “Я теж не розумію. Вона неправильно говорить”.

Ірина Савченко-Кісельова обговорила цю ситуацію з вихователькою та директоркою садочку. Вона пропонувала допомагати дитині-переселенці виправляти мовні помилки у присутності інших дітей, щоб створити зразок правильної української мови. Вихователька, за словами наставниці, зрозуміла важливість мовної адаптації і почала працювати з дитиною так, щоб інші діти спостерігали за процесом і самостійно виправляли мовні помилки.

Реакція користувачів Інтернету

Публікація наставниці викликала різку реакцію в соціальних мережах. Користувачі Телеграм-каналів та Facebook активно обговорювали дії виховательки, а дехто навіть закликав до скарг і санкцій щодо неї. Були коментарі, які ставили під сумнів законність та етичність її дій, наголошуючи на праві дитини користуватися російською мовою у приватному та освітньому просторі.

Частина коментарів критикувала те, що вихователька дозволила собі оцінювати мовні навички чужої дитини і втручатися у приватну сферу, висловлюючи думку, що такі дії виходять за межі професійних повноважень і можуть створювати психологічний тиск на дітей.

Коментар Уповноваженої із захисту державної мови щодо ситуації у Білій Церкві

У зв’язку з широким розповсюдженням у соціальних мережах інформації про мовний конфлікт у дошкільному закладі міста Уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська надала коментар, пояснивши своє бачення правових та етичних аспектів цієї ситуації.

По-перше, право дитини отримувати освіту державною мовою в дошкільному комунальному закладі є повністю законним і обґрунтованим. Це право закріплене у Законі України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» і має пріоритет у педагогічній практиці для всіх освітніх установ, де навчаються діти, включно з переселенцями з регіонів, де переважає російська мова.

По-друге, відповідальність за якісну мовну адаптацію дітей покладається на керівників закладів, методистів та педагогів. Вони повинні забезпечити умови для того, щоб кожна дитина могла ефективно засвоювати державну мову, включно з тими, хто прибув “із зросійщених родин або територій”. Педагоги мають застосовувати методичні підходи, що сприяють природному оволодінню українською мовою, підтримуючи дітей у процесі навчання.

По-третє, Уповноважена засудила будь-які спроби принижувати або дискредитувати осіб, які дотримуються вимог мовного законодавства. Кампанія цькування Ірини Савченко-Кісельової, що включає перекручування її слів, персональні образи та активну участь проросійських блогерів, виходить за межі цивілізованого обговорення і створює небезпечний прецедент тиску на тих, хто реалізує законне право дітей отримувати освіту державною мовою. Такі дії дестабілізують суспільство і сприяють поширенню наративів держави-агресора.

По-четверте, увага суспільства має концентруватися не на інтерпретаціях висловлювань у соцмережах, а на реальному стані мовної адаптації в конкретному закладі дошкільної освіти. Уповноважена закликала місцеві органи влади та управління освітою Білої Церкви провести ретельну перевірку фактів, надати методичну підтримку педагогам і забезпечити повне виконання вимог мовного законодавства.

По-п’яте, окремо звертається увага зросійщених батьків. Українська держава не втручається у приватну мовну сферу родин, проте від них залежить, чи буде дитина готовою до навчання державною мовою. Без володіння українською мовою дитина не зможе повноцінно засвоювати навчальний матеріал і інтегруватися у навчальний процес. Український дитячий садок і школа створюють простір, де дитина має органічно зростати українцем, і саме спільна робота сім’ї та педагогів сприяє оволодінню державною мовою.

У підсумку, Уповноважена підкреслила, що право вимагати дотримання мовного законодавства є нормою, а не привілеєм. Публічне цькування людей, які відстоюють це право, є неприпустимим у демократичному суспільстві. Вона закликала всіх учасників дискусії зосередитися на фактах, дотримуватися поваги та законодавчих стандартів, наголошуючи, що мова є фундаментом національної безпеки, а не приводом для особистих образ чи конфліктів у суспільстві.

Коментар Уповноваженої із захисту державної мови хоча і спрямований на захист державної мови та законних прав дітей, однак окремі формулювання викликають серйозне занепокоєння. Зокрема, її вислів про дітей, які прибувають «із зросійщених родин або територій», можна розцінювати як стигматизацію певної групи дітей. Така характеристика автоматично накладає на малюків і їхніх батьків негативну конотацію, ставлячи їх у позицію «інших» або «неправильних», що не лише не сприяє інтеграції, а й може поглиблювати психологічний дискомфорт. Крім того, такий коментар розділяє суспільство і сіє ворожнечу.

Діти не обирають, якою мовою говорить їхня родина, і позначення їх як «зросійщених» ризикує створити атмосферу осуду або неприйняття в навчальному закладі, де вони мають адаптуватися до нового середовища. У контексті дошкільного закладу це особливо чутливо, адже трирічні діти сприймають будь-які оцінки дорослих буквально, а негативні ярлики можуть впливати на їхню самооцінку та відчуття безпеки.

Також термін «зросійщені території» є політично та демографічно некоректним, а застосування його з боку посадової особи викликає сумніви щодо відповідності її займаній посаді. У будь-якій цивілізованій країні за такі висловлювання посадовець був би звільнений у той же день та притягнутий до кримінальної відповідальності.