Біженка з України подала позов до колишнього чоловіка через додаткове утримання: що вирішив суд

Разом з переїздом до інших країн серед українських біженців виникла велика кількість сімейних і майнових спорів, які продовжують розглядати українські суди. Однією з таких справ став позов української біженки, яка після переїзду до Німеччини вимагала від колишнього чоловіка не лише аліменти на дитину, але й щомісячне утримання для себе, мотивуючи це станом здоров’я та збільшенням витрат на лікування і спеціальне харчування.

Солом’янський районний суд Києва розглянув справу №760/33662/25 у червні 2026 року. Позивачкою стала українка, яка після початку повномасштабної війни виїхала до Німеччини разом із дитиною. Її шлюб тривав із 2007 до 2025 року, а розлучення відбулося вже після переїзду за кордон.

Після розірвання шлюбу колишній чоловік сплачує аліменти на дитину у розмірі 25% свого доходу. Водночас жінка звернулася до суду з вимогою зобов’язати його здійснювати додаткові виплати на її власне утримання.

Позивачка пояснила, що має захворювання, у зв’язку з яким їй встановили III групу інвалідності. За її словами, лікування потребує спеціального харчування зі збільшеним вмістом білка та калорій, через що щомісячні витрати значно зросли.

У матеріалах справи зазначено, що необхідність такого харчування обґрунтовувалася медичними рекомендаціями, відповідно до яких під час лікування онкологічних захворювань пацієнтам рекомендують підвищене споживання білка для підтримки відновлення тканин, м’язової маси та імунної системи. Саме ці додаткові витрати, на думку позивачки, стали підставою для вимоги про матеріальну допомогу від колишнього чоловіка.

Відповідач із такими вимогами не погодився. Він заявив, що встановлена жінці III група інвалідності була тимчасовою, після завершення строку її дії вона мала пройти повторний медичний огляд, однак цього не зробила.

Також чоловік звернув увагу, що під час проживання в Україні його колишня дружина працювала, а після переїзду до Німеччини отримує соціальну допомогу та, на його думку, не довела неможливості працевлаштування.

У матеріалах справи зазначено, що сама наявність III групи інвалідності не свідчить про повну втрату працездатності. Відповідач наголосив, що особи з такою групою інвалідності можуть працювати, а позивачка не надала достатніх доказів того, що через стан здоров’я повністю втратила можливість самостійно забезпечувати себе.

Під час розгляду справи суд врахував, що жінка отримує соціальні виплати у Німеччині, мала депозит, а колишній чоловік уже виконує обов’язок із фінансового забезпечення дитини, регулярно сплачуючи аліменти.

Суд також звернув увагу на правову позицію Конституційного Суду щодо права на отримання аліментів, відповідно до якої матеріальна допомога не може автоматично залежати лише від розміру пенсії чи соціальних виплат. Водночас потреба в утриманні має підтверджуватися належними доказами у кожній конкретній справі.

Оцінивши подані сторонами матеріали, Солом’янський районний суд Києва дійшов висновку, що позивачка не довела необхідності покладення на колишнього чоловіка обов’язку утримувати її, тому відмовив у задоволенні позову про стягнення аліментів на утримання колишньої дружини.