Повномасштабна війна позбавила багатьох українських дітей звичного дому, безпечного середовища та постійної присутності дорослих, які відповідали за їхнє життя. Частина неповнолітніх втратила батьків, інші опинилися розлученими з родинами через евакуацію, окупацію, поранення або складні обставини, що виникли внаслідок бойових дій. За таких умов державна система захисту має забезпечувати дитині значно більше, ніж місце в установі та мінімальне матеріальне утримання: ключового значення набуває можливість зростати в родині, отримувати постійний догляд і не залишатися сам на сам із наслідками пережитого.
Уряд подав до парламенту проєкт масштабних змін
Кабінет Міністрів зареєстрував у Верховній Раді законопроєкт №15438 22 липня 2026 року. Повна назва документа стосується вдосконалення механізмів захисту дітей і забезпечення їхнього права на сімейне виховання. Ініціатором у парламентській картці зазначений прем’єр-міністр Сергій Корецький, а сам документ передано на опрацювання профільному комітету.
Урядовий законопроєкт №15438 пропонує суттєво посилити підтримку дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, опікунів, прийомних родин і дитячих будинків сімейного типу. Заплановані зміни охоплюють підвищення щомісячних виплат у 2–3 рази, запровадження нової одноразової допомоги у розмірі 36 000 грн, цілодобове реагування служб на загрозу дитині та обмеження тривалого перебування неповнолітніх у закладах. Для країни, де війна постійно створює нові випадки втрати батьківського піклування, ця ініціатива має особливе значення, оскільки від фінансової спроможності родин часто залежить, чи зможуть вони прийняти дитину та забезпечити їй належні умови.
Запропонована реформа виходить далеко за межі звичайного перегляду соціальних виплат. Зміни мають бути внесені до 18 законодавчих актів, серед яких Сімейний кодекс, Цивільний процесуальний кодекс, закони про охорону дитинства, державну допомогу сім’ям із дітьми, органи опіки та служби у справах дітей.
Документ має перебудувати кілька взаємопов’язаних напрямів: матеріальне забезпечення дитини після влаштування в родину, роботу місцевих служб, порядок реагування на небезпеку, відповідальність посадовців і правила перебування неповнолітніх у закладах. Центральне місце відведено сімейним формам виховання, оскільки тривале проживання в інституції не здатне замінити постійної підтримки близького дорослого.
Які виплати пропонують підвищити
Найпомітнішою частиною законопроєкту стало заплановане збільшення допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, а також дітей, влаштованих у прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу.
За попередніми розрахунками, щомісячна допомога може зрости з теперішніх 7 042–8 780 грн до 15 750–20 250 грн. Конкретний розмір залежатиме від віку дитини. Таким чином, державна підтримка окремих категорій збільшиться приблизно у 2,7–2,8 раза.
Вищі суми передбачені для дітей з інвалідністю, чиї потреби часто пов’язані з лікуванням, реабілітацією, спеціальним харчуванням, транспортом, допоміжними засобами та постійним доглядом. Виплати для них пропонують підняти з 9 860–12 292 грн до 24 750–29 250 грн на місяць.
Таке підвищення може мати особливе значення для родин, які погоджуються прийняти дитину з тяжким захворюванням, травмою або інвалідністю. В умовах війни до звичайних витрат додаються труднощі з доступом до медичних послуг, переїзди між регіонами, необхідність евакуації та пошук спеціалістів у безпечніших громадах. Чинний рівень допомоги далеко не завжди покриває ці потреби, тому фінансовий чинник здатний стримувати людей, готових стати опікунами або прийомними батьками.
Нова допомога після прийняття дитини в родину
Окремою новацією має стати одноразова виплата у розмірі 36 000 грн. Її пропонують надавати після встановлення опіки чи піклування, а також у разі влаштування дитини до прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу.
Перші тижні після появи дитини в новій родині зазвичай потребують значних витрат. Опікунам доводиться купувати одяг, взуття, постіль, меблі, навчальне приладдя, засоби гігієни та ліки, а іноді терміново облаштовувати окреме спальне місце або пристосовувати житло до потреб дитини з інвалідністю. Після евакуації з району бойових дій дитина може прибути майже без особистих речей, тому родина змушена забезпечити її всім необхідним протягом короткого часу.
Одноразова допомога має частково покрити такі початкові витрати та зменшити навантаження на людей, які беруть на себе відповідальність за дитину. Для опікунів із невисокими доходами ця сума може стати важливою умовою швидкого облаштування побуту, хоча вона не замінюватиме подальших щомісячних виплат.
Остаточні суми залежатимуть від держбюджету
Розміри виплат, які пропонує уряд, поки мають орієнтовний характер. Розрахунки зроблені за базовою величиною 4 500 грн, яка використовується в експериментальному проєкті. Остаточні показники мають визначити з урахуванням закону про державний бюджет на 2027 рік.
Реєстрація законопроєкту також не означає негайного підвищення допомоги. Документ має пройти розгляд у комітетах, голосування у Верховній Раді, підписання та набрання чинності. Під час парламентського опрацювання окремі положення, строки або фінансові параметри можуть змінитися.
Для родин це означає, що отримувати нові суми одразу після появи інформації про законопроєкт вони не почнуть. Чинні правила залишаються в силі до завершення законодавчої процедури та запуску нового механізму фінансування.
Служби у справах дітей мають реагувати цілодобово
Фінансова підтримка становить лише частину запропонованих змін. Законопроєкт передбачає цілодобове оперативне реагування служб у справах дітей на повідомлення про загрозу життю чи здоров’ю неповнолітнього. Працівники повинні мати можливість долучатися до таких випадків уночі, у вихідні та святкові дні.
У ситуаціях домашнього насильства, залишення дитини без догляду, раптової смерті батьків або евакуації з небезпечної території рішення часто потрібно ухвалювати протягом кількох годин. Відкладення реагування до початку наступного робочого дня може залишити дитину в небезпечному середовищі або без дорослого, який несе за неї відповідальність.
Для реалізації такого режиму уряд пропонує змінити нормативи чисельності служб у територіальних громадах. У міських громадах один працівник повинен припадати максимум на 1 500 дітей, у сільських і селищних — максимум на 800. Навіть у невеликих громадах служба має налічувати щонайменше 3 працівників.
Домашнє чергування планують визнавати окремим режимом роботи та оплачувати. Якщо під час такого чергування працівник отримує повідомлення і починає виконувати службові обов’язки, відповідний час мають зарахувати як фактично відпрацьований. Ця норма повинна створити реальний механізм цілодобового реагування, оскільки вимога постійно залишатися на зв’язку потребує достатньої кількості працівників і належної оплати їхньої праці.
Перебування в закладі хочуть обмежити 6 місяцями
Законопроєкт закріплює пріоритет сімейного виховання та пропонує обмежити перебування дитини в закладі строком до 6 місяців. Протягом цього періоду відповідальні органи мають шукати можливість повернути її до біологічної родини, передати під опіку, влаштувати до прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу або розпочати процедуру усиновлення.
Для дітей війни тривале перебування в установі може посилювати вже пережиту травму. Втрата близьких, вимушене переміщення, обстріли та розлука з рідним середовищем створюють потребу в стабільності, яку складно забезпечити за постійної зміни вихователів і життя за загальним режимом закладу.
Встановлення граничного строку має спонукати служби швидше визначати подальшу долю дитини. Водночас результат залежатиме від того, чи вистачатиме в громадах прийомних родин, опікунів, фахівців із соціального супроводу та ресурсів для підтримки сімей, які опинилися у складних обставинах.
Братів і сестер планують залишати разом
Окремі положення документа стосуються збереження родинних зв’язків. Під час усиновлення або влаштування до сімейної форми виховання братів і сестер пропонують не розлучати, за винятком обставин, у яких інше рішення відповідає інтересам дітей.
Для неповнолітніх, які втратили батьківське піклування, брат або сестра можуть залишатися найближчою людиною та єдиним зв’язком із попереднім життям. Розміщення в різних родинах здатне поглибити відчуття втрати, особливо після евакуації, загибелі рідних або тривалого перебування на окупованій території.
Водночас влаштувати разом велику групу дітей складніше, оскільки родина повинна мати достатню житлову площу, фінансові можливості та готовність доглядати за кількома неповнолітніми різного віку. Для таких випадків проєкт передбачає додаткові механізми підтримки прийомних сімей.
Житло та помічники для великих прийомних родин
Прийомним сім’ям, які виховують 5 або більше дітей, а також спеціалізованим прийомним родинам пропонують надавати обладнане житло. Така підтримка може розширити коло сімей, здатних прийняти кількох дітей, зокрема братів і сестер, яких бажано не розлучати.
Спеціалізовані прийомні сім’ї та родини, створені однією особою, також зможуть залучати помічника прийомних батьків. Постійний догляд за кількома дітьми або за дитиною з тяжкими порушеннями здоров’я потребує значного фізичного та емоційного ресурсу. За відсутності підтримки навіть підготовлені дорослі можуть зіткнутися з виснаженням, що підвищує ризик припинення влаштування.
Допомога з житлом і доглядом має створити умови, за яких прийняття дитини не залежатиме лише від власних фінансових можливостей родини. Водночас порядок надання такого житла, критерії відбору та механізм залучення помічників потребуватимуть докладного врегулювання після ухвалення закону.
Пропозиція гарантування права дитині знати про усиновлення
Законопроєкт змінює підхід до таємниці усиновлення. Усиновлювачам пропонують заборонити приховувати від дитини факт її усиновлення, зберігаючи конфіденційність цієї інформації для сторонніх осіб.
Таке правило стосується права дитини знати власне походження та обставини життя. Розкриття цієї інформації потребує делікатного підходу, врахування віку, психологічного стану та досвіду неповнолітнього. Для дітей, які пережили втрату батьків під час війни, розмова про минуле може бути особливо складною, тому родинам може знадобитися супровід психологів і соціальних працівників.
Збереження таємниці від сторонніх осіб має захистити приватність сім’ї, водночас дитина не повинна дізнаватися правду випадково або через конфліктну ситуацію вже в дорослому віці.
Посадовців планують карати за бездіяльність
Зміни мають посилити персональну відповідальність керівників органів опіки та піклування. Якщо суд вирішив відібрати дитину у батьків без позбавлення їх батьківських прав, відповідний орган повинен у встановлений строк подати звіт про заходи, вжиті для усунення причин небезпеки.
За невиконання цього обов’язку керівника пропонують штрафувати персонально. Така норма має запобігти ситуаціям, у яких дитину вилучають із родини, після чого справа місяцями залишається без належного супроводу, а умови для можливого повернення додому ніхто системно не відновлює.
Документ також запроваджує інститут довіреної особи, яку батьки зможуть визначити заздалегідь на випадок власної смерті або втрати дієздатності. Під час війни, коли загибель чи тяжке поранення дорослого можуть раптово залишити дитину без догляду, попереднє визначення такої особи здатне скоротити період невизначеності та допомогти зберегти звичне для дитини оточення.
Допомогу дитині хочуть зосередити в одному безпечному просторі
Законопроєкт створює правову основу для роботи центрів захисту дітей за моделлю «Барнахус». У такому центрі дитина, яка постраждала від насильства або стала свідком злочину, може отримати соціальну, психологічну, медичну та правову допомогу в одному безпечному просторі.
Звичайна процедура часто змушує неповнолітнього багаторазово переказувати травматичні обставини різним спеціалістам у поліції, лікарні, суді та соціальній службі. Модель комплексного центру має зменшити кількість повторних опитувань і захистити дитину від додаткової психологічної травматизації.
Для дітей, які пережили воєнні злочини, окупацію, насильницьке переміщення або втрату близьких, узгоджена робота фахівців має критичне значення. Вона дозволяє поєднати збір необхідних свідчень із лікуванням, психологічною допомогою та подальшим соціальним супроводом.
Чому ця реформа важлива для дітей війни
Збільшення виплат саме собою не розв’яже всіх проблем системи захисту дітей, проте воно може усунути одну з головних перешкод для сімейного влаштування — нестачу коштів на щоденне утримання, лікування та розвиток дитини. Опікунство й прийомне виховання потребують постійних витрат, які особливо відчутні для родин у громадах, що постраждали від бойових дій або прийняли значну кількість переселенців.
Важливість законопроєкту полягає в поєднанні фінансової допомоги з організаційними змінами. Дитині пропонують забезпечити швидше реагування в небезпечній ситуації, обмежити тривале перебування в установі, зберігати зв’язок із братами та сестрами, підтримувати родину житлом і послугами та встановити відповідальність посадовців за зволікання.
Після реєстрації документа остаточне рішення належить Верховній Раді. До завершення його розгляду наведені виплати та гарантії залишаються законодавчими пропозиціями. У разі ухвалення реформа має створити ширші можливості для того, щоб діти, які втратили батьківське піклування під час війни або опинилися в інших складних обставинах, отримували підтримку в родинному середовищі та не проводили роки в інституційних закладах.
