В Україні сьогодні діти потерпають не лише від війни — щоденних обстрілів, втрат батьків, понівечених домівок і вимушеної втечі з рідних міст. Війна принесла в наш дім не лише зовнішнього ворога. Вона оголила й внутрішній морок — той, що роз’їдає суспільство зсередини, прикриваючись погонами та службовими посвідченнями. Найстрашніше — коли злочини скоюють ті, хто мав би стояти на сторожі закону та захищати найслабших. І поки одні борються зі злочинністю, воюють та гинуть під обстрілами, евакуюють людей під ворожим вогнем, ризикуючи життям, інші — порушують закони, ґвалтують та ламають дитячу долю.
Випадок, який сколихнув столицю, є черговим свідченням цієї страшної правди. У Києві дільничний офіцер поліції перетворив 10-річну дівчинку на свою жертву. І це не вигадка, не брудна плітка — вирок Святошинського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року став крапкою в цій справі. Одинадцять років колонії — такий вирок для колишнього поліцейського, який ґвалтував дитину й погрожував їй смертю та розправою над родиною.
З Луганщини він приїхав до Києва у липні 2022 року — вже після повномасштабного вторгнення. Знайшов роботу в Бучанському районному управлінні поліції, отримав звання лейтенанта й посаду дільничного офіцера поліції. На вигляд — звичайний правоохоронець, один з тих, хто мав би захищати людей у тилу. Але за службовим посвідченням ховався звичайний покидьок.
Падчерка познайомила його з маленькою дівчинкою 2013 року народження — своєю новою подругою. З цього все й почалося. У травні 2023 року поліцейський вийшов на зв’язок із дитиною в Telegram. Спочатку просив надсилати інтимні фото. Потім почалися погрози — він заявив дитині, що “посадить її батьків до в’язниці”, якщо вона йому відмовить. А далі — зґвалтування. Неодноразово.
Дівчинка пригадала десять таких епізодів. Він ґвалтував її вдома, в автівці, в лісі. Знущався, морально й фізично ламав дитину. Казав, що її батько “не повернеться з війни”, а мати “назавжди залишиться в Польщі”. Малеча не витримала й розповіла подрузі. Та — бабусі потерпілої. Так правда почала вириватися на світло.
Мати дівчинки, яка працювала за кордоном, одразу повернулася в Україну, щойно дізналася про трагедію. Вона заявила в суді, що підозрює цього виродка і в знущаннях над власною пасербицею. За її словами, чоловік не просто писав дівчинці, а й дзвонив, погрожував. Обіцяв “посадити бабусю до в’язниці”, передавав гроші — намагався купити мовчання дитини. За матеріалами справи, він давав 500 гривень, начебто просто так.
На суді дитина згадувала все до дрібниць. Як він змушував її роздягатися, як погрожував і ґвалтував, як нищив її життя. Вирок — 11 років колонії. Також суд позбавив його звання лейтенанта поліції, заборонив працювати в правоохоронних органах та будь-де, де є доступ до дітей, протягом трьох років після звільнення.
На суді обвинувачений повністю заперечив свою провину. Він наполягав, що працює в правоохоронних органах із 2006 року, а до дівчинки телефонував нібито лише для того, щоб дізнатися, де перебуває його пасербиця. В своїх поясненнях поліцейський переконував суд, що начебто сама дитина пропонувала йому інтимний зв’язок в обмін на гроші, але він, за його словами, відмовився. Зрештою правоохоронця затримали співробітники Державного бюро розслідувань. На свій захист він заявив, що дівчинка поводилася “аморально”, а її родина, за його словами, була “неблагополучною”.
Дружина підсудного та його пасербиця підтримали ці звинувачення на адресу потерпілої. Вони виступили на боці поліцейського й запевняли суд, що дівчинка нібито поводилася непристойно, а самого чоловіка просто обмовили.
Ця історія — страшне нагадування про те, що в Україні діти страждають не лише від війни, сирітства й втрат. Вони потерпають від тих, хто мав би їх захищати. Від дорослих, які мали б бути опорою, а стають катами. Найбільший жах у тому, що дитину намагалися зробити винною у власному зґвалтуванні. Що дорослі — не чужі, а ті, хто жив поруч, — стали на бік злочинця й звинуватили десятирічну дівчинку в “аморальності”.
