Діти, які стали свідками війни, втратили житло або були депортовані, потребують відновлення і відпочинку. Серед тих, кого вдалося повернути з тимчасово окупованих територій або з території Росії, є чимало дітей, які досі перебувають у стані напруги, соціальної ізоляції або психологічного виснаження. Для них будь-яка зміна середовища — це не відпочинок, а спосіб відновити базове відчуття нормальності. І саме з такою метою у липні 2025 року 38 українських дітей поїхали на два тижні до Італії в межах проєкту «Діти вдома».
Поїздка була організована Об’єднаним центром з координації пошуку та звільнення полонених, незаконно утримуваних осіб при СБУ у межах ініціативи Bring Kids Back UA. Партнерами стали Посольство України в Італії, Святий Престол і благодійна організація GURU Fund.У подорож вирушили діти, які повернулися з примусової депортації, пережили окупацію, або мають втрату чи поранення в родині. Більшість з них — з деокупованих або прифронтових регіонів, де досі не відновлено повноцінне шкільне навчання, а звичайні побутові речі досі залишаються обмеженими.
Як пояснив керівник Об’єднаного центру при СБУ Андрій Пастернак, проєкт спрямований на те, щоб дати цим дітям тимчасове середовище, де вони могли б спілкуватися з однолітками, відчути підтримку дорослих і змінити звичну ситуацію постійного стресу. До групи також увійшли діти загиблих військовослужбовців, діти-сироти й ті, чиї рідні перебувають у складі ЗСУ.
Діти перебували в італійському містечку Постільйоне протягом двох тижнів. За цей час вони мали змогу відвідувати групові заняття, брати участь у прогулянках, відпочивати біля моря, знайомитися з культурними об’єктами та спілкуватися з однолітками.
У програмі була також поїздка до Рима. У столиці діти відвідали історичні місця й мали зустріч із Папою Римським Львом XIV. Усі заходи проводилися під наглядом педагогів, психологів і супроводжувальних осіб.
У межах організованих заходів дітей заохочували до спокійного, поступового включення в діяльність, без тиску, з урахуванням того, що кожна дитина мала різний попередній досвід.
Серед учасників був хлопець на ім’я Андрій, чий батько служить у ЗСУ. Він поділився враженнями від прогулянок на морі та екскурсій. У розмові з журналістами він згадував поїздку до печери, яка справила на нього особливе враження.
Інша учасниця — Софія — до поїздки провела рік в окупованому Херсоні. Її мати не могла виїхати з міста після руйнування Антонівського мосту, тож дівчинку доглядали бабуся й дідусь. Софія пригадує, що під час окупації не працювали ані школи, ані медичні установи. За її словами, участь у поїздці дозволила їй поспілкуватися з однолітками, змінити обстановку, побачити нові місця та відчути, що життя поза зоною обстрілів виглядає інакше.
Організатори проєкту заявляють, що подібні поїздки не мають на меті замінити системну допомогу чи реабілітаційні програми, але можуть бути одним із етапів підтримки. Зараз готуються наступні подорожі для інших категорій дітей, які мають подібний досвід — як тимчасовий захід психологічної стабілізації та соціального контакту.
Важливо зазначити, що поїздка до Італії не розглядається як завершення процесу реінтеграції дитини. Це лише один з інструментів, який може сприяти подальшій роботі психологів, соціальних працівників і освітян.
