Діти зазнали поранень від невідомих предметів на Харківщині та Чернігівщині: як дорослим захистити дітей
На четвертому році повномасштабної війни діти, які проживають у прифронтових громадах, продовжують жити в умовах щоденного ризику. Навіть за відсутності активних бойових дій, їхнє середовище залишається небезпечним через залишки боєприпасів, мін і вибухових пристроїв, що залишилися після обстрілів. Буденні господарські справи, прогулянки біля дому або на городі можуть обернутися трагедією — часто діти натрапляють на смертоносні предмети, що залишилися після атак. У таких умовах достатньо одного необережного руху, щоби звичайний день перетворився на надзвичайну ситуацію з важкими наслідками. Саме це й сталося нещодавно на Харківщині та Чернігівщині.
Харківщина: вибух димової гранати в руках дітей
28 червня у селі Ставище Шевченківської громади Харківської області двоє дітей зазнали поранень внаслідок вибуху невідомого предмета. За інформацією голови Харківської обласної військової адміністрації Олега Синєгубова, вибух стався поруч з подвір’ям. 12-річний хлопець отримав відкриту черепно-мозкову травму, а 15-річний — опіки кисті руки. Обох дітей ушпиталили.
Згодом стало відомо, що предметом, який вибухнув, була димова граната типу «М-18». За даними поліції Харківщини, на момент інциденту діти перебували вдома і займалися господарськими справами. Однак у процесі взаємодії з предметом, схожим на небезпечний, відбулося його здетонування. Одному з підлітків допомогу надали на місці, іншого довелося транспортувати до медичного закладу з тяжкою травмою голови.
Чернігівщина: вибух у руках 11-річного хлопця
Того ж дня, 28 червня, на Чернігівщині вибухової травми зазнав ще один хлопчик — 11-річна дитина з села Олександрівка Корюківського району. За інформацією Головного управління ДСНС у Чернігівській області, близько 16:00 хлопчик знайшов невідомий предмет і підняв його. Він вибухнув просто в нього в руках.
Рятувальники підкреслюють, що дитину одразу госпіталізували з пораненнями. Який саме об’єкт спричинив вибух, офіційно не уточнено, але обставини події вкотре вказують на вкрай небезпечну ситуацію із залишками вибухонебезпечних матеріалів на території, яка не вважається активною зоною бойових дій.
Причини нещасних випадків
Україна сьогодні — одна з найбільш замінованих країн у світі. Тільки за офіційними оцінками, близько третини всієї території потребує обстеження і розмінування. І хоча основні зусилля зосереджено на деокупованих територіях або регіонах поблизу фронту, навіть у більш тилових районах залишається велика кількість боєприпасів, які потрапляють у цивільний простір.
Крім цього, через побутову недбалість, байдужість або незнання в багатьох населених пунктах після обстрілів чи ротації військових залишаються предмети, що є частинами військового оснащення: патрони, уламки мін, сигнальні ракети, димові шашки. Їх легко сплутати з іграшками або цікавими “знахідками”, особливо коли мова йде про дітей, які ростуть в умовах нестачі безпечного середовища для дозвілля.
Відповідальність громади та держави
Описані випадки ставлять незручні, але важливі питання: хто має відповідати за очищення території біля приватних садиб і дворів? Чому після повітряних тривог або атак не здійснюється обов’язковий огляд шкіл, дитячих майданчиків, подвір’їв?
На сьогодні саме батьки, вчителі й місцеві громади залишаються першою лінією захисту дітей. Але без системної політики з боку держави, без пришвидшення темпів розмінування, без обов’язкових оглядів і жорсткого регламенту щодо поводження з військовими предметами — ризики зростають.
Особливо небезпечними є ситуації, коли діти залишаються без нагляду на територіях, де не ведуться регулярні обстеження. В умовах тривалої війни це вимагає змін не лише у пріоритетах МОН і місцевої влади, а й у свідомості дорослих: ризики мають сприйматися як щоденна реальність.
Як батьки можуть зменшити ризик: рекомендації
-
Пояснюйте дітям, що війна залишає після себе небезпечні речі. Не варто приховувати від дитини суть загрози — замість цього треба чітко роз’яснити, що будь-який незнайомий предмет може становити небезпеку. Це має стати звичкою: не торкатися, не брати в руки, не підходити.
-
Показуйте приклади. Використовуйте реальні новини, адаптовані для віку дитини, щоб показати, до чого може призвести контакт із вибухонебезпечними об’єктами.
-
Навчіть дитину алгоритму дій. У випадку, якщо вона побачила підозрілий предмет, необхідно:
-
не підходити;
-
одразу відійти;
-
повідомити дорослого;
-
не дозволяти іншим дітям наближатися.
-
-
Встановіть контроль над дозвіллям. Місця, де дитина проводить час, мають бути перевірені дорослими. Навіть знайомий двір чи поле за школою — зона ризику, якщо там раніше були військові чи обстріли.
-
Звертайтеся до рятувальників. Якщо помітили будь-що підозріле, краще не здогадуватися самостійно, а викликати фахівців ДСНС або повідомити місцеву владу.
-
Стежте за настроєм і реакцією дитини. Після гучних подій або сигналів тривоги звертайте увагу на поведінку дитини — чи не проявляє вона замкненості, страху або навпаки — надмірної цікавості до військових тем.
Чим довше триває війна, тим більше територій перетворюється на приховані пастки для дітей. Навіть на відстані від лінії фронту вибухонебезпечні предмети можуть стати причиною тяжких травм або втрат. Тому системна профілактика, роз’яснення, контроль і діалог у родині — це не просто рекомендації, а елементарні кроки для збереження життя.
