“Для влади найголовніше підняти зарплати поліцейським та чиновникам, ніж ЗСУ, це вкрай несправедливо”: Андрій Павловський

Несправедливість у розподілі зарплат серед українців викликає дедалі більше обурення в суспільстві. В умовах війни, коли тисячі українців ледве зводять кінці з кінцями через зростання цін та тарифів, влада ухвалює рішення про підвищення зарплат чиновникам. Це ставить під сумнів пріоритети держави, адже в той час, коли військові ризикують своїм життям на фронті, працівники державних установ отримують підвищені оклади. Українці, які живуть на мінімальну зарплату чи пенсію, запитують: де соціальна справедливість?

Верховна Рада ухвалила законопроєкт №8222, який передбачає впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад. Відповідно до цього документа, планується підвищення зарплат чиновників. Зокрема, народні депутати підтримали поправку, що передбачає підвищення зарплат для Державної аудиторської служби України. Також Рада проголосувала за збільшення зарплат поліцейським.

Експерт з соціальних питань, народний депутат України 6 і 7 скликань Андрій Павловський вважає, що для влади найголовніше підняти зарплати чиновникам і поліцейським, а не військовим. Це, на його думку, вкрай несправедливий підхід, адже саме захисники на передовій ризикують своїм життям заради країни. Водночас чиновники, які працюють у комфортних умовах, отримують надмірні зарплати. Павловський наголошує, що середня зарплата в міністерствах вже досягла 50–60 тисяч гривень, і її планують далі підвищувати. Виникає питання: наскільки виправдане таке зростання, якщо багато українців не можуть дозволити собі навіть базові потреби?

Окремо експерт звернув увагу на те, що чимало посадовців отримують захмарні суми. Він навів приклади, коли члени наглядових рад державних компаній отримують сотні тисяч гривень на місяць. Серед таких – Сергій Лещенко, який працює в наглядовій раді “Укрзалізниці” та отримує зарплату понад 300 тисяч гривень. Однак не зрозуміло, за що саме він отримує такі кошти. Подібна ситуація і з керівниками “Укрпошти”, “Нафтогазу”, “Укренерго” – їхні зарплати сягають мільйонів гривень, а водночас українці змушені економити на найнеобхіднішому.

Павловський також вважає, що Володимир Зеленський міг би заветувати цей закон, але, ймовірно, цього не зробить. Адже, попри попередні заяви президента про обмеження зарплат чиновників на рівні 10 мінімальних зарплат, це рішення фактично ігнорується. Натомість влада продовжує збільшувати виплати своїм чиновникам та силовикам.

При цьому комунальні тарифи для населення за рік зросли майже на 20%, а мінімальні зарплати та пенсії залишаються замороженими. Це призводить до катастрофічного падіння купівельної спроможності українців. Особливо це відчутно на продуктах харчування, ціни на які зросли майже вдвічі. Павловський наголосив, що в таких умовах підвищення зарплат для чиновників виглядає не лише несправедливим, а й демотивує громадян, зокрема військових, чиї сім’ї змушені жити на заморожених зарплатах.

Ще однією групою, яка залишається без належного фінансування, є освітяни. Павловський підкреслює, що заробітна плата вчителів удвічі нижча, ніж у промисловості. Через це у школах катастрофічний дефіцит кадрів – на початку року було не заповнено 25 тисяч вакансій. Молоді фахівці не хочуть працювати за мізерну оплату, а більшість нинішніх педагогів – це люди пенсійного або передпенсійного віку. Якщо ситуація не зміниться, скоро дітей просто не буде кому навчати.

Паралельно з цим у Міністерстві соціальної політики заявляють, що українцям варто відкладати гроші на старість. Проте Павловський зазначає, що в нинішніх умовах це неможливо. Більшість громадян витрачає весь свій дохід на базові потреби, а пенсіонерам навіть не вистачає коштів до кінця місяця. Уряд також планує примусове відрахування із зарплат громадян у накопичувальну пенсійну систему, але без жодних гарантій збереження цих коштів. За умови високої інфляції, яка торік сягнула 13%, люди можуть втратити всі свої заощадження.

Таким чином, нинішня політика влади ставить у пріоритет лояльність чиновників та силовиків, а не соціальний захист населення. Поки одні отримують надвисокі оклади, інші змушені виживати. Якщо такі тенденції продовжаться, це призведе до зростання соціальної напруги, чергової хвилі еміграції та подальшого падіння рівня життя в країні.