Дрони в руках злочинців: поліція вимагає контролю і готує закон для ринку беспілотників

Безпілотники, які за роки повномасштабної війни стали одним з найпомітніших інструментів на полі бою, поступово виходять за межі військового застосування та створюють нові виклики для внутрішньої безпеки. Техніка, здатна непомітно вести спостереження, переносити предмети та виконувати завдання на відстані, може бути корисною для армії, рятувальників, аграріїв чи інженерів, однак у кримінальному середовищі такі можливості перетворюються на небезпечний ресурс. Через перші зафіксовані випадки використання дронів у тяжких злочинах у Національній поліції наполягають на законі, який має встановити зрозумілі правила обігу безпілотників, облік їхніх власників, операторів і фактичних користувачів.

Голова Національної поліції України Іван Вигівський під час конференції в Києві повідомив, що наприкінці 2025 року правоохоронці зафіксували перші випадки застосування безпілотників під час особливо тяжких злочинів. Серед прикладів він назвав епізоди, пов’язані із замахом на вбивство у Львівській області та підготовкою теракту на Дніпропетровщині.

Такі випадки показали, що безпілотники можуть використовуватися у злочинних планах як інструмент дистанційної дії. Для кримінальних груп це означає можливість зменшити ризик особистої присутності поруч із місцем злочину, а для поліції — складніший процес встановлення причетних осіб, оскільки потрібно з’ясовувати походження апарата, маршрут його руху, коло користувачів і технічні сліди управління.

Безпілотник у руках злочинців небезпечний тим, що поєднує мобільність, доступність і можливість працювати на відстані. Такий пристрій може використовуватися для спостереження за людиною чи об’єктом, перевірки території, доставлення предметів або підготовки подальших дій без безпосереднього контакту виконавця з місцем події.

Для традиційних методів розслідування це створює додаткові труднощі. Якщо раніше правоохоронці могли шукати свідків, камери спостереження, сліди перебування людини або транспорт, то у випадку з дроном значна частина дій переноситься у повітряний простір. Через це слідству потрібні дані про власника техніки, оператора, можливі точки запуску, канали керування та технічні характеристики пристрою.

Без такої інформації розслідування може втрачати час, особливо якщо апарат використовувався коротко, на значній відстані або кілька разів переходив від однієї особи до іншої. Через це Нацполіція вважає, що в Україні має з’явитися система, яка дозволить швидко ідентифікувати тих, хто володіє дронами та фактично ними керує.

Для реагування на нові ризики вже підготовлено законопроєкт, який має врегулювати обіг безпілотників в Україні. Документ передбачає створення прозорішої системи контролю, у межах якої фіксуватимуться дані про власників дронів, операторів і людей, які фактично користуються такими пристроями.

Мета ініціативи полягає у тому, щоб поліція могла швидше перевіряти походження безпілотника та встановлювати відповідальних осіб у разі його використання у злочині. Ймовірність кримінального застосування техніки зростає, якщо пристрій вільно передається між людьми без обліку, а його фактичний користувач залишається невідомим для державних органів.

За словами Вигівського, законопроєкт вже має підтримку частини народних депутатів. У Нацполіції розраховують, що парламент продовжить роботу над документом, оскільки без законодавчої бази правоохоронці змушені реагувати на нову загрозу інструментами, які створювалися для інших умов.

Окрему увагу очільник Нацполіції звернув на людей, які під час війни отримали досвід роботи з безпілотниками. Значна частина військових і волонтерських фахівців навчилася керувати дронами, налаштовувати їх, працювати з розвідданими, орієнтуватися на місцевості та виконувати складні технічні завдання.

Після повернення до цивільного життя такі навички можуть бути корисними для легального ринку: у сфері безпеки, аграрного моніторингу, логістики, картографії, будівництва чи аварійних служб. Водночас Вигівський попередив, що люди без роботи, підтримки та належної адаптації можуть стати вразливими до пропозицій кримінального середовища, яке зацікавлене у фахівцях із практичним досвідом керування безпілотниками.

Цей ризик стосується не звинувачення військових, а необхідності створити умови, за яких їхні знання застосовуватимуться у цивільних професіях. За відсутності таких можливостей кримінальні групи можуть намагатися використати дефіцит технічних фахівців у власних інтересах.

Поширення безпілотників змінило характер потенційних загроз, оскільки відносно невеликий пристрій може виконувати завдання, які раніше потребували людей, транспорту та складнішої підготовки. У мирному житті дрони давно використовуються для зйомки, моніторингу полів, огляду інфраструктури та пошукових операцій, проте кримінальні епізоди показали, що така техніка потребує зрозумілих правил.

У Національній поліції пропонують не заборону технології, а контроль за її обігом і використанням. Для правоохоронців важливо мати змогу швидко встановити, кому належить апарат, хто ним керував і за яких обставин він застосовувався. У справах про замах на вбивство чи підготовку теракту така інформація може стати вирішальною для швидкої реакції та запобігання новим злочинам.

Питання дронів в Україні вже вийшло за межі фронтової тематики, оскільки безпілотники стали частиною ширшого технологічного середовища. Після перших тяжких кримінальних епізодів поліція намагається домогтися правил, які дозволять відстежувати обіг техніки, зменшити ризик її використання у злочинах і зберегти легальне застосування дронів там, де вони справді потрібні.