Ефект Нобелівки з економіки: як Україна може конвертувати інновації в нижчі ціни, робочі місця і стійку енергетику
ІА “ФАКТ” вже писало про те, що 13 жовтня Королівська шведська академія наук відзначила Джоеля Мокіра, Філіпа Аґіона та Пітера Говітта Нобелівською премією з економіки за пояснення зростання, зумовленого інноваціями. Половину премії отримав Мокір – за опис історичних передумов сталого зростання через знання, науку та відкритість до нових ідей.
Іншу половину поділили Аґіон і Говітт – за теорію “творчого руйнування”, де хвилі нових продуктів і технологій витісняють застарілі та тягнуть продуктивність угору. Це не просто почесті теорії, а прямий дороговказ для країн, які хочуть дешевших і якісніших послуг, нових робочих місць і вищої продуктивності. Україна – саме з їх числа.
Що таке творче руйнування – і чим воно відрізняється від “оновлення” без заміни
Суть ідеї проста: ринок перерозподіляє ресурси на користь ефективніших рішень. Це не косметичний апґрейд у межах старої конструкції, а саме заміщення, коли нова “сходинка” технології робить попередню нерентабельною. Саме так і формалізували процес Аґіон і Говітт у класичній моделі 1992 року.
Історичні приклади – від краху плівкової фотографії до зміни лідерів у смартфонах – уже стали загальним місцем економічної історії. Але головне: інноваційна гонка тримається не лише на геніальних винахідниках, а й на “правилах гри”, що дозволяють новим увійти, а старим – піти.
Україна вже живе в логіці творчого руйнування. Там, де з’являються відкриті інтерфейси, конкуренція та прозорі закупівлі, нові гравці заходять швидше, ціни падають, а якість зростає. Там, де зберігаються “спадкові” дозволи, непрозорі погодження й закриті платформи, перемагають не найефективніші, а “наближені”. Розглянемо, як змінюється механіка попиту і як нові канали збуту зносять старі бар’єри.
Оборонні технології: від “гаража” до серії – коли держава змінює попит
Точкою біфуркації стала поява цифрового маркетплейсу Міноборони DOT-Chain Defence та рамкових закупівель під технічні вимоги, а не під бренди. Цьогоріч Міноборони заявило про план закупити 4,5 мільйона безпілотників першої особи (переважно українського виробництва), і на це виділено понад 110 мільярдів гривень.
Це радикально знизило бар’єри входу для сотень малих виробників, бо тепер “гроші слідують за тактико-технічними характеристиками”, а не за історією поставок. Маркетплейс відкрив швидкий канал від фронтового запиту до серійних поставок, а держава паралельно підсилює хвилю грантами та новими об’єднаними програмами для галузі.
Коли вимоги стандартизовано, а вхід цифровий, малим гравцям легше довести якість і швидше масштабуватися. Конкуренція знижує ціну одиниці спроможності, а ринок швидше “перекладає” ресурси від повільних до ефективних. Саме так творче руйнування перетворює поодинокі винаходи на масову спроможність – від “кустарщини” до серійного виробництва.
Енергетика після ударів: накопичення енергії та мікромережі витісняють “стару” архітектуру
Після цьогорічних масованих атак на енергетичну інфраструктуру критичною стала локальна гнучкість: уже під’єднано до мережі шість майданчиків систем зберігання енергії потужністю 200 мегават і 400 мегават-годин – найбільший в Україні портфель батарей. Інвестиція приватної компанії становить 125 мільйонів євро; комплекс працює в Київській та Дніпропетровській областях і дає системі можливість “стригти піки”, підтримувати частоту та швидко відновлювати живлення після обстрілів.
Паралельно лікарні та критична інфраструктура отримують автономні мікромережі, зокрема на сонячних рішеннях. Причинно-наслідковий ланцюг очевидний: більше локальних накопичувачів і мікромереж – менше пікових відключень, менше “дорогої” аварійної генерації та швидше відновлення після ударів. Це і є заміщення старої централізованої архітектури більш живучою модульною системою.
Держава як платформа: відкриті стандарти “Дії”, інтеграції та публічний код
Наразі “Дія” – не лише застосунок, а ціла екосистема відкритих інтеграцій: верифікація документів, авторизація, електронний підпис, автозаповнення даних через стандартизовані інтерфейси. Код “Дія.Engine” відкритий і сумісний з європейською ініціативою GovStack; це дає змогу будувати реєстри та електронні послуги у два-три рази швидше та приблизно наполовину дешевше, ніж у старих моделях, а кількість користувачів “Дії” перевищила 23 мільйони.
Для бізнесу це означає нижчі трансакційні витрати та ринок сервісів довкола відкритих інтерфейсів, коли нові рішення підключаються не через “кабінети”, а через публічні API. Саме така інтероперабельність і робить творче руйнування швидким: входити стає простіше, а конкуренція жорсткішою.
Логістика та агро: нові коридори і страхові продукти з’їдають старі маршрути
Вже два роки працює український морський коридор через одеські порти. У травні уряд повідомляв, що через цей коридор перевезено 120 мільйонів тонн вантажів, із них понад 15 мільйонів тонн зерна – лише цьогоріч. Паралельно Євросоюз утримує “Смуги солідарності”: з травня 2022-го через них експортовано вже майже 196 мільйонів тонн товарів і імпортовано понад 80 мільйонів тонн потрібної Україні продукції.
Це класичний ефект заміщення: нові маршрути, страхування і стандарти поступово “з’їдають” старі вузькі місця, знижують логістичні ризики й витрати, роблять переробку рентабельнішою, а цифрові сервіси планування – масовими.
Де нас гальмують бар’єри – і як їх знімати
Без швидких і прозорих процедур сертифікації “молоді” виробники в обороні та енергетиці втрачають місяці, а фронт і мережа потребують рішення “вчора”. Рецептом вирішення проблеми можуть стати технічні вимоги та регулярні “вікна входу” у каталогах, де виробник може потрапити до реєстру “по готовності”, а не раз на рік.
Триває гармонізація з Євросоюзом: зокрема, Україна розгорнула сучасні митні процедури та підключення до європейських систем, але вузькі місця в комерційних спорах і на кордоні все ще здатні стати неформальною перепоною для новачків. Вихід – у цифровізації процесів і стандартах, що мінімізують “сіру зону” рішень.
Сучасний антитраст дивиться не лише на ціни “тут і зараз”, а й на “динамічну шкоду”, тобто на те, як злиття чи домінування можуть загальмувати завтрашню конкуренцію та інновації, перекривши ключові “точки входу” ринку: дані, обчислювальні ресурси й канали доступу до користувачів. Саме цю логіку підтвердили показові кейси – від примусового продажу Giphy компанією Meta у Великій Британії до саги Illumina–Grail у ЄС, де регулятори захищали конкуренцію в зародкових сегментах.
Урок для України простий і практичний: щоб інновації пришвидшувалися, потрібно забезпечувати портативність даних, інтероперабельність і недискримінаційний доступ до хмари, API та дистрибуційних платформ; оцінювати злиття не тільки за часткою ринку, а й за впливом на темпи релізів, інвестиції у дослідження й можливість новачків вийти на ринок. Лише “нейтральні” точки входу гарантують, що нові гравці матимуть реальний шанс, а споживач – кращу якість і нижчі ціни завтра.
Закупівлі як канал входу, а не “фільтр на виході”
Прозорі електронні закупівлі – це не про форму, а про конкуренцію і швидкість. На практиці система Prozorro і громадський моніторинг DOZORRO показали реальну економію бюджету – понад 51,7 мільярда гривень торік, а лише у вересні 2025-го громадські інструменти зекономили державі ще 87 мільйонів гривень. Що важливіше – повертається конкуренція: зростає середня кількість учасників на тендер, розширюються каталоги та рамкові угоди.
Наступний крок – стабільні “пісочниці” під кластери на кшталт фінансових технологій, ШІ, оборони та енергетики: обмежені у часі експерименти з чіткими метриками, відкритими інтерфейсами даних і вимогою інтероперабельності, щоб пілоти переходили у серію, а не вічно “варилися” у випробуванні.
Євроінтеграція стандартів: де вона відкриває ринки, а де консервує статус-кво
Варто згадати дві великі новини 2025-го: запуск відкритого банкінгу в Україні за логікою європейської Другої платіжної директиви та повну чинність Європейського акта про дані з 12 вересня. Перше відкриває стандартизовані інтерфейси для фінансових сервісів і нову конкуренцію “поверх” банківських рахунків. Друге встановлює правила портативності для хмарних сервісів, 30-денні дедлайни на міграцію та вимоги до доступу до даних Інтернету речей – б’є по “закритих” екосистемах і прискорює конкуренцію сервісів.
Разом із вимогами Акту про цифрові ринки щодо інтероперабельності ключових функцій месенджерів це зменшує ефект “зачиненої платформи”: входити легше, користувачеві простіше емігрувати, а ціни і якість рухаються в бік споживача.
…Україна вже має успішні кейси творчого руйнування – у дронах, енергетиці, цифрових послугах, логістиці та агро. Спільний знаменник усіх історій – конкуренція, відкриті інтерфейси, прозорі правила входу та швидкий канал від пілота до серійного виробництва. І так само очевидні наші “вузькі місця” – ліцензії й стандарти, що не встигають за технологіями; суди й митниця; надмірна концентрація в окремих нішах.
Рецепт відомий: тримати високий тиск конкуренції через електронні закупівлі та антитраст, пришвидшувати сертифікацію за зрозумілими техвимогами, відкривати дані й API, копіювати найкращі європейські стандарти інтероперабельності та посилювати “пісочниці”, де нові рішення доводять ефективність на живих користувачах – і за результатом отримують масштаб. Це і є середовище, де “витіснення старого новим” стає нормою – на користь споживача, бюджету і зростання.
Тетяна Вікторова
