Ексначальник штабу “Азова” Кротевич заявив, що Сирський має піти у відставку

В українському інформпросторі дедалі частіше з’являються критичні заяви військових, які пройшли найважчі фази війни, — про те, що нинішня система командування потребує глибокого перегляду. Це не поодинокі випадки — в соціальних мережах і в інтерв’ю міжнародним медіа українські бійці дедалі частіше порушують тему неефективних рішень, надмірного ручного управління, небажання враховувати зміну характеру сучасної війни.

На цьому фоні особливу увагу привернули нещодавні заяви Богдана Кротевича, колишнього начальника штабу полку “Азов”. У березні він залишив службу, а тепер публічно виступив з жорсткою критикою Головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського, заявивши в інтерв’ю The Guardian, що той “повинен піти”. Причина — на думку Кротевича, небезпечна тактика, яка призводить до непотрібних втрат, відсутність стратегічної гнучкості, ігнорування змін на полі бою та мислення, застрягле в реаліях Другої світової.

Кротевич, який служив в “Азові” з 2014 року, пройшов оборону Азовсталі, пережив російський полон і повернувся на фронт, заявляє, що з лютого почав отримувати з командування накази, які були, за його словами, “на межі злочинних”. Саме це, серед іншого, спонукало його покинути службу, щоби мати змогу відкрито говорити про ситуацію в армії. Він зазначає, що більшість рішень ухвалюються в форматі «ручного управління» на рівні Генштабу — від найвищого командування до батальйонних командирів, і що військам часто наказують відпочивати лише за 50 метрів від лінії фронту. Це, як стверджує Кротевич, наражає людей на безпосередню небезпеку та не має нічого спільного з реаліями сучасної війни.

Особливо гостро він розкритикував відставання командування у розумінні ролі FPV-дронів і планеруючих бомб, які давно змінили глибину лінії фронту, але досі не знайшли адекватного відображення у тактичних настановах. Він стверджує, що командири змушують підрозділи залишатися надто близько до передової, ігноруючи ефективність сучасної високоточної зброї, а самі базують рішення на документах, затверджених ще у 2016 році — коли реалії війни були абсолютно іншими.

Кротевич згадує й інші епізоди. Наприклад, за його словами, штаб бригади “Азов” було знищено прямим влучанням російської ракети, бо командування відмовилося відвести його вглиб. Позицію “Азова” підтримували численні звернення до Генштабу з проханням перемістити об’єкт у безпечніше місце — та все було марно. І саме такі рішення, наголошує Кротевич, стали для нього точкою неповернення.

Щодо дій на фронті, він стверджує, що єдиною відносно успішною операцією під командуванням Сирського був рейд у район Курська в серпні 2024 року, коли було влучно використано слабке місце в обороні РФ. Проте стратегічного прориву це не дало, а основні сили були зосереджені не там, де були найнагальніші загрози — зокрема, захист Покровська. За словами Кротевича, українські війська зазнали там великих втрат, бо командування залишалося надто довго і зосереджувалося на наступі замість оборони.

Критика, яку озвучує колишній “азовець”, не нова для внутрішньої армійської дискусії. Але вперше вона лунає від публічної, фронтової фігури, яка має за собою авторитет і моральне право говорити про втрати. Його звинувачення звучать надзвичайно жорстко: командувач, за його словами, “не розуміє, що таке сучасна війна”, керується шаблонами і має лише дві реакції на дії ворога — кидати більше людей у бій або відступати з заявами про “збереження життя солдата”.

Кротевич підкреслює, що не планує входити в політику. Його мета — створити незалежну аналітичну структуру Strategic Operational and Intelligence Agency (SOIA), яка займатиметься збором і аналізом розвідданих про Росію, Білорусь, Північну Корею та інші ворожі країни. Він заявляє, що хоче працювати як цивільний радник, незалежний аналітик і координатор між Україною та її союзниками.

Основні цитати з інтерв’ю, які прямо й без прикрас передають головну критику Богдана Кротевича:

1. “Сирський повинен піти”.

2. “Я почав отримувати з командування Збройних сил, з головного штабу, накази, які ставали дедалі ближчими до кримінальних, і які я з міркувань совісті не міг виконати і дотримуватися”.

3. “Генштаб наказував, щоб коли зміна солдата на фронті завершувалася, він не відпочивав у тилу, а мусив відпочивати за 50 метрів від фронту”.

4. “Командування кримінально винне в тому, що не розуміє принципів ведення війни сьогодні. Вони досі мають ментальність Другої світової війни. Вони відмовляються визнати нові засоби ураження”.

5. “Єдине, що вдалося прорвати — це удар у Курськ. Але це був лінійний прорив у найслабшій точці”.
   

6. “Командування просить у солдатів те, чого не просили б від себе”.

7. “Сирський надто зосередився на атаці Росії, коли у нас були величезні проблеми з захистом Покровська на південному Донбасі. Він залишався там занадто довго, поки українські сили несли значні втрати”.

Позиція Кротевича пролунала в той час, коли українське суспільство все гучніше говорить про брак проривів на фронті, втому війська та відсутність стратегічної ініціативи. Його слова є не закликом до бунту, а зверненням до відповідальності. Це публічне нагадування, що військове керівництво не є поза критикою, що життя солдата має бути в центрі рішень, а не на їхньому маргінесі.

Станом на момент публікації, Генеральний штаб ЗСУ не прокоментував ці заяви. Але, схоже, вони вже стали каталізатором суспільної дискусії, яка виходить далеко за межі внутрішньої військової кухні. Це розмова про довіру, відповідальність, і право тих, хто воює, говорити про те, як ними керують.