Повідомлення про те, що Україна направляє експертів з протидії безпілотникам на Близький Схід, викликало помітну дискусію. Для частини суспільства це виглядає суперечливо: держава, яка п’ятий рік веде повномасштабну війну і щодня відбиває атаки дронів і ракет, погоджується допомагати іншим країнам у захисті від подібних загроз. На тлі регулярних повідомлень про удари по українських містах та інфраструктурі виникає питання про доцільність такого кроку.
Водночас сама поява подібних запитів говорить про інший процес. За роки війни Україна накопичила значний практичний досвід протидії ударним безпілотникам іранського типу Shahed – тим самим, які Росія масово використовує проти українських міст. У результаті Київ опинився в ситуації, коли його технологічні рішення та тактичні напрацювання стали предметом інтересу інших держав. Саме це і стало підґрунтям для нових форм співпраці, що поєднують військові, дипломатичні та економічні мотиви.
Український досвід боротьби з “шахедами”
Росія почала активно застосовувати іранські ударні безпілотники проти України восени 2022 року. Тоді українська система протиповітряної оборони була змушена реагувати на нову загрозу в умовах обмежених ресурсів. Спочатку для перехоплення безпілотників використовували дорогі ракети протиповітряної оборони, зокрема комплекси Patriot, однак швидко стало зрозуміло, що така модель є економічно невигідною.
У відповідь Україна поступово сформувала багаторівневу систему протидії. До неї входять мобільні вогневі групи, засоби радіоелектронної боротьби, винищувальна авіація, а також нові дрони-перехоплювачі. Саме ця комбінація засобів дозволила значно підвищити ефективність перехоплення безпілотників.
У підсумку Україна стала однією з небагатьох держав, які мають тривалий практичний досвід протидії масованим атакам таких систем. Це і пояснює інтерес інших країн до українських технологій та тактики.
Запити від країн Близького Сходу
За словами президента Володимира Зеленського, Україна вже отримала одинадцять запитів щодо допомоги у протидії безпілотникам. Серед них – держави, розташовані поблизу Ірану, а також європейські партнери і США.
Йдеться не тільки про передачу техніки. Значна частина запитів стосується навчання військових, консультацій щодо побудови системи захисту від дронів і використання засобів радіоелектронної боротьби. Українська сторона також повідомила про відправку команди фахівців для допомоги у захисті американських військових баз у Йорданії.
Інтерес до такого співробітництва зріс після нової ескалації на Близькому Сході. За оцінками, у перші дні конфлікту країни регіону витратили понад 800 ракет Patriot для перехоплення більш ніж двох тисяч безпілотників та сотень балістичних ракет. Ці цифри показують масштаб проблеми, з якою зіткнулися держави регіону.
Суспільна реакція в Україні
Новини про відправку українських експертів за кордон викликали і критичні коментарі. Частина суспільства ставить питання про пріоритети держави, нагадуючи, що українські міста досі регулярно зазнають атак і не мають повністю захищеного повітряного простору.
Такі реакції значною мірою пов’язані з ширшим відчуттям несправедливості, яке накопичувалося протягом війни. Україна неодноразово закликала союзників активніше долучатися до захисту її неба, зокрема шляхом перехоплення ракет або створення ширшої системи протиповітряної оборони. У більшості випадків партнери обмежувалися постачанням озброєння, уникаючи прямої участі у таких операціях.
На цьому тлі швидка і масштабна мобілізація військових ресурсів для захисту країн Близького Сходу виглядає для багатьох українців контрастною. Саме тому дискусія навколо нової ролі України має не лише стратегічний, а й емоційний вимір.
Стратегічні розрахунки Києва
Українська влада розглядає співпрацю з країнами Близького Сходу як взаємовигідну. Йдеться передусім про можливість обміну технологічного досвіду на системи озброєння, яких Україні бракує, зокрема засоби протидії балістичним ракетам. Отже, мова йде не лише про експорт, а про взаємні оборонні угоди.
Існує і дипломатичний аспект. Деякі держави регіону підтримують тісні відносини з Росією, і Київ розраховує, що їхня участь може бути корисною у просуванні ідеї припинення вогню або у створенні додаткового дипломатичного тиску на Москву.
Таким чином, допомога розглядається як елемент ширшої політики, у якій військовий досвід стає інструментом переговорів і міжнародної співпраці.
Дрони-перехоплювачі як новий елемент оборонної економіки
Ще один вимір цієї історії пов’язаний із технологіями, які Україна розробила під час війни. За інформацією Reuters, кілька країн уже ведуть переговори про закупівлю українських дронів-перехоплювачів, які стали одним із ключових інструментів боротьби з масованими атаками безпілотників. Зокрема, інтерес до таких систем проявили США та Катар.
Йдеться про рішення, що з’явилися як відповідь на практичну проблему війни: дисбаланс між вартістю засобів нападу і засобів перехоплення. Іранські дрони Shahed відносно дешеві у виробництві, тоді як ракети протиповітряної оборони, якими їх часто збивають, коштують у десятки разів дорожче. Це створює ситуацію, коли навіть успішна оборона може призводити до швидкого виснаження ресурсів.
Саме тому українські розробники почали активно працювати над дешевшими перехоплювачами. Однією з компаній, що працюють у цьому сегменті, є SkyFall. Її представники стверджують, що створений ними безпілотник-перехоплювач уже показав високу ефективність у боротьбі з ударними дронами. Водночас виробничі потужності, за їхніми словами, поступово перевищують внутрішні запити, що теоретично відкриває можливість експорту – за умови дозволу української влади і без шкоди для власної оборони.
Інтерес до таких систем пояснюється не лише їхньою ефективністю, а й відносно низькою вартістю. Безпілотники-перехоплювачі коштують у рази дешевше за ракети класичних систем ППО. У результаті вони розглядаються як інструмент, який може доповнювати традиційні комплекси, знижуючи загальні витрати на оборону від масових атак дронів.
Разом із тим поширення цих технологій пов’язане з новою проблемою – підготовкою операторів. Україна фактично стала першою країною, де подібні системи застосовуються у великих масштабах у реальних бойових умовах, і саме українські оператори мають найбільший практичний досвід. Тому експорт технологій неминуче супроводжується питанням навчання персоналу або створенням систем дистанційного керування.
У ширшому сенсі поява таких рішень свідчить про поступову зміну підходів до протиповітряної оборони. Традиційні системи, створені для боротьби з літаками або балістичними ракетами, не завжди оптимально пристосовані до масових атак дешевих безпілотників. Український досвід показує, що протидія таким загрозам дедалі частіше потребує поєднання дорогих високотехнологічних систем і значно дешевших інструментів перехоплення. Саме в цій ніші і з’являються нові рішення, які привертають увагу інших держав.
Російський фактор: розвідувальні дані для Ірану
На тлі ескалації в Перській затоці з’явилися повідомлення про можливу непряму участь Росії у конфлікті. За даними американських посадовців, на які посилається Associated Press, Москва могла передавати Ірану розвідувальну інформацію, здатну допомогти у визначенні розташування американських військових об’єктів у регіоні. Йдеться, зокрема, про дані щодо військових кораблів, авіації та інших стратегічних цілей.
За словами співрозмовників агентства, ці дані не обов’язково означають пряме управління іранськими атаками з боку Москви. Однак навіть часткова інформаційна підтримка може підвищувати точність ударів і ускладнювати ситуацію для американських сил та їхніх союзників у Перській затоці.
У Вашингтоні публічно намагаються знизити градус цієї історії. Міністр оборони США заявив, що американські військові відстежують будь-які контакти між Росією та Іраном і не вважають, що така інформація суттєво змінює оперативну ситуацію. Водночас сам факт появи подібних повідомлень підкреслює, наскільки тісною стала військово-політична взаємодія Москви і Тегерана після початку війни Росії проти України.
У ширшому геополітичному контексті це означає, що російсько-українська війна дедалі більше переплітається з конфліктами на Близькому Сході. Іран постачав Росії безпілотники, які використовуються проти українських міст, а тепер Москва, за даними американських джерел, може допомагати Тегерану інформацією у його протистоянні із США та їхніми союзниками. Така взаємодія створює ризик подальшої ескалації і формує нову мережу конфліктних зв’язків між двома регіонами.
Перська служба BBC про експорт українських дронів – трохи запізніло
Перська служба BBC, у матеріалі, опублікованому кілька годин тому, повідомляє, що країни Близького Сходу та США звернулися до України з проханням продати дрони-перехоплювачі для боротьби з іранськими Shahed. Автор статті зазначає, що, хоча контрольований експорт озброєнь в Україні дозволений вже близько місяця, Київ поки що не видав дозволів на пряму поставку.
Стаття цитує анонімного представника українського виробника, який описує «шалену» зацікавленість потенційних покупців і готовність платити будь-яку ціну. При цьому підкреслюється, що попередні дозволи стосувалися лише технологій, а не готової зброї.
Водночас, критично виглядає те, що матеріал фактично не враховує поточну ситуацію на фронті України та обмеженість власного ППО. Позиція BBC подана дещо відсторонено, більше як репортаж про попит, ніж як аналітика щодо ризиків для обороноздатності України.
Крім того, у статті майже відсутній контекст: Україна розглядає експорт не як комерційний продаж, а як механізм технологічного та дипломатичного обміну. Поставка дронів-перехоплювачів за кордон без належного аналізу потреб власної оборони могла б ослабити можливості країни протистояти російським Shahed, які щодня атакують українські міста.
Таким чином, матеріал BBC є корисним для розуміння зовнішнього попиту, але не відображає ключовий внутрішній баланс Києва: між можливістю заробити чи отримати технології і необхідністю захищати власне небо. Подача новини як “чому Україна ще не продала дрони” без цього контексту може створювати помилкове враження, що Київ затягує рішення з політичних причин, тоді як основний фактор – оборонна безпека країни.
Новий вимір ролі України
Ситуація, що склалася, демонструє одну з важливих трансформацій, спричинених війною. Україна залишається державою, яка значною мірою залежить від військової допомоги партнерів. Водночас вона накопичила унікальний досвід ведення сучасної війни, особливо у сфері протидії безпілотним системам.
Саме цей досвід поступово стає ресурсом, який цікавить інші країни. І хоча участь України у забезпеченні безпеки інших регіонів неминуче викликає дискусії, вона також відображає зміну її ролі у глобальній системі безпеки.
