Чергова хвиля аномальної спеки, яка накрила Західну Європу наприкінці червня, стала не лише кліматичним, а й серйозним політичним випробуванням для Європейського Союзу. Температура у багатьох країнах перевищила позначку 40°C, нічна прохолода фактично зникла, а системи охорони здоров’я, енергетики та міської інфраструктури працюють на межі можливостей.
На цьому тлі Європейська партія зелених виступила з незвично радикальною вимогою – терміново скликати надзвичайний саміт лідерів ЄС, присвячений боротьбі з наслідками зміни клімату та перегляду нинішньої кліматичної політики Союзу.
На перший погляд, може здатися, що це чергова політична заява. Насправді ж вона відображає значно глибший конфлікт, який дедалі більше визначає майбутнє Європи: що сьогодні важливіше – економічне зростання чи прискорення кліматичного переходу?
Спека перестає бути погодою і стає питанням безпеки
Літо 2026 року вже називають одним із найекстремальніших за всю історію сучасних метеорологічних спостережень.
Особливість нинішньої хвилі полягає навіть не стільки у денних максимумах, скільки у майже повній відсутності нічного охолодження. У багатьох містах температура після заходу сонця не опускається нижче 27–30°C.
Саме нічна спека вважається одним із найнебезпечніших факторів.
Організм людини не отримує можливості відновитися після денного перегріву. Найбільше страждають літні люди, пацієнти із серцево-судинними захворюваннями, діти та мешканці густонаселених мегаполісів.
Фактично йдеться вже не просто про незручності через погоду. Це питання громадського здоров’я.
Саме тому співголова Європейської партії зелених Кіаран Кафф заявив, що нинішня спека швидко перетворюється на масштабну кризу громадського здоров’я.
Чому “Зелені” вимагають надзвичайного саміту
Заклик до екстреної зустрічі глав держав виглядає нетипово навіть для європейської політики.
Зазвичай позачергові саміти Європейської ради збирають через війну, фінансові кризи, пандемії або масштабні міграційні виклики.
Тепер аналогічного статусу пропонується надати кліматичній кризі.
Лідерка Європейської партії зелених Вула Цеці заявила, що рішення, які політики ухвалюють сьогодні, визначатимуть оцінку нинішнього покоління історією.
Її позиція демонструє принципову зміну політичної риторики. Якщо ще десять років тому кліматична політика переважно розглядалася як екологічний напрям розвитку, то сьогодні її дедалі частіше трактують як складову національної безпеки.
Подібну еволюцію вже пройшли питання кібербезпеки, енергетичної незалежності та пандемічної готовності. Тепер до цього списку додається адаптація до екстремальних погодних явищ.
Чому саме зараз заговорили про порятунок “Зеленої угоди”
Особливого політичного значення нинішній момент набуває через збіг двох процесів: рекордної спеки в Європі та поступового перегляду ключового кліматичного проєкту ЄС – European Green Deal. Останній рік став періодом, коли Єврокомісія і уряди держав-членів дедалі частіше погоджувалися пом’якшувати окремі екологічні вимоги, реагуючи на тиск економічних і соціальних реалій.
Після енергетичної кризи, високої інфляції та загального уповільнення економічного зростання в багатьох країнах посилилися вимоги зменшити регуляторне навантаження на бізнес. Особливо активно на цьому наполягали сектори, які найбільше залежать від вартості енергії та регуляцій: аграрна галузь, автомобільна промисловість, енергоємні виробництва, а також частина малого та середнього бізнесу.
У центрі їхньої аргументації – теза про втрату конкурентоспроможності Європи. Вони стверджують, що ЄС рухається надто швидко в кліматичній трансформації і тим самим створює для себе додаткові витрати, тоді як США та Китай або рухаються повільніше, або мають інші механізми підтримки власної промисловості.
У результаті останні місяці позначилися поступовим переглядом і частковим пом’якшенням окремих елементів Green Deal. Саме на цьому тлі нинішня хвиля екстремальної спеки стала для «Зелених» політичним моментом, який вони намагаються використати як аргумент проти подальшого послаблення кліматичного курсу ЄС і на користь його посилення.
Політика клімату дедалі більше розділяє Європу
Політика клімату дедалі помітніше стає одним із головних чинників розколу всередині Європейського Союзу. Фактично формується дві великі політичні логіки, які по-різному трактують і масштаби кліматичної загрози, і способи реагування на неї.
З одного боку, екологічні партії та їхні союзники вважають, що відтермінування скорочення викидів лише посилює майбутні ризики й робить адаптацію до кліматичних змін значно дорожчою. У цій логіці кожна нова хвиля екстремальної спеки сприймається як підтвердження того, що Європа повинна якнайшвидше переходити до низьковуглецевої моделі економіки, навіть якщо це потребує болісних структурних змін уже зараз.
З іншого боку, консервативні та частина правоцентристських сил визнають сам факт зміни клімату, але наполягають на більш поступовому темпі реформ. Їхній головний аргумент полягає в тому, що надто швидке впровадження Green Deal може підірвати конкурентоспроможність європейської промисловості, особливо в умовах глобальної економічної конкуренції.
Додатковим фактором стає і міжнародний контекст, зокрема політика США після повернення Дональда Трампа, яка є значно менш амбітною в кліматичній сфері. Це посилює побоювання частини європейських еліт щодо асиметрії правил гри у світовій економіці.
Тож Європа опиняється в ситуації складного балансу, де необхідно одночасно підтримувати економічне зростання і не відступати від кліматичних цілей, що дедалі частіше входять у пряме політичне напруження між різними таборами всередині ЄС.
Чи справді саме зміна клімату винна у нинішній спеці
У науковому середовищі загалом існує досить високий рівень консенсусу щодо ролі зміни клімату в сучасних хвилях спеки, але важливо коректно розуміти цю взаємодію. Кліматологи не стверджують, що глобальне потепління є єдиною причиною таких явищ або що воно «створює» хвилі спеки з нуля. Подібні погодні процеси існували й раніше як частина природної мінливості кліматичної системи.
Водночас зміна клімату суттєво змінює їхній характер. Вона підвищує базовий температурний фон планети, через що екстремально високі температури виникають частіше, тривають довше і досягають вищих піків. Крім того, такі явища охоплюють ширші географічні території, ніж у попередні десятиліття, що робить їхні наслідки більш системними та масштабними.
Інакше кажучи, йдеться не про появу нового типу погоди, а про зміну «правил гри» для вже відомих атмосферних процесів. Саме тому рекордні температури, які ще кілька десятиліть тому були рідкістю, сьогодні дедалі частіше фіксуються одночасно в різних частинах Європи, перетворюючи хвилі спеки з епізодичних явищ на регулярний елемент літнього кліматичного циклу.
Економічні втрати можуть перевищити вартість кліматичної політики
Економічний вимір нинішньої кліматичної дискусії в ЄС набуває особливої гостроти, оскільки обидві сторони – як критики, так і прихильники Green Deal – дедалі частіше апелюють до мільярдних витрат і потенційних втрат, але роблять це з різних позицій.
Противники жорсткої кліматичної політики наголошують насамперед на вартості самої трансформації: модернізація промисловості, енергетики та транспорту потребує величезних інвестицій, які в короткостроковій перспективі можуть знижувати конкурентоспроможність європейських компаній. Вони розглядають Green Deal як фактор додаткового тиску на економіку, яка вже перебуває під впливом енергетичної кризи та глобальної конкуренції.
Натомість прихильники кліматичної політики пропонують інший ракурс – вони звертають увагу на економічні втрати від самої зміни клімату, які вже сьогодні стають відчутними. Хвилі спеки призводять до зниження продуктивності праці, зростання смертності та навантаження на системи охорони здоров’я, різкого збільшення попиту на електроенергію, а також значних втрат у сільському господарстві та пошкодження інфраструктури, зокрема транспортної.
Окремим викликом стають міста, де кліматичні ризики посилюються через щільну забудову та обмежену кількість зелених зон. Так званий ефект «теплового острова» призводить до того, що температура в мегаполісах може бути суттєво вищою, ніж у навколишніх регіонах, посилюючи навантаження на мешканців і міські системи.
У цьому контексті адаптація міст – від розширення зелених насаджень і створення затінених громадських просторів до модернізації будівель і систем охолодження – поступово перетворюється з суто екологічного завдання на повноцінний елемент економічної та соціальної політики Європейського Союзу.
Чи почує Європейська рада заклик “Зелених”
Імовірність того, що Європейська рада оперативно відреагує саме у форматі окремого екстреного саміту, присвяченого хвилі спеки, наразі виглядає доволі низькою. Причина насамперед у перевантаженості політичного порядку денного ЄС: у центрі уваги залишаються війна Росії проти України, питання європейської безпеки й оборони, торговельні суперечки зі Сполученими Штатами, а також внутрішня дискусія про конкурентоспроможність європейської економіки.
Крім того, всередині самого Союзу немає одностайності щодо того, чи варто повертатися до більш жорсткої версії Green Deal. Частина урядів уже зараз схиляється до пом’якшення кліматичних зобов’язань, розглядаючи їх крізь призму економічних ризиків і соціального навантаження.
Водночас навіть за відсутності швидкої інституційної реакції політичний ефект заяви «Зелених» може виявитися значно ширшим. Вона фактично знову виносить кліматичну тему в центр європейської політичної дискусії саме в момент, коли дедалі більше урядів схилялися до ідеї часткового перегляду або послаблення екологічних вимог. Таким чином, мова йде не стільки про ймовірність саміту, скільки про спробу змінити рамку дискусії в ЄС і повернути кліматичну політику в режим політичної терміновості.
Європа входить у нову фазу кліматичної політики
Ще кілька років тому кліматична політика переважно стосувалася майбутнього – скорочення викидів до 2050 року, розвитку відновлюваної енергетики, електромобілів і декарбонізації промисловості. Нинішня хвиля спеки змінює саму логіку цієї дискусії. Дедалі очевидніше, що Європі доведеться не лише боротися з причинами глобального потепління, а й навчитися жити в умовах уже зміненого клімату. Це означає масштабні інвестиції у системи охорони здоров’я, адаптацію міст, модернізацію енергетичних мереж, захист сільського господарства та цивільної інфраструктури. Заклик Європейської партії зелених став спробою перевести проблему із площини екологічної політики у категорію безпеки та управління кризами. Чи підтримають цю логіку інші уряди ЄС, залежатиме не лише від політичних переконань, а й від того, наскільки часто екстремальна спека переставатиме бути винятком і ставатиме новою кліматичною нормою для європейського континенту.
