Епоха безпрецедентно високого світового боргу: як 251 трлн доларів змінюють світ і правила для України

ІА “ФАКТ”, з посиланням на дані МВФ, вже писало про те, що світовий борг сягнув 251 трлн доларів, що становить понад 235% глобального ВВП. Це означає, що на кожен долар, який створює світова економіка, вже припадає понад два долари зобов’язань.

Державний борг зріс до 99,2 трлн, тоді як приватний скоротився до 151,8 трлн – найнижчого рівня з 2015 року (менше 143% ВВП). У США держборг зріс до 121% ВВП, у Китаї – до 88%. Приватний борг у США знизився до 143% ВВП, а в Китаї піднявся до 206%.

Глобальний борг на піку: держави нарощують зобов’язання, а приватний сектор гальмує запозичення

У цій картині особливо показовим є те, що скорочує свої кредити приватний сектор: борг домогосподарств та бізнесу впав до десятирічного мінімуму. Така диспропорція – коли держави дедалі глибше занурюються в боргову яму, а громадяни й компанії стають обережнішими – створює нову конфігурацію фінансових ризиків, яка безпосередньо впливає і на Україну, що залежить від зовнішніх позик і рухається в унісон зі світовими ринками.

Найбільшу частину глобального боргу формують розвинені економіки, передусім США, Японія та країни ЄС. Держборг США перевищив 33 трильйони доларів, Японії становить близько 10,6 трильйона, а Китай має приблизно 15 трильйонів. Країни, що розвиваються, теж активно нарощують запозичення, і їхня частка у світовому борговому тягарі зростає. Важливо враховувати, що розвинені держави здебільшого позичають у власній валюті, що знижує ризик курсових коливань, тоді як країни з нижчим доходом змушені брати кредити в доларах чи євро й часто під значно вищі відсотки.

Структура глобального боргу складається з державного, корпоративного та приватного секторів. Третина держборгу припадає на країни, що розвиваються. Приватний борг, який охоплює зобов’язання домогосподарств і нефінансових компаній, знизився до найнижчого показника за останнє десятиліття.

Корпоративні запозичення при цьому стають дорожчими через підвищення ставок, і для компаній Єврозони обслуговування боргу стає дедалі складнішим. Зростання боргового навантаження пояснюється декількома факторами. Після фінансової кризи 2008 року й особливо під час пандемії ковіду центробанки тримали ставки на історично низькому рівні, стимулюючи держави та бізнес позичати.

Додатково уряди фінансували масштабні пакети підтримки економіки, а війна в Україні та енергетична криза ще більше підштовхнули фіскальні видатки. Водночас приватний сектор став більш обережним через високу невизначеність і подорожчання кредитів, тому боргове навантаження домогосподарств і компаній відносно ВВП скорочується.

Безпосередньо збільшує вартість обслуговування боргу підвищення ставок ФРС, ЄЦБ та інших центробанків: нові позики стають дорожчими, а старі боргові зобов’язання з плаваючою ставкою або ті, що потребують рефінансування, тягнуть за собою вищі витрати. Це особливо критично для країн, що розвиваються, адже їхні зовнішні борги здебільшого номіновані в доларах чи євро.

Посилення американської валюти і підвищення ставок роблять платежі дорожчими, що означає, що більша частина бюджету йде на відсотки, зменшуючи простір для соціальних програм та інвестицій. За даними Світового банку, у 2022 році країни, що розвиваються, сплатили рекордні 443,5 млрд доларів на обслуговування державного боргу.

У країнах Африки вартість фінансування стрімко зросла, а в Єврозоні компанії зіткнулися зі зростанням кредитних витрат, що обмежує розвиток. Отже, глобальний борг досяг історичного максимуму переважно через держави, які змушені дедалі більше запозичувати на тлі криз, і цей тренд безпосередньо впливає на світову фінансову стабільність.

Україна між підтримкою донорів і тягарем боргів: дорогі позики, вимоги МВФ та ризик “витіснення” розвитку

Україна у глобальній борговій картині посідає особливе місце, оскільки залишається високозалежною від зовнішнього фінансування. За даними Мінфіна, станом на кінець липня сумарний державний і державногарантований борг становив близько 7,77 трлн грн, або приблизно 186 млрд доларів; лише за липень приріст склав близько 1,3 млрд доларів. За оцінками МВФ, співвідношення боргу до ВВП цьогоріч перевищить 100% вперше, після приблизно 96% у минулому році.

Щоб зменшити навантаження, торік у вересні Україна завершила реструктуризацію міжнародних облігацій на 20,5 млрд доларів із суттєвим списанням номіналу, зниженням купонів і подовженням строків, що скорочує борговий сток більш як на 8,5 млрд доларів і зменшує виплати до 2033 року понад на 22 млрд доларів.

Паралельно діє чотирирічна програма МВФ і довгостроковий інструмент ЄС Ukraine Facility на 50 млрд євро до 2027 року, що гарантує прогнозованість бюджетних ресурсів і є орієнтиром для інших донорів. Світовий контекст робить переговори з кредиторами жорсткішими: коли глобальний борг і ставки високі, донори уважніше дивляться на ризики й умови.

Для України це означає, що навіть за політичної підтримки доведеться виконувати “маяки” МВФ, дорожню карту Ukraine Facility і проводити фіскальну консолідацію, адже інакше нас очікує альтернатива – дорожчі позики чи більша частка грантів із жорсткішими вимогами.

Приклад рекордних витрат країн, що розвиваються, показує: підвищення ставок витісняє видатки на розвиток, і цей ефект уже відчутний для України, якщо частину потреб доводиться покривати комерційними позиками. Ризик того, що міжнародна допомога стане дорожчою або складнішою, реальний. Це зумовлено конкуренцією за обмежені ресурси та високою вартістю грошей у світі.

Навіть у Єврозоні дорожчі кредити вже погіршують здатність корпорацій обслуговувати борг, а для частини африканських економік агентство Moody’s зафіксувало подорожчання фінансування. Для України це означає, що кожне рефінансування зовнішнього боргу в умовах міцного долара й високих ставок ФРС та ЄЦБ буде дедалі дорожчим.

Усередині країни посилення боргової залежності означає високий і тривалий дефіцит бюджету, курсові ризики та інфляційний тиск, який НБУ намагається стримувати, встановивши ціль досягти одноцифрової інфляції у 2025-му та 5% у 2026-му. Навіть за стійкішої дохідної бази 2024–2025 років ціна грошей залишається високою, а потреби на оборону рекордними, тому питома вага видатків на відсотки зростає, стискаючи простір для інвестицій і соціальних програм.

У цих умовах критично виконувати програму МВФ, нарощувати частку грантів, заміщувати дорогий комерційний борг пільговими ресурсами та обережно керувати валютною структурою зобов’язань, щоб мінімізувати шоки для гривні та цін. Врешті, обслуговування боргів перекладається на платників податків теперішніх і майбутніх поколінь, бізнес і всю економіку через “витіснення” інвестицій.

Борг як глобальний ризик: від кризи у США до нових рішень для країн, що розвиваються

У США відсоткові платежі вже найближчими роками перевищать оборонні видатки, а у 2027–2035 роках будуть більшими за всі інші дискреційні програми, досягнувши 4,1% ВВП. Це прямий тягар на платників і менше простору для інвестицій. Для країн, що розвиваються, ситуація ще складніша: у 2022-му вони витратили 443,5 млрд доларів на зовнішній борг, що вдарило по розвитку. Дослідження показують, що якісні державні інвестиції можуть “crowd-in” приватний капітал і стимулювати зростання, але коли левова частка запозичень іде на обслуговування боргів, приватні інвестиції витісняються.

Якщо у США вибухне боргова криза, це відразу відчує весь світ. Коли там піднімають відсоткові ставки, зростають прибутковості облігацій і в інших країнах. Банк міжнародних розрахунків називає це сильним ефектом “переливу”. Якщо ж ринок американських облігацій дасть збій, це означатиме стрибки на фінансових ринках, здорожчання кредитів і втечу капіталу з країн, що розвиваються. У Китаї головна небезпека – у слабкому ринку нерухомості та боргах будівельних компаній і місцевих фінансових платформ, що створює ризик для всієї економіки.

МВФ застерігає, що різкі потрясіння у фінансовій сфері можуть боляче вдарити по банках, зменшити обсяги імпорту й поширити хвилю дефляції на інші країни. Тобто світова економіка залежить від того, наскільки стабільними залишаються найбільші гравці.

Щодо приватних боргів, їхнє зменшення може означати різні речі. Якщо сім’ї та компанії свідомо знижують кредити, накопичують “подушку безпеки” й зменшують ризики, це добре для стійкості системи. Але якщо борги скорочуються через те, що банки не кредитують і немає попиту на інвестиції, це сигнал про слабке зростання економіки. Тому таке “де-левереджання” є позитивним лише тоді, коли інвестиційна активність не падає.

Міжнародні організації, зокрема, МВФ, Світовий банк та ООН, пропонують подвійний підхід: швидше розв’язувати проблеми з боргами держав і робити дешевшими довгі кредити для розвитку й боротьби зі змінами клімату.

Міжнародний круглий стіл із питань державних боргів готує своєрідний посібник для міністрів фінансів, щоб швидше домовлятися про реструктуризацію в рамках ініціативи G20. МВФ пропонує спеціальні довгострокові програми: RST для реформ і “зелених” проєктів та пільговий фонд PRGT для бідніших країн. Ці інструменти вже залучають мільярди доларів, а Світовий банк планує втричі збільшити гарантії до 20 млрд доларів на рік до 2030-го. ООН у доповіді “World of Debt 2025” наголошує, що країни не повинні вибирати між боргом і людьми: потрібні гнучкі реструктуризації й більше пільгових ресурсів.

Вже з’являються нові рішення. Наприклад, спеціальні боргові умови дозволяють автоматично відкласти виплати після стихійних лих. У 2023 році Еквадор провів найбільшу в світі операцію “борг в обмін на природу” на 1,6 млрд доларів, щоб захистити Галапагоські острови. Беліз випустив “блакитні облігації” для охорони океану, а Барбадос у 2024 році зробив кліматичний обмін боргу, завдяки якому отримав 125 млн доларів на розвиток інфраструктури.

…Отже, стабілізація боргової ситуації полягає не лише у списанні зобов’язань, а у здешевленні та “розумнішому” використанні грошей. Швидший процес реструктуризації, пільгові ресурси МВФ, гарантії Світового банку та інструменти на кшталт “борг-за-клімат” формують реалістичний набір рішень, які дозволяють знижувати ризики без урізання соціальних видатків, за умови що реформи виконуються, а проєкти підвищують потенціал зростання.

Тетяна  Вікторова