Початкове тепло, з яким країни Європейського Союзу зустріли мільйони українців навесні 2022 року, поступово змінюється на стриману прагматику. У публічному дискурсі все частіше звучать тези про інтеграційне навантаження, правові межі, надмірне напруження соціальних систем. На цьому тлі — новий етап обговорень у Брюсселі: як згорнути тимчасовий захист для українських біженців, не порушивши гуманітарних зобов’язань і не створивши правового вакууму.
Нове рішення щодо подальшої дії тимчасового захисту для українців
У Європейському Союзі розглядають нове рішення щодо подальшої дії тимчасового захисту для українців, які залишили країну через війну. За інформацією Euractiv, відповідну ініціативу планують оприлюднити в червні. Йдеться про ймовірне продовження чинності Директиви про тимчасовий захист (TPD) ще на рік — до березня 2027-го. Це має стати фінальним продовженням, яке, за даними видання, супроводжуватиметься політичним сигналом ЄС щодо поступового згортання програми.
Директива про тимчасовий захист, запроваджена Євросоюзом у березні 2022 року, з самого початку мала термін дії — до березня 2025 року. Після її першого формального продовження до 2026 року, Єврокомісія готується ініціювати ще одне — останнє. Згідно з попередньою інформацією, пропозицію мають представити в червні 2025 року. Продовження на рік — до березня 2027-го — стане не тільки юридичним рішенням, але й політичним сигналом: це фінальна фаза захисту в нинішньому форматі.
Як повідомляє видання Euractiv з посиланням на дипломатичні джерела, у Брюсселі вже активно обговорюють «стратегію виходу» з системи тимчасового захисту. Очікується, що питання стане предметом обговорення на Раді ЄС з питань юстиції та внутрішніх справ 12–13 червня. Ймовірно, вона буде супроводжена політичною заявою країн-членів про те, що захист невдовзі буде згортатися. Офіційного рішення ще не ухвалено, однак обговорення вже тривають — і не лише з точки зору законодавчих процедур.
Формально ЄС вичерпує ліміти директиви. Практично — намагається уникнути вибухового сценарію, коли мільйони людей раптом виявляються в юридичному вакуумі. Експерти застерігають: без альтернативного механізму зросте навантаження на національні системи притулку, які не розраховані на такий обсяг звернень.
Правові обмеження й політичні умови: новий тон дискусії
Юридично Директива TPD не була розрахована на безстрокову дію. Як наголосив старший радник Міжнародного центру розвитку міграційної політики Мартін Вагнер, «пряме тлумачення директиви означало б, що після трьох років вона втрачає чинність». Відповідно, нинішнє рішення вичерпує інструментарій правових продовжень — далі можливе лише створення нових механізмів.
Водночас змінюється і політичний контекст. Чимало урядів ЄС прагнуть зменшити напругу у внутрішньому політичному просторі, зокрема в умовах зростання електоральної підтримки правих популістів, які експлуатують тему «надмірної відкритості» кордонів. Це формує атмосферу, в якій навіть технічне рішення про продовження супроводжується заявами про необхідність «поетапного згортання».
Обговорювані сценарії: від виключень до нових форматів
Серед варіантів, які нині розглядаються в Європейській комісії та міграційних департаментах окремих країн, – кілька можливих форм переходу від тимчасового захисту до альтернативних моделей:
– Виключення тих, хто повернувся в Україну, з можливості повторного доступу до системи захисту. Такий підхід дозволить уникнути ситуацій, коли особа тимчасово виїжджає на Батьківщину, а потім повертається до ЄС, поновлюючи пільги.
– Блокування доступу до захисту для нових прибулих. У разі тривалого конфлікту така модель означатиме, що лише ті українці, які вже перебувають у ЄС, матимуть змогу залишитись в легальному статусі.
– Створення нових форматів тривалого перебування, наприклад, так званого «дозволу на реконструкцію» — документа з терміном дії до 10 років. Цей варіант мав би дозволити поступовий перехід до нормальної міграційної інтеграції, однак поки що не знайшов консенсусу серед країн-членів.
Як наголошують аналітики, відсутність чіткої стратегії виходу може призвести до перевантаження національних систем надання притулку — оскільки мільйони українців змушені будуть подаватися за загальною процедурою, яка значно жорсткіша і довша, ніж нинішній механізм тимчасового захисту.
Статистика та контексти: хто і де залишається
Станом на 31 січня 2025 року, за даними Євростату, статус тимчасового захисту в ЄС мали близько 4,3 мільйона українців. Загалом у Європі проживає до 5 мільйонів громадян України, повідомляє Міністерство національної єдності.
Переважна більшість із них — жінки з дітьми, особи пенсійного віку, люди з обмеженими можливостями інтеграції на ринку праці. Саме ці групи ризикують опинитися в ситуації правової невизначеності у разі згортання захисту.
Український уряд, у свою чергу, вважає, що від 30% до 70% громадян можуть повернутися додому після завершення війни — за умови стабільності та гарантій безпеки. Водночас залишається й значна частина тих, хто вже соціально й економічно вкорінився у приймаючих країнах.
Роздоріжжя для Європи і виклик для України
Формальне продовження дії захисту ще на рік — це лише коротка пауза. Справжнє питання — що буде далі. ЄС прагне уникнути різких рішень, але дедалі більше готується до поступової деактивації механізму тимчасового захисту. Це змусить як самих українців, так і країни прийому шукати нові юридичні й соціальні моделі співіснування.
У цьому контексті стає дедалі актуальнішою необхідність інформування громадян України про можливі зміни, підготовка до переходу на інші легальні підстави перебування, подання на дозволи на проживання, отримання офіційної роботи й закріплення в системах охорони здоров’я та освіти.
Часу обмаль — і, як підкреслює Мартін Вагнер, «обійти це питання не вдасться». Європа стоїть перед складним моральним і політичним вибором, а мільйони українців — перед новим витком адаптації, тепер уже без «тимчасовості» як безпечного прихистку.
