Втекли з України через війну, але загинули в Бельгії: резонансне вбивство матері й доньки
Після початку повномасштабного вторгнення Росії мільйони українців були змушені залишити країну. Європейський Союз відреагував швидко й системно — активував Директиву про тимчасовий захист, відкрив школи, медичні заклади, ринки праці, програми соціальної підтримки. У Бельгії, як і в багатьох інших країнах, українські родини отримали прихисток, дах над головою, базову безпеку й доступ до інфраструктури. Однак ця зовнішня захищеність не завжди означає справжню безпеку. Попри прийняття, повагу й допомогу, українці в Європі залишаються вразливою групою: через невідомість, мовний бар’єр, психологічний тиск, травматичний досвід війни. Іноді, крім адміністративних і соціальних труднощів, вони стикаються з тим, що не вкладається в рамки жодних систем — з трагічними, навіть фатальними ситуаціями. Однією з них стало вбивство української жінки та її дитини в Бельгії — країні, яка вважається стабільною і спокійною.
Жахливий випадок у Бельгії
Тіло 46-річної українки Лілії та її шестирічної доньки Анни знайшли пожежники у бельгійському селі Хаасроде, що поблизу міста Левен. Рятувальників викликали сусіди — вранці вони побачили дим, який ішов з одного з приватних будинків. Цей дім раніше належав місцевому священникові, але згодом був переданий муніципалітетом у тимчасову оренду — як житло для українських біженців.
Коли пожежу вдалося загасити, всередині знайшли два тіла. Жінка була мертва ще до приїзду рятувальників, дівчинку намагалися реанімувати, але безуспішно — вона померла на місці. На обох тілах виявили численні ножові поранення. Сліди насильства були очевидними, а обставини вказували на те, що пожежа стала інсценізацією, спрямованою на приховання злочину. За даними бельгійських ЗМІ (VRT, Sudinfo та La Libre), пожежа почалася вже після вбивства. Правоохоронці кваліфікували справу як подвійне вбивство.
Розслідування веде прокуратура міста Левен. Станом на зараз тривають експертизи, допити та аналіз відеозаписів з камер спостереження. Про підозрюваних або версії мотивів офіційно не повідомляють.
Жінка, яку вбили, була українкою на ім’я Лілія, родом з південного сходу України. У Бельгії вона проживала з донькою та 16-річним сином, якого взяла під опіку. Сім’я жила у країні три роки, тобто прибула ще до повномасштабного вторгнення, але залишалася в статусі захисту. На момент пожежі старший син був у школі й не постраждав.
Батько дитини — військовослужбовець Збройних сил України, він залишається на фронті. Його особистість не розголошують, однак, як підтверджують джерела, родина мала з ним зв’язок і підтримувала стосунки.
Місцевий священник, якому раніше належав будинок, де сталася трагедія, прокоментував убивство як «жахливе горе»:
«Ці люди втекли з України через війну, сподіваючись побудувати краще життя. А потім їх спіткало таке. Це страшно. Вони втекли від війни — і загинули тут».
Соціальний контекст: вразливість навіть у «безпечному місці»
Попри соціальні гарантії, притулок і забезпечення базових потреб, українці в Європі нерідко залишаються ізольованими — мовно, психологічно, культурно. Особливо це стосується жінок з дітьми, які втратили опору — або тимчасово (чоловік на війні), або назавжди (втратили близьких унаслідок бойових дій). Вони нерідко мешкають у соціальному житлі, не завжди знають місцеве законодавство, мають обмежене коло спілкування.
Бельгія, як і більшість європейських країн, надає притулок, але не завжди забезпечує ефективну інтеграцію. Місцеві громади не завжди розуміють, із якими емоційними та побутовими труднощами стикаються ці люди. А служби опіки, поліція, органи муніципалітетів часто працюють реактивно — коли вже сталося щось критичне.
На цьому тлі трагедії, подібні до вбивства Лілії та Анни, виявляють, наскільки насправді тонкий цей «захисний шар» між європейською стабільністю та життям біженця. Людина може жити серед зелених вулиць і гарних будинків, але залишатися абсолютно вразливою.
Суспільна реакція: співчуття, але й запитання
Після оприлюднення інформації про злочин бельгійські соцмережі, медіа та церковні структури висловили співчуття родині загиблих. У школі, де навчався син Лілії, організовано психологічну підтримку для учнів. Громада Хаасроде згуртувалася довкола сім’ї, але водночас у суспільстві виникли й запитання — хто може бути причетний до цього, чи не йдеться про прояви ненависті, чи були в жінки конфлікти, чи зверталася вона раніше по допомогу.
Поки що немає жодної офіційної інформації про те, чи це злочин на ґрунті ксенофобії, домашнє насильство чи інший мотив. Саме тому бельгійські коментатори закликають не робити поспішних висновків до завершення слідства.
Прокуратура міста Левен вже кваліфікувала справу як умисне вбивство двох осіб. У слідства є відеозаписи з камер, покази свідків і результати попередніх експертиз, але слідчі не розголошують інформації до моменту завершення первинних дій. Очікується, що найближчими тижнями буде надано першу офіційну версію, а згодом — встановлені обставини, мотив та особа підозрюваного або підозрюваних.
Тіло Лілії й Анни мають бути передані для поховання за участі української громади. Доля сина перебуває під опікою соціальних служб. Посольство України в Бельгії відстежує ситуацію.
Ця трагедія оголює суперечливу реальність життя українських біженців у Європі. З одного боку — прийом, гуманітарна допомога, повага до статусу, створення умов для інтеграції. З іншого — беззахисність перед побутовими загрозами, психологічна ізоляція, ризик насильства, а іноді — смерть далеко від рідного дому.
Випадок у Хаасроде не є типовим і не відображає загальну ситуацію з біженцями.
