Наприкінці серпня 2025 року Європейський Союз опинився на порозі ухвалення одного з найбільш символічних і водночас суперечливих рішень у своїй історії: використання доходів від заморожених російських активів на підтримку України. Про це пише видання Politico. Мова йде про колосальну суму – близько €190 млрд активів Центрального банку Росії, що перебувають у депозитарії Euroclear у Бельгії. Юридичні служби ЄК розглядають можливість створення окремого цільового фонду для управління замороженими російськими активами.
Іншими словами, Єврокомісія пропонує перевести ці кошти у спеціальний інструмент на кшталт Європейського стабілізаційного механізму, аби розширити можливості їхнього використання: не лише надання Україні кредитів і грантів, а й фінансування оборонних та відбудовчих проєктів.
Як заявила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, атаки Росії на Київ, які зачепили й представництво ЄС, стали “ще одним похмурим нагадуванням про те, що стоїть на кону”. І відповідь Європи, за її словами, має бути жорсткою: новий, 19-й пакет санкцій та посилення роботи над використанням російських заморожених активів.
Не розмороження, а прибутки
Попри гучні заяви, варто уточнити: ЄС не “розморожує” російські активи, адже це означало б їхнє повернення власнику. Натомість Союз використовує “прибутки від інвестування цих активів”, залишаючи сам капітал недоторканим. Такий підхід дозволяє уникнути звинувачень у порушенні міжнародного права і водночас створює механізм довгострокової фінансової підтримки України.
Минулого року країни G7 домовилися направити Києву €45 млрд від доходів, отриманих від інвестування цих коштів. ЄС узяв на себе €18 млрд із цієї суми, які мають бути виплачені до кінця 2025-го.
Для України це принципово важливе джерело ресурсів: у 2026 році прогнозується дефіцит бюджету на рівні €8 млрд, і без додаткових інструментів допомоги ця діра загрожує перетворитися на хронічну.
Політичні лінії розлому
Дискусії в ЄС навколо активів розкрили глибокі політичні протиріччя.
Балтійські країни та Польща виступають за негайну конфіскацію активів на користь України, аргументуючи це як моральною, так і юридичною необхідністю. Для них питання полягає не лише у фінансах, а й у справедливості: Росія має заплатити за руйнування та воєнні злочини.
Західна Європа, зокрема Німеччина, Італія та Бельгія, ставляться до ідеї з обережністю. Брюссель зосереджений на юридичних ризиках та можливих відповідях Москви. Для Бельгії питання ще й суто фінансове: саме вона несе головну відповідальність, оскільки Euroclear управляє основною масою заморожених активів.
Компромісна позиція – не конфіскація, а використання прибутків – дозволяє ЄС діяти в рамках міжнародного права і водночас поступово готувати підґрунтя для можливих майбутніх репарацій.
Ризики та нові інструменти
Єврокомісія вивчає варіант створення спеціального фонду, до якого могли б долучитися також країни G7, зокрема Велика Британія та Канада. Така структура могла б дозволити вкладати активи у більш ризикові, але й більш прибуткові інструменти. Логіка проста: “купуй дешево, продавай дорого” і спрямовуй прибуток Україні.
Однак є серйозні застереження. Голова Euroclear Валері Урбен попереджає, що у разі збитків платити доведеться європейським платникам податків. Тож Бельгія наполягає: відповідальність має бути розподілена між усіма країнами ЄС.
Інший аспект – політичний. За чинними правилами, санкції проти Росії мають оновлюватися кожні пів року одностайно. І тут постає проблема: Угорщина, уряд якої тяжіє до Москви й Вашингтона епохи Трампа, може накласти вето. Перенесення активів у новий фонд, де рішення ухвалюватимуться без права блокування, фактично знімає цю загрозу.
Європа під тиском США і Кремля
Ще один вимір питання – стратегічний. На тлі часткового відходу США від активної участі у фінансуванні України й невдалих спроб президента Дональда Трампа “замирити” Путіна, тягар підтримки Києва все більше падає на плечі Європи.
Як зауважує Керлі Вескі, заступниця міністра закордонних справ Естонії: “Ми чуємо, що складно знаходити гроші у національних бюджетах чи з фондів ЄС. Але ми маємо ці активи. Логічне питання – як і чому ми досі не використовуємо їх?”.
Європа дедалі більше усвідомлює: питання не лише у фінансах, а й у власній безпеці. Ракетний обстріл Києва, під час якого дві ракети впали за 50 метрів від офісу ЄС, продемонстрував – Москва готова бити і по європейських символах.
Майбутнє: від прибутків до репарацій
Сьогоднішній механізм використання прибутків – це радше тимчасове рішення. Проте він закладає фундамент для майбутнього, коли російські активи можуть стати основним джерелом репарацій.
Французький президент Еммануель Макрон визнає: юридичної бази для повної конфіскації наразі немає. Але дискусія триває, і створення нового фонду фактично робить перший крок у цьому напрямку.
Для України ж питання стоїть надзвичайно гостро: без системної та передбачуваної допомоги Заходу країна не витримає фінансового тиску війни. Використання прибутків від російських активів може стати одним із небагатьох стабільних каналів підтримки.
Європейський Союз вступає у нову фазу боротьби з Кремлем – фінансову. Використання доходів від заморожених російських активів – це компроміс між політикою і правом, між стриманістю і рішучістю.
Для Брюсселя це шанс продемонструвати лідерство на фоні коливань США. Для України – життєво необхідна підтримка. А для Росії – сигнал: війна не лише руйнує її міжнародний імідж, а й вартуватиме їй колосальних ресурсів у майбутньому.
Міжнародно-правовий прецедент і глобальні наслідки
Рішення ЄС використати прибутки від заморожених російських активів створює потенційно важливий прецедент у міжнародному праві. Досі жоден західний альянс не застосовував подібного механізму у відносинах із ядерною державою-членом Ради Безпеки ООН. Якщо підхід буде успішним і витримає юридичні оскарження, він може стати новим інструментом глобальної політики у випадках агресії або системних порушень міжнародного права, відкриваючи шлях до фінансових механізмів тиску на держави-агресори без прямого військового втручання.
Водночас експерти попереджають про ризики: надмірна інноваційність у сфері замороження та перерозподілу активів може підірвати довіру до європейських фінансових інституцій, особливо серед держав, які тримають значні резерви у єврозоні. Є й політичні нюанси: країни, які не підтримують санкції або мають тісні економічні зв’язки з Росією, можуть використати цей прецедент як аргумент проти участі у спільних фінансових ініціативах ЄС у майбутньому.
Не менш важливим є сигнал для глобальної економіки: відкриття шляху до використання прибутків від заморожених активів на користь постраждалих держав демонструє, що міжнародні фінансові механізми можуть служити не лише стабілізації, а й виконанню принципу справедливості. Це може стимулювати інші держави та міжнародні організації розробляти аналогічні інструменти у випадку агресії чи порушень міжнародних норм, зокрема у конфліктних регіонах Африки, Близького Сходу чи Азії.
Однак довгостроковий ефект такого прецеденту залежатиме від юридичної надійності механізму, прозорості використання коштів та ефективності їхнього управління. Успіх цього експерименту ЄС може стати не лише фінансовим інструментом тиску на Росію, а й моделлю для всього міжнародного співтовариства щодо того, як реагувати на агресію без прямого втручання у внутрішні справи держав.
Реакція Росії і контрзаходи Кремля
Москва вже неодноразово заявляла, що розглядає використання її активів як “крадіжку” і може відповісти симетричними заходами проти західних компаній, які ще працюють у Росії, або навіть проти майна ЄС за кордоном. Наразі Кремль обмежується риторикою, але у випадку практичного запуску нового фонду не виключено активних кроків у відповідь.
Це може включати юридичні позови у міжнародних судах, звернення до Міжнародного суду ООН або до судових інстанцій окремих держав із вимогою компенсації збитків. Паралельно можливий економічний тиск: Кремль може обмежувати експорт енергоресурсів, вводити санкції проти іноземних компаній або блокувати їхні активи на території Росії.
Не менш важливим є політичний вимір: Москва може використовувати свої дипломатичні зв’язки для тиску на країни ЄС, що мають високу залежність від російських газу та нафти, або шукати підтримку серед третіх держав, які критично ставляться до західних санкцій. Такі кроки можуть створити додаткові складнощі для реалізації фонду та посилити напруженість у відносинах ЄС із партнерами у світі.
Аналітики наголошують: хоча риторика Кремля наразі не супроводжується прямими діями, потенційні контрзаходи можуть суттєво ускладнити роботу фонду, знизити його ефективність і змусити ЄС переглядати юридичні й фінансові механізми управління замороженими активами. Тому розробка будь-якого нового інструменту передбачає не лише економічний розрахунок, а й детальний сценарій протидії можливим ризикам з боку Росії.
Український вимір: довіра і план відбудови
Для Києва цей механізм – не лише фінансова підтримка, а й сигнал довіри та довгострокового партнерства з ЄС. Важливо, щоб кошти з нових фондів не лише покривали бюджетні прогалини, а й були інтегровані у стратегічний план відновлення України з прозорими правилами розподілу, ефективним управлінням і антикорупційними запобіжниками.
Від того, наскільки Україна ефективно використає ці ресурси, залежить не лише економіка, а й політична довіра Брюсселя та підтримка громадської думки в країнах ЄС. Стабільне фінансування через прибутки від заморожених активів створює основу для довгострокового відновлення, системних реформ та модернізації економіки, роблячи процес відбудови більш передбачуваним і стійким.
