8 жовтня в Державному аграрному реєстрі (ДАР) відкрили прийом заявок на державну компенсацію – до 30% витрат для бізнесів, які вирощують рибопосадковий матеріал або купують малька для зариблення. Програма працює до 1 листопада цього року і доступна як для компаній, так і для ФОП, якщо їхній основний вид діяльності – аквакультура.
Чому це важливо кожному з нас? Тому що програма здешевлює “вхід” у виробництво риби й пришвидшує шлях від інвестиції до реального товару на полиці. Це допомагає продовольчій безпеці під час війни, створює робочі місця і зменшує тиск на валюту: менше імпорту – більше своєї риби.
Вигода для споживача і бізнесу: швидший запуск ферми – стабільніша ціна на полиці
Податися можуть юрособи та ФОП, для яких аквакультура – основний вид діяльності. Компенсують до 30% витрат на вирощування рибопосадкового матеріалу з подальшим продажем або купівлю малька для товарного вирощування. Витрати рахують без ПДВ. Точних “стель” на одного заявника чи проєкт у публічних анонсах немає, їх варто уточнювати в офіційних порядках і безпосередньо в кабінеті ДАР.
Торік Україна завезла близько 357 тис. тонн риби та морепродуктів на більш як $1,08 млрд. Тобто значну частину потреби ми покриваємо імпортом. Одночасно наша аквакультура минулоріч зросла майже на 22% – до 18,6 тис. тонн, але все ще далека від того, щоб повністю закрити внутрішній попит.
Під час війни держава більше орієнтує бюджетні закупівлі їжі на вітчизняного виробника, зокрема на рибу. Логіка проста: менше імпорту – менше тиску на валюту – більше роботи для місцевих підприємств. Компенсація 30% саме там, де витрати найвідчутніші (мальок), знижує бар’єр входу і дозволяє швидше збільшувати обсяги зариблення.
Як легально взяти ставок і працювати без штрафів
Щоб легально користуватися ставком, громади передають земельні ділянки водного фонду разом із водоймою в оренду через відкриті електронні аукціони Prozorro.Sale – зазвичай на 10 років. Це прозоро і дає чесну конкуренцію за ресурс. Для забору або скиду води потрібен дозвіл на спеціальне водокористування – його можна оформити онлайн у кабінеті водокористувача.
Окремо кожен водний об’єкт має мати паспорт з гідрологічними параметрами та режимом експлуатації – це офіційна “інструкція”, щоб не нашкодити водоймі. Усе разом гарантує менше корупції, кращий контроль навантаження на ставок і правильні документи для участі в програмах.
Зариблення має відбуватися за правилами Мінагрополітики. Перевезення і продаж живої риби супроводжуються ветеринарними документами – це гарантія здоров’я риби і простежуваності її походження. Для безпечності харчів діє Закон №771/97-ВР: кожен оператор ринку харчів має знати, звідки і куди рухається партія.
Є також спеціальний закон №4398-IX (2025) про простежуваність водних біоресурсів і маркування партій аквакультури: він бореться з шахрайством і полегшує доступ у мережі та HoReCa. Щороку виробники подають форму 1А – аквакультура – це обов’язкова звітність для статистики, перевірок і участі в держпідтримці.
Які види риби вигідні та які в них ризики
Найзвичніша для України модель – короп у ставку разом із товстолобом (це називають полікультурою). Короп найкраще росте при 20–25 °C, нижче 15–16 °C їсть гірше, а близько 8 °C майже не росте. Тобто тепла вода сприяє доброму врожаю і нижчій собівартості, холодна – повільному росту. У напівінтенсивних умовах корми “виходять” у середньому на FCR ≈1,5–2,5 (скільки кілограмів корму треба на кілограм приросту риби).
Товстолоб фільтрує воду від “цвітіння”, тому вночі менший ризик кисневих провалів. Форель і лососеві дають вищу ціну, але потребують холодної води 10–15 °C і стабільного кисню (не менше 5–7 мг/л), щільності 40–50 кг/м³ і якісних кормів (FCR близько 1,1–1,4). Це капітало — й енергоємно та дуже чутливо до відключень світла. Африканський сом добре росте в рециркуляційних системах при високих щільностях, але вимогливий до якості води та стабільного режиму.
Форель і RAS – це про швидке, але вимогливе вирощування: у форелі потрібна постійно холодна чиста вода й багато кисню, зате риба продається дорожче; в RAS (рециркуляційні системи) воду чистять і “крутять” по колу, тримають високу щільність риби й працюють цілий рік, але така ферма “їсть” багато електрики й не прощає блекаутів: без генератора та запасу кисню можна втратити партію за лічені хвилини. Якщо у вас є доступ до холодної води й помірні тарифи, логічно дивитися на форель; якщо хочете рівномірні відвантаження цілий рік і близькість до ринку, працює RAS, але з більшими вкладеннями, чітким контролем якості води та обов’язковим резервним живленням.
Малька брати слід у сертифікованих постачальників із ветеринарними документами. Краще – із селекційно поліпшених стад: це дає рівномірний ріст. При перевезенні між господарствами діють карантинні правила: вони знижують ризик спалахів хвороб і масових втрат. Для компенсацій це теж важливо: документи підтверджують, що партія легальна і здорова.
Найбільшою статтею витрат зазвичай стають корми, що складають 40–60% собівартості (у деяких інтенсивних моделях – до 70%). Тому важливо, щоб корми добре засвоювалися (мали низький FCR) і не були надто дорогими. У форелевих і RAS-моделях другий великий чинник – електрика: там витрати вимірюють у кВт·год на кожен кілограм риби. Чим вищий тариф, тим дорожчий кілограм.
У березні середня ціна електроенергії для бізнесу складала близько 7,41 грн/кВт·год. Тому енергоефективність та резервне живлення – не примха, а необхідність. Додаються витрати на воду, насоси та “холодовий ланцюг”: якщо недотримати температури під час перевезення та зберігання, зростуть списання і повернення товару.
Імпорт задає високу планку, але для місцевої риби є ніша: вона свіжіша і її простіше відстежувати. Великий канал збуту – державні закупівлі. Державний оператор тилу у травні оголосив тендери на харчування для ЗСУ на друге півріччя – більш як 22,5 млрд грн, а в червні було рекордних 207 пропозицій на торгах. Ті, хто витримують вимоги до якості і логістики, отримують прогнозований попит і стабільний кеш – флоу. Держава декларує курс на “більше українського в закупівлях”, починаючи з риби – це ще один плюс для внутрішнього ринку.
Світова практика диктує вимогу, що свіжа риба має переміщатися при температурі 0…+2 °C; на викладці короткочасно допускають до +4 °C; заморожену тримають не вище −18 °C. Лід охолоджує значно швидше, ніж просто холодне повітря: пів кіло філе з 5 °C до 2 °C на льоду – близько 10–15 хв, у повітрі – до двох годин. Для транспортування беруть порівну риби та льоду і коригують під погоду й тривалість рейсу. Ізотермічні контейнери, рефрижератори, температурні датчики і відведення талої води сприяють меншій кількості повернень і довшому терміну реалізації.
У форельних і RAS-господарствах щільність риби висока, тож вимоги до температури, кисню й стабільної роботи систем підвищені. У базовому плані витрат варто одразу передбачати резерви енергії та кисню, але головне в логістиці – безперервний холодовий ланцюг і контроль температури на кожному етапі.
Є й страхування воєнних ризиків. У 2024–2025 роках з’явилися кілька рішень: міжнародна програма компанії Aon разом із Міжнародною фінансовою корпорацією розвитку уряду США (U.S. International Development Finance Corporation) на 350 млн доларів; гарантійна схема Європейського банку реконструкції та розвитку на 110 млн євро; а також приватні поліси зі страховими лімітами до 50 млн доларів на один ризик.
Уряд оголосив про запуск державної програми страхування воєнних ризиків з 1 жовтня. Таке страхування допомагає виробникам укладати контракти з торговельними мережами та державними замовниками, бо знижує ймовірність зриву поставок і фінансові втрати у разі надзвичайних подій.
Чи можна поєднати з “єРобота”, кредитами 5–7–9% і місцевими програмами
Так, якщо не фінансуєте ті самі витрати двічі. Компенсація 30% – це “оборотка” на посадковий матеріал, “єРобота” – це інвестиції (переробка, фасування, інфраструктура), а “5–7–9%” – доступні кредити на модернізацію (зокрема, аерацію, холод та енергоефективність). Якщо правильно розвести витрати документами, “комбо” виходить повністю легальним і логічним.
Варто поєднувати інструменти так, щоб кожен закривав свою частину витрат. Спершу “модернізація ставків + кредит 5–7–9% + компенсація 30% на мальок”: дешевий кредит берете на аерацію, насоси, холодильне обладнання, а компенсацією покриваєте витрати на мальок. У підсумку падає собівартість (кращий FCR і контроль енергії), а гроші повертаються швидше завдяки сезонному вилову.
Далі “грант на переробку + 30% на мальок”: здешевлюєте сировину на вході й отримуєте премію за готову продукцію (філе, копчення, вакуум), тож маржа росте одразу з двох боків. І третій варіант – “Made in Ukraine 25% + 5–7–9%”: частково компенсуєте покупку української техніки чи холодильної лінії та берете кредит на решту: особливо вигідно там, де тариф на електроенергію “стрибає”. Плюс наразі є стабільний державний попит на харчування для ЗСУ, тож за наявності контрактів банки кредитують охочіше, адже у вас є зрозумілий збут і прогнозований грошовий потік.
Уявімо два формати господарства. Перший – ставок на 10 гектарів із коропом і товстолобом. Тут стартувати дешевше: менше витрат на обладнання й електрику, а повний цикл займає один сезон: навесні запускаєте, восени продаєте. Але є й слабкі місця: все залежить від погоди, у спеку вночі часто падає кисень, і без аерації це ризик для риби. Тому економіка такої моделі тримається на дисципліні: правильній щільності посадки, нормальному FCR (щоб корм не “з’їдав” маржу), своєчасній аерації та завчасно домовленому збуті: контракти з мережами, HoReCa чи участь у Prozorro.
Другий формат – рециркуляційна система (RAS) на 20 тонн на рік, де вирощують форель або африканського сома. Плюси відчутні: працюєте цілий рік і маєте вищу відпускну ціну (особливо на форель). Зате значні витрати на енергію, а до електрики й кисню вимоги жорсткі: будь-яке відключення – і ризикуєте всією партією.
…Отже, компенсація до 30% – це точковий удар по найболючішій статті витрат (мальок). Разом із дешевими кредитами та грантами вона дозволяє одночасно знизити витрати на старті, стабілізувати виробництво (через енергоефективність і резерви), виконати вимоги простежуваності і зафіксувати збут завдяки оффтейк – угодам і держзакупівлям.
Для країни, яка історично покриває левову частку попиту імпортом, це можливість зменшити імпортозалежність, дати роботу постраждалим громадам і підсилити продовольчу безпеку під час війни.
Тетяна Вікторова
