Європейський суд з прав людини не задовольнив скаргу двох громадян у частині претензій до України щодо відсутності ефективного розслідування порушення їхніх прав в окупованому Криму. Водночас суд підтвердив порушення з боку Росії. Про це йдеться в рішенні ЄСПЛ у справі “Шукурджиєв і Кузьмін проти Росії та України”.
ЄСПЛ оголосив рішення у справі, пов’язаній із переслідуванням в окупованому Криму учасників акції до дня народження Тараса Шевченка.
Суд встановив, що події, про які йдеться у скарзі, можуть розглядатися, оскільки вони сталися до виходу Росії з Ради Європи 16 вересня 2022 року. Неучасть російської сторони у процесі не стала перешкодою для розгляду.
Скаргу проти Росії щодо порушення статті 11 Європейської конвенції з прав людини ЄСПЛ визнав прийнятною та встановив, що РФ порушила цю статтю стосовно обох заявників.
Водночас скарги проти України, у яких заявники стверджували, що вона не провела ефективного розслідування їхнього переслідування окупаційною адміністрацією, суд визнав неприйнятними. У цьому питанні ЄСПЛ підтвердив, що Україна зберігає так звані позитивні зобов’язання за ЄКПЛ, але вони є обмеженими, оскільки йдеться про територію, яку держава не контролює. Тому Україна може здійснювати лише ті кроки, які реально можливі.
Суд також зазначив, що прокуратура АРК як український орган з власної ініціативи почала розслідування цих фактів на підставі інформації з відкритих джерел. Наявні матеріали не свідчать про недопрацювання України в межах тих дій, які вона могла вжити.
Через встановлене порушення з боку РФ Росію зобов’язали виплатити кожному з заявників по 7500 євро моральної компенсації, а також 3000 євро обом заявникам разом за судові витрати.
Уповноважена Міністерства юстиції України у справах ЄСПЛ Маргарита Сокоренко назвала це рішення ще одним прецедентом, який підтверджує системний характер порушень Росією прав людини в окупованому Криму та її відповідальність за це.
“ЄСПЛ підтвердив, що власна ініціатива державних органів є важливою для захисту прав громадян України на тимчасово окупованих територіях, і враховується Судом для цілей підтвердження виконання позитивних зобов’язань – це важливий аргумент та фактор для нашої правоохоронної системи в цілому.
Це також чергове підтвердження того, що стандарт позитивних зобов’язань в умовах окупації, зокрема у ситуації України, повинен бути реалістичним і враховувати об’єктивні обмеження, пов’язані з відсутністю контролю над територією та доступу представників держави до цієї території та людей що там перебувають”, – зазначила Сокоренко.
