Щодня, особливо вночі, майже кожен із нас мимоволі переглядає пабліки й канали, що сповіщають про тривогу та напрям руху загрози – КАБів, дронів чи іншої ворожої техніки. Ці короткі повідомлення, карти та відео стали частиною нашої буденності, і важко уявити, як би ми обходилися без розвідданих, які живлять ці сповіщення та дають нам кілька рятівних хвилин.
Сумно відомий березневий епізод, коли адміністрація США тимчасово призупинила частину обміну бойовою розвідкою з Україною, став холодним душем навіть для досвідчених аналітиків. Тоді низка українських урядових акаунтів втратила доступ до комерційних супутникових знімків від компаній Planet Labs і Maxar Technologies. Аналітичні центри, що працюють із потоками GEOINT (геопросторової розвідки), протягом доби залишалися “в темряві”: у звітах з’явилися прогалини, зображення оновлювались із затримкою на 6–8 годин.
У штабах це називали “сліпою ніччю”. Без актуальних кадрів доводилося використовувати старі знімки або сигнали з цивільних радарів, що не давали достатньої точності. За словами одного з аналітиків, “ми бачили обриси колон, але не могли визначити, чи це рух техніки, чи просто тінь”.
Після переговорів у Саудівській Аравії обмін частково відновили, але інцидент став уроком: одне політичне рішення у Вашингтоні миттєво відгукується на картах тривоги в Дніпрі чи Миколаєві. Саме цього тижня, під час масованих атак, деякі області отримали сигнали про небезпеку із запізненням на дві хвилини – у межах бойової авіації це ціла вічність.
Європа формує власну систему розвідки: як Copernicus став “очима” України на орбіті
Після березневих подій у Європі з’явилось відчуття, що розвідка не може залишатись лише “трансатлантичним” ресурсом. Почалося створення власної архітектури безпеки. У жовтні низка європейських медіа повідомила, що Берлін, Париж і Варшава відряджають своїх офіцерів зв’язку до Брюсселя, де формується координаційний вузол спільної аналітики. Там проходять регулярні спільні брифінги: своєрідні “situation rooms” у європейському форматі, де обговорюють супутникові, кібер і сигнальні дані.
У квітні Україна офіційно приєдналася до програми Copernicus, отримавши прямий доступ до супутникових даних сімейства Sentinel, одного з найпотужніших інструментів спостереження Землі у світі. До програми входить кілька типів апаратів: Sentinel-1 працює з радарною зйомкою (SAR) і може “бачити” крізь хмари, дим і темряву; Sentinel-2 дає високодетальні кольорові знімки для аналізу поверхні; Sentinel-3 відстежує температуру океанів і суходолу, а Sentinel-5P фіксує забруднення атмосфери.
Для України особливо цінним став саме Sentinel-1, який продовжує працювати навіть під час суцільної хмарності або задимлення після обстрілів. Його радарна зйомка фіксує зміни в рельєфі з точністю до кількох сантиметрів. Це дозволяє виявляти воронки від ударів, визначати площі затоплення після руйнувань дамб або оцінювати стан транспортної інфраструктури.
Під час травневих атак по енергетичних об’єктах у Харкові Copernicus зафіксував теплові аномалії – підвищення температури на промислових ділянках міста, яке згодом підтвердилося як масштабна пожежа. Дані супутників Sentinel-3 і Sentinel-2 дозволили ДСНС створити карту пошкоджень уже через п’ять годин після обстрілів. Це допомогло визначити, які підстанції можна оперативно відновити, а де потрібне повне розбирання конструкцій.
Аналітичні центри на кшталт EOS Data Analytics та Національний центр управління та випробувань космічних засобів (НЦУВКЗ) одразу інтегрували ці дані у власні системи моніторингу. Радарні знімки автоматично проходять фільтрацію за алгоритмами AI, які відсіюють артефакти, зокрема, відбиття від води чи металевих дахів, і залишають лише об’єктивні показники пошкоджень.
Copernicus також надає архівні дані: понад десять років спостережень, які використовують для порівняння динаміки руйнувань. Наприклад, аналітики порівнюють вигляд промислових зон Харкова до 2022 року і після травневих ударів 2025-го, щоб оцінити реальні масштаби втрат.
Крім енергетики, система вже допомагає моніторити пошкодження лісів на Сумщині після артобстрілів, зміни рівня води у Дніпровському водосховищі, а також зсуви ґрунту біля Бахмута, де після потужних вибухів виникають небезпечні провали.
Отримання даних Copernicus не потребує фізичних антен: доступ здійснюється через портал DIAS (Data and Information Access Services), де знімки надходять упродовж кількох годин після фіксації. Українські фахівці створили автоматизовані скрипти, які завантажують нові зображення та одразу порівнюють їх із попередніми, формуючи “карти змін”. Саме такі карти лягли в основу оперативних звітів ДСНС і Міноборони у травні-червні.
Таким чином, приєднання до Copernicus дало Україні не лише доступ до космічних даних, а й повноцінну інфраструктуру швидкої реакції – від супутника до карти руйнувань у штабі. Це перший випадок, коли держава поза межами ЄС отримала настільки широкий і оперативний рівень доступу до даних Sentinel.
“Нервова система” Європи: як програма IRIS² з’єднує розвідку, уряди й армії в єдину мережу
Паралельно Європа розгортає програму IRIS² – багатоорбітальну систему безпечного супутникового зв’язку, позиціонування та спостереження. Це стратегічна ініціатива Євросоюзу для створення єдиної системи захищеного супутникового зв’язку, незалежної від американських чи китайських мереж. Її бюджет оцінюється у 10 мільярдів євро, і вона має стати “цифровим щитом” Європи до 2030 року.
Унікальність IRIS² полягає у багатоорбітальній архітектурі: система поєднує супутники на низькій, середній і геостаціонарній орбітах. Такий підхід забезпечує стійкість до перешкод: якщо один рівень атаковано чи втрачено, інші підхоплюють передачу даних. На відміну від нинішніх комерційних систем, IRIS² використовує лазерні міжсупутникові канали, що дозволяють передавати інформацію безпосередньо між апаратами, оминаючи наземні станції. Це робить зв’язок практично недосяжним для перехоплення.
Система призначена не лише для урядових потреб, а й для військових і кризових служб. Вона дозволить обмінюватися даними навіть у разі знищення наземних мереж, перебоїв інтернету або блокування GPS. Для України це означає можливість підключення до захищеного каналу зв’язку в польових умовах, коли традиційні канали зв’язку недоступні.
Європейські компанії Airbus Defence and Space, Thales Alenia Space і SES відповідають за основну частину інфраструктури, тоді як стартапи – Kleos Space, Loft Orbital, Kongsberg – розробляють компактні низькоорбітальні апарати й наземні термінали. Перші пілотні запуски заплановано на кінець наступного року, а демонстраційні місії мають охопити країни Східного партнерства, зокрема й Україну.
IRIS² інтегрується з уже існуючими програмами GOVSATCOM і Copernicus, створюючи багаторівневу екосистему: Copernicus постачає дані спостереження, GOVSATCOM забезпечує урядовий зв’язок, а IRIS² додає захищену інфраструктуру для обміну цими даними. Таким чином формується європейський контур стратегічної автономії – система, яка дозволить країнам ЄС та партнерам обмінюватися інформацією без участі зовнішніх гравців.
Для України участь у цій мережі може стати ключовою у сфері оперативного зв’язку та розвідки. Завдяки IRIS² військові підрозділи зможуть передавати координати уражень, фото та відео з дронів без ризику перехоплення сигналів. Рятувальні служби зможуть використовувати канали IRIS² для обміну інформацією під час масштабних аварій чи атак на енергетичну інфраструктуру – навіть у випадку відключення мобільного зв’язку.
Крім того, програма передбачає створення нових європейських терміналів зв’язку, які працюють на частотах Ka- і Q/V-діапазонів, що забезпечують значно більшу пропускну здатність і нижчу затримку сигналу. Українські наукові установи, зокрема Київський політехнічний інститут і Державний космічний науково-виробничий центр ім. Макарова, уже розглядають можливість участі у спільних дослідженнях з розробки наземних модулів для IRIS².
Очікується, що до 2028 року система зможе забезпечити покриття всієї Європи, Північної Африки та частини Чорноморського регіону. Це означає, що Україна отримає не лише додатковий канал зв’язку, а й доступ до єдиної мережі аналітичних вузлів, які обробляють розвідувальні та навігаційні дані в режимі реального часу.
У політичному сенсі IRIS² – це спроба створити європейський аналог Starlink, але зі значно вищим рівнем шифрування, централізованим управлінням і державним контролем доступу. Якщо Copernicus забезпечує “очі” Європи, то IRIS² має стати її “нервовою системою”, яка зв’язує розвідку, уряди, армії та цивільну інфраструктуру в одну безпечну мережу.
…Наступного разу ми розглянемо, як GOVSATCOM (Governmental Satellite Communications) забезпечує зашифрований урядовий супутниковий зв’язок для сил безпеки та рятувальників у кризах; як SatCen (European Union Satellite Centre) перетворює потоки Copernicus/Sentinel і комерційних операторів на кризові карти за лічені години; і як IRIS² додає багатоорбітальний захищений транспорт із лазерними міжсупутниковими лінками та “Quantum Key Distribution”.
Разом це формує “контур безпеки ЄС”: Copernicus “дивиться”, SatCen аналізує, а GOVSATCOM і IRIS² передають дані у захищеному вигляді. Для України це означає прямі екстрені канали з ЄС, швидшу аналітику під час атак і меншу залежність від зовнішніх мереж, попри обмеження “originator control” та вимоги допуску. Тобто паралельно з інтеграцією Україна має тримати резервні канали оповіщення, тренуватись за сценаріями “без супутника” й диверсифікувати джерела даних.
Тетяна Вікторова
