На перший погляд, ультиматуми Дональда Трампа щодо НАТО мали б посилити залежність Європи від США. Проте виявляється, що заклики чинного президента Сполучених Штатів підвищити витрати на оборону до 3,5% ВВП, додатково профінансувати проєкти сумою у 1,5% на рік і, що найважливіше, вимога купувати американську зброю стали каталізатором зовсім іншого явища – стратегічного розвороту Європи до розвитку власного оборонного виробництва. І водночас – неочікуваною можливістю для України.
Згідно з новим планом, який Трамп і генеральний секретар НАТО Марк Рютте узгодили в липні, США пропонують союзникам передати Україні системи озброєння зі своїх арсеналів. Натомість Штати продаватимуть цим країнам нову американську техніку. Україна – отримувач, Європа – донор, Америка – виробник. Формула, яка, за задумом Вашингтона, мала б задовольнити усіх. “Ми виготовляємо найкращу у світі зброю – і тепер вона йтиме через НАТО“, – заявив Трамп в Овальному кабінеті. Але за простотою формулювання стоїть купа невизначеностей, яку один із північних європейських послів у Вашингтоні описав коротко: “Диявол – у деталях“.
Україна – у центрі перетворення
Перші батареї Patriot можуть прибути в Україну “за кілька днів”, – повідомив Трамп. Та поки незрозуміло, хто саме їх надасть. Названо шість країн, які нібито погодилися взяти участь у схемі: Фінляндія, Данія, Швеція, Норвегія, Нідерланди та Канада. Проте, як з’ясувалося, навіть ці союзники дізналися про план Трампа постфактум, і досі не мають чіткої інформації про його реалізацію.
Попри невизначеність, Київ зустрів ініціативу з оптимізмом, адже це перший випадок, коли Трамп публічно визнав потребу допомагати Україні зброєю. Ще кілька місяців тому він висловлював симпатію до Путіна і скепсис щодо України, проте, як зазначають джерела в Білому домі, теперішня риторика президента змінилася під впливом усвідомлення того, що амбіції Кремля виходять далеко за межі Донбасу.
Європа з новою місією: від клієнта до донора
Протягом останніх років європейські країни були головними покупцями американської зброї: у 2024 році 64% усіх імпортованих озброєнь до НАТО надходили з США. Сьогодні ж Вашингтон хоче, щоб саме ці країни віддали частину свого арсеналу Києву, а натомість купили нову техніку зі США. Виглядає як стратегія “два в одному”: допомога Україні – і підтримка американського ВПК.
Проте європейські столиці не поспішають. Патріоти – дороге і дефіцитне озброєння. У більшості країн – лише по одній батареї. Деякі, як Іспанія чи Греція, вже відмовились ділитися, вказуючи на свої власні оборонні потреби.
Водночас саме затримки з постачанням американської зброї – від F-35 до снарядів – стали головним аргументом для нарощування власного виробництва в Європі. Попит зростає, американські склади спустошені через Україну, а європейські виробники, такі як Rheinmetall чи MBDA, набирають обертів. Саме цей тиск і породив ідею нового плану Трампа – змусити Європу поділитися.
“Європейські країни готові брати участь, але рішення, хто що дає, ще попереду”, – пояснюють американські чиновники.
Війна за ринок: хто виграє в довгостроковій перспективі?
Трампівський маневр відкрив новий етап конкуренції: за гроші, ринок і вплив. З одного боку, США отримують шанс ще раз перехопити потік оборонних контрактів. З іншого – Європа бачить у кризі можливість зміцнити власний ВПК.
“Ми знаємо з історії: коли потреба гостра – розвиток прискорюється“, – каже Ґюнтрам Вольф із Bruegel.
Уже зараз акції європейських виробників зростають. Rheinmetall подорожчав на 177% за рік. І навіть якщо сьогодні європейські аналоги Patriot поступаються за характеристиками, вони виграють у часі поставок і можливості локального виробництва.
Український контекст: загрози й шанси
Для Києва новий план – джерело не лише оптимізму, але й потенційного розчарування. Адже на практиці час постачання залишається невизначеним: Німеччина попередила, що нові батареї надійдуть не раніше осені, а можливо й взимку.
Механізми компенсації не узгоджені. Трамп говорить про “обміни”, але не уточнює, хто, коли й як отримає нові системи.
Є ризик фрагментації: якщо союзники не домовляться між собою, план залишиться на папері.
Втім, сам факт зміни тону Білого дому – вже зрушення. І якщо Києву вдасться закріпити обіцянки в конкретних графіках та контрактах, Україна отримає не лише ППО, а й важливе запевнення: її безпека – фактор міжнародної політики, навіть для такого непередбачуваного союзника, як Дональд Трамп.
Пісторіус у Вашингтоні: США повертаються до гри, але платити має Європа
Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус під час візиту до Вашингтона заявив, що хоч і не вважає позицію адміністрації Трампа “кардинальним розворотом” щодо України, проте визнає зміну тону США та більш чіткі сигнали підтримки. Він привітав наміри США надати Україні додаткові системи ППО Patriot, однак наголосив: фінансове навантаження ляже переважно на європейські країни.
Пісторіус підтвердив, що Німеччина не має можливості передати Україні більше своїх Patriot, адже у країні залишилося лише шість із дванадцяти. Тому ще до поїздки до США він запропонував американцям продати дві системи для України: цю тему, власне, і обговорювали у Вашингтоні.
Після зустрічі з міністром оборони США Пітом Гегсетом, Пісторіус заявив, що американська готовність забезпечити поставки систем Patriot та інших озброєнь є “правильним сигналом”. Водночас він прямо сказав: платитимуть не США, а європейці. “Усім доведеться широко відкрити свої гаманці”, – так міністр оборони Німеччини недвозначно натякнув союзникам по НАТО про те, що нині найбільше коштів потрібно саме на посилення протиповітряної оборони України, яка перебуває під постійними ударами з боку Росії.
Як пишуть німецькі медіа, деталі німецько-американської угоди про озброєння ще не остаточно узгоджені. Експерти зазначають, що Німеччина або закупить ракети Patriot безпосередньо у США, або передасть їх Україні з власних запасів, після чого придбає ще більшу кількість для власних збройних сил.
Відомо, що Німеччина планує виробляти свої ракети для Patriot лише у 2026 році. Тож нині США мають суттєву перевагу: лише вони здатні виробляти ракети Patriot для захисту від літаків, крилатих ракет та ракет середньої дальності. Відомо, що Patriot традиційно був “Made in USA”. Але нині ми бачимо перші кроки до того, щоб він став частково “Made in Europe”, що особливо актуально на тлі повільної, але стратегічної трансформації європейської безпекової архітектури.
Європейська відповідальність і оборонна автономія: Patriot як перший крок
На тлі американської зміни риторики й нових сигналів про підтримку України, Європа поступово усвідомлює потребу не лише “відкривати гаманці”, як закликав Пісторіус, а й інвестувати у власну обороноздатність. Один з наймасштабніших прикладів цього – контракт на 5,1 мільярда євро, укладений у рамках ініціативи European Sky Shield (Європейський небесний щит), покликаної створити спільну європейську систему протиповітряної оборони.
Контракт, укладений через агентство НАТО з питань закупівель, об’єднує потреби одразу кількох країн – Німеччини, Нідерландів, Румунії, Іспанії та Швеції і передбачає виробництво американських систем Patriot безпосередньо в Європі. Підрядником виступає консорціум MBDA Germany і Raytheon, який донині займався лише обслуговуванням установок на базі в Шробенхаузені. Вперше за межами США тут буде розгорнуто повноцінну виробничу лінію з виготовлення ракет Patriot.
Такий крок свідчить не лише про намір зменшити залежність від США, а й про перехід до створення спільного європейського оборонного ринку та індустріальної бази. У довгостроковій перспективі це також дає підстави розглядати варіант поставок нових систем до України вже з європейського континенту.
Ракети Taurus – відмова, Typhon – можлива альтернатива
Німеччина, як і раніше, не планує надавати Києву ракети Taurus. Натомість Пісторіус оголосив, що ФРН розглядає можливість закупівлі американських ракетних систем Typhon. Зокрема, Reuters повідомляє, що під час візиту Бориса Пісторіуса до Вашингтона було підтверджено: уряд Німеччини надіслав офіційний запит на закупівлю американських пускових установок Typhon як тимчасового рішення до появи спільної європейської ракети дальньої дії. Остаточне рішення все ще на розгляді США, але США, зокрема міністр Пітк Герґсет, “позитивно оцінили запит”. Видання Welt уточнює технічні характеристики системи: Typhon – мобільна пускова установка, здатна запускати крилаті ракети Tomahawk та SM‑6 на відстань до 2000–2500 км. Вона створена для наземного запуску морських ракет і оголошена як “міст” між тактичними системами та гіперзвуковою зброєю.
Трамп, ультиматум Путіну і санкції
Позитивним кроком Пісторіус вважає і те, що Дональд Трамп публічно звернувся до Володимира Путіна з ультиматумом: 50 днів на зміну політики, інакше США запровадять торговельні санкції. Таке загострення риторики, на думку міністра, важливе не лише для України, а й для всієї Європи. Ще одне питання – можливе скорочення американської військової присутності в Німеччині (нині близько 38 тис. солдатів США). Остаточного рішення Вашингтон ще не озвучив, але Пісторіус наголосив на потребі поетапного і скоординованого процесу: “Європа має взяти більше відповідальності, щоб НАТО залишалося трансатлантичним альянсом”.
Американізація оборони Європи: тренд посилюється
Статистика імпорту озброєнь свідчить про зростаючу залежність європейських країн НАТО від США. Якщо у 2015–2019 роках частка американських поставок складала 52%, то у 2020–2024 – вже 64%. Така динаміка демонструє чіткий тренд: попри декларації про “європейську стратегічну автономію”, саме США залишаються ключовим постачальником високотехнологічного озброєння, особливо систем ППО, далекобійних ракет і авіації. Це підкреслює і заяви Пісторіуса – Європа може платити, але без американського виробника не обійтись.
Зброя — не лише питання оборони, а й геополітичної інженерії
Новий план Трампа і нова логіка європейських закупівель зброї перетворюють НАТО з класичного оборонного союзу на гнучку платформу перерозподілу військових ресурсів. Процес, що сприймається не як революція, а радше як еволюція, в якій Україна виступає водночас і бенефіціаром, і випробуванням.
Чи вдасться Вашингтону переконати європейців віддати своє – ще питання. Але навіть якщо ні, сам факт цієї спроби став новим поворотом у геостратегії НАТО. І так, можливо, саме президент Трамп через свою вимогливість, імпульсивність і прагматизм несвідомо штовхає Європу до того, що вона десятиліттями не наважувалася зробити: стати справжнім безпековим суб’єктом.
