Політичне соло Трампа щодо миру в Україні обурило Європу. Мюнхенська конференція з безпеки і телефонні розмови, які американський президент провів напередодні, чітко окреслили для європейців нові реалії. Те, що ще вчора здавалося непохитним – трансатлантичний союз і спільні цінності з Вашингтоном – сьогодні опинилося під загрозою. Повернення Дональда Трампа може змінити не лише політику США, а й саму архітектуру європейської безпеки.
Три роки тому канцлер Олаф Шольц говорив про “переломний момент” у відповідь на агресію Росії. Тепер це поняття набуває іншого сенсу: Європа має захищати не тільки Україну, а й себе – від автократії – і не лише на Сході, а й, можливо, за Атлантикою.
Перед відкриттям Мюнхенської конференції Дональд Трамп і Володимир Путін заговорили про завершення війни – але не на умовах Києва, а на своїх власних. В Європі це сприйняли як відвертий удар у спину Україні, погодившись із тим, що подальша розмова Трампа із Зеленським не змінила суті цих намірів.
Тим часом найближчий соратник американського президента Джей Ді Венс у Мюнхені заявив, що демократія в Європі в небезпеці. При цьому він свідомо заплющив очі на проблеми з ультраправими силами, такими як AfD. Німцям його позиція видалася такою ж абсурдною, як порада боротися з пожежею за допомогою вогню.
Видання медіагрупи RedaktionsNetzwerk Deutschland пишуть про те, що Трамп є фактором хаосом і розбрату. Адже люди Трампа більше не поділяють тих демократичних цінностей, які Сполучені Штати колись самі захищали. Трамп нехтує міжнародним правом, висуваючи претензії щодо чужих територій. Він принижує меншини, підриваючи самі основи прав людини. Він витісняє мігрантів, які працюють і наповнюють бюджет, нехтуючи як гуманністю, так і здоровим глуздом. Він нестабільний. І він сіє розкол.
Європа реагує на політичну гру США
У Європі починають розуміти необхідність сформувати одну спільну позицію стосовного того, що відбувається довкола України, а не говорити сотнями різних голосів. Наративи про єдність все частіше лунають протягом останніх трьох днів. З’являються також ініціативи – зібратися і проговорити все, що непокоїть нині європейців.
Франція організовує терміновий саміт щодо України, щоб зміцнити європейську єдність у відповідь на політику США під керівництвом Трампа. Польський міністр закордонних справ Радослав Сікорський, виступаючи на Мюнхенській конференції з безпеки, підтвердив, що президент Франції Еммануель Макрон скликає лідерів ЄС до Парижа. Однією з головних тем стане політика Трампа щодо України, зокрема питання війни та можливі дипломатичні кроки США.
Польща, яка наразі головує в Раді ЄС, наполягає на тому, що Європа повинна продемонструвати єдність і готовність до рішучих дій. Сікорський підкреслив, що на зустрічі обговорюватимуть, як Європа може сприяти досягненню мирного врегулювання конфлікту, зокрема через забезпечення стабільного миру. Хто саме братиме участь у переговорах, поки що не уточнюється.
Під час дискусії з колегами з Великої Британії, Німеччини та Франції Сікорський застеріг від надання безпекових гарантій, які не мають реальної сили. “Немає нічого небезпечнішого в міжнародних відносинах, ніж пусті обіцянки”, – зазначив він. За його словами, такі гарантії можуть призвести до помилкових сподівань і змусити одну зі сторін посісти ризиковану позицію.
Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск 15 лютого написав у соцмережі X, що Європі потрібен власний план дій щодо України та своєї безпеки. Якщо цього не відбудеться, майбутнє континенту будуть визначати інші глобальні гравці. Він також підкреслив, що ці «інші гравці» можуть приймати рішення, які не обов’язково будуть враховувати інтереси Європейського Союзу.
“Мир, який є капітуляцією, стане поганою новиною для всіх”
Президент Франції Еммануель Макрон закликав до обережності у підході до мирних переговорів щодо України, наголосивши, що “мир, який є капітуляцією, стане поганою новиною для всіх“. В інтерв’ю Financial Times, опублікованому у п’ятницю, він поставив головне питання: “Чи готовий президент Путін щиро, стійко та реально погодитися на припинення вогню на таких умовах?”
Макрон підкреслив, що лише Україна має право вести переговори з Росією щодо питань, які стосуються її суверенітету та територіальної цілісності. Він також наголосив, що Європа повинна брати активну участь у формуванні майбутньої архітектури безпеки континенту, оскільки це питання неможливо вирішити без урахування позиції ЄС.
“Це міжнародна спільнота, з особливою роллю Європи, повинна визначити гарантії безпеки та нові правила безпеки для всього регіону. Це те місце, де ми маємо відігравати свою роль“, – заявив Макрон.
Водночас президент Франції висловив занепокоєння щодо зближення Дональда Трампа з Володимиром Путіним, наголосивши, що мирні переговори не можуть відбуватися без участі України та європейських країн.
“Коли настане мир в Україні, Росія зосередить увагу на Арктиці та кордоні з Фінляндією”
Про це пише авторитетне європейське онлайн-видання Euractiv, посилаючись на думку прем’єр-міністра Фінляндії Петтері Орпо. Політик закликав лідерів Європейського Союзу якнайшвидше зібратися для узгодження спільної позиції щодо мирних переговорів між Росією та Україною. В інтерв’ю Euractiv під час Мюнхенської конференції він наголосив, що жодних домовленостей не може бути без України та Європи, оскільки ЄС є ключовим гравцем у питаннях безпеки, повоєнного відновлення України та її потенційного членства в ЄС.
Орпо визнав, що для нього і багатьох європейських політиків не став несподіванкою прямий дзвінок Дональда Трампа до Володимира Путіна. Однак він підкреслив, що переговори не можуть відбуватися лише між США та Росією, адже це складний процес, який потребує спільного рішення всіх залучених сторін. Він також підтвердив, що вже обговорював можливість проведення позачергового засідання Європейської Ради з її президентом Антоніу Коштою, наголошуючи на необхідності сформувати єдину європейську позицію щодо мирного процесу.
Фінський прем’єр висловив занепокоєння тим, що у разі завершення війни в Україні Росія може зосередити свою увагу на Фінляндії, однак запевнив, що країна не боїться і готова до будь-яких викликів. Він нагадав, що Фінляндія має 1 340 км спільного кордону з Росією, який є не лише кордоном між двома країнами, а й лінією розмежування між Росією та НАТО.
Водночас Орпо наголосив, що Фінляндія має міцну національну оборону, яка є частиною НАТО, та активно зміцнює свою військову співпрацю із США та іншими союзниками. Він підтримує збільшення військової присутності НАТО в Північній Європі, оскільки вважає це важливим для стабільності всього регіону.
Фінський прем’єр також прокоментував позицію адміністрації Трампа щодо Європи, наголосивши, що США мають сприймати ЄС як рівноправного партнера, адже європейські країни відіграють ключову роль як у безпеці, так і в економічних відносинах між двома континентами.
Говорячи про майбутнє миру в Європі, Орпо наголосив, що безпекові домовленості не можуть бути переглянуті, а стабільність континенту залежить від посилення європейської оборони. Він підкреслив, що Україна повинна залишатися незалежною, суверенною державою з правом вступу до ЄС і НАТО, якщо вона цього прагне.
Фінляндія, яка нещодавно приєдналася до НАТО, продовжує зміцнювати свої оборонні можливості та спільну безпекову політику із західними партнерами. Орпо впевнений, що мир у Європі можливий лише за умови сильної та консолідованої Європи, яка здатна адекватно реагувати на безпекові виклики сучасності.
Єдині через Трампа?
Канцлер Німеччини Олаф Шольц закликав США не нав’язувати угоду про припинення війни в Україні без участі Києва та європейських партнерів, підкреслюючи, що такі дії можуть підірвати довіру та стабільність у регіоні. Міністр оборони Великої Британії Джон Гілі заявив, що переговори без участі України є неприйнятними, оскільки вони ігнорують її суверенітет та національні інтереси. Європейські дипломати та політики також застерігають, що односторонні дії США можуть повторити історичні помилки, коли ключові рішення ухвалювалися без урахування позиції зацікавлених сторін, що призводило до дестабілізації та нових конфліктів.
Європейські лідери наполягають, що мирні переговори щодо України мають відбуватися за участі Києва та європейських країн, щоб забезпечити справедливе та довготривале врегулювання. В історичному контексті вони нагадують про Мюнхенську угоду 1938 року, коли демократичні держави намагалися умиротворити агресора за рахунок територіальних поступок, що зрештою призвело до масштабнішої війни.
